Використання хімічної продукції в промисловості дає змогу виготовляти значну кількість високоякісних виробів, необхідних таким прогресивним галузям ви-робництва, як атомна енергетика, радіоелектроніка то-що. Продукція хімічної промисловості часто заміщує природну сировину, яка дорого коштує, сприяє зниженню вартості кінцевої продукції, підвищенню якості виробів.

Рівень розвитку хімічної промисловості тієї чи іншої країни є важливим показником її індустріального розвитку і економічної незалежності. Що стосується України, то хімічна промисловість є однією із провідних галузей її народногосподарського комплексу, галуззю її спеціалізації у міжнародному поділі праці.

Україна має великі потенційні можливості для розвитку хіміч-ної промисловості. На початку 90-х років вона налічувала понад 80 великих підприємств. Особливістю галузі є те, що в структурі постачання сировини, матеріалів і напівфабрикатів близько 60— 70% їх обсягу становили поставки за зв'язками по кооперації з підприємствами республік колишнього Радянського Союзу. У цих же регіонах реалізовувалася значна частка виробленої продукції галузі.[4.34]

Крім потужних підприємств, галузь характеризується наявніс-тю суттєвого наукового потенціалу — великої кількості науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, серед яких і такі, що вели важливі розробки науково-технічних проблем хіміч-ної технології в колишньому Радянському Союзі.

Таблиця 1

ВИРОБНИЦТВО ОКРЕМИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ у 1995-2002pp.

Найменування продукції | Роки | 2002 р. у % до 1995 р.

1995 | 2000 | 2002

Аміак синтетичний, тис. т— | 3782,3——

Мінеральні добрива (в перерахунку на 100% корисних речовин), тис. т | 4815 | 2221 | 2376 | 49,3

Сірчана кислота в моногідраті, тис. т | 5011 | 1593 | 1438 | 28,7

Сода кальцинована, тис. т | 1120 | 475 | 368 | 32,9

Сода каустична, тис. т | 445 | 213 | 156 | 35,1

Хімічні волокна і нитки, тис. т | 179,2 | 41,3 | 26,0 | 14,5

Шини, тис. т | 11203 | 5786 | 7544 | 67,3

Хімічні засоби захисту рослин (у 100% розрахунку по діючій речовині) | 50,5 | 4,1 | 2,7 | 5,3

Формування в Україні ринкових відносин супроводжується проявом кризових явищ як в цілому в економіці країни, так, зокрема, і в хімічній промисловості. Це обумовлено, з одного боку порушенням налагоджених господарських зв'язків, а з другого -Z недостатньою адаптацією галузі до ринкових умов функціону-вання (насамперед це стосується пошуку компенсуючих джерел сировини, а також збереження старих ринків і проникнення до нових товарних ринків). Слід зазначити, що вітчизняні підприєм-ства хімічної промисловості близько 60% продукції реалізують на зовнішніх ринках (переважно в країнах далекого зарубіжжя). Все це призвело до значного спаду виробництва основних видів продукції галузі (табл. 1).

Стабілізація економічної ситуації в країні і активізація факто-рів її зростання дадуть змогу забезпечити структурну перебудову галузі відповідно до нових умов розвитку економіки.[1.201]

2. ФАКТОРИ РОЗМІЩЕННЯ І РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Розміщення хімічної промисловості має свої особливості у зв'язку з тим, що на нього впливає велика кількість чинників: си-ровинний, паливно-енергетичний, споживчий.

Частка сировини становить від 40—45 до 90% всієї вартості готової продукції цієї галузі. При значному асортименті продук-ції, що виробляється з різноманітної сировини (часто для вироб-ництва одного виду продукції необхідно декілька видів сирови-ни), проблема її постачання набуває особливо важливого зна-чення. З іншого боку, хімічне виробництво, як правило, багато-стадійне. Воно складається з низки послідовних операцій, які взаєм-но доповнюють одне одного. При цьому виникає багато відходів, для утилізації яких утворюються додаткові виробництва, що врешті-решт призводить до формування багатопрофільного хіміч-ного комплексу. В цьому випадку майже половина сировини, що використовується, припадає на внутрішньогалузеві виробницт-ва. Широко використовуються як сировина відходи й інших га-лузей промисловості (перш за все чорної і кольорової металургії, вугле- і нафтопереробки, паливної промисловості, електроенер-гетики, лісової промисловості тощо). При цьому часто ці відходи (особливо газоподібні і рідкі) незручно і небезпечно перевозити. Вони, як правило, використовуються на місці їх утворення. Ком-бінація різних виробництв як самої хімічної промисловості, так і виробництв різних галузей призводить до високої територіальної концентрації виробництва, що створює значні економічні і еко-логічні проблеми.

Останніми роками дещо посилилася спеціалізація і зменшила-ся роль комбінування хімічних виробництв у зв'язку з викорис-танням трубопровідного транспорту для транспортування раніше «незручних» вантажів (наприклад, при транспортуванні етилену з Поволжя в район Одеси).

Хімічна промисловість споживає значну кількість води (наба-гато більше, ніж будь-яка інша галузь обробної промисловості). Вода входить до складу деяких хімічних продуктів, а також ви-користовується для промивки тих продуктів, що виготовляються для охолодження агрегатів, а також для розбавлення стічних вод хімічних підприємств тощо. Все це сприяє тяжінню хімічних під-приємств до районів, котрі достатньою мірою забезпечені водою. До числа особливо водомістких виробництв відносять виробни-цтва полімерних матеріалів.

Крім того, хімічні виробництва потребують, як правило, бага-то теплової та електричної енергії. Це стосується, перш за все, виробництва полімерних матеріалів та їх переробки. Так, напри-клад, при виробництві 1 т синтетичного волокна в середньому необхідно 15 тис. кВТ * год електроенергії і 7—8 т пари. Для роз-міщення таких виробництв особливо важливе значення має на-ближення їх до теплоелектростанцій.

При великих розмірах хімічних підприємств (перш за все ком-бінатів) та високому ступені автоматизації і механізації вироб-ництв у цілому хімічна промисловість належить до галузей з не-високою трудомісткістю виробництва.