Комбінування коксохімічного і металургійного виробництва дає значний економічний ефект, оскільки при цьому доменні гази використовують для обігріву коксових печей, а високоякісні гази — на технологічні потреби сталеварних і прокатних цехів металур-гійних заводів, підприємств хімічної промисловості і газифікації населених пунктів.

Важливим постачальником сировини для хімічної промисло-вості може служити нафтопереробна промисловість. При віднос-но невеликому видобутку нафти в країні (приблизно 4 млн. т) в ній є значно більші потужності нафтопереробної промисловості (приблизно 60 млн. т на рік). Великі нафтопереробні заводи, що працюють головним чином на імпортній нафті, розташовані у Лисичанську, Кременчуці, Одесі, Херсоні. Разом з тим їх потуж-ності для цілей хімічної промисловості використовуються ще не-достатньо.[2.56]

В цілому, незважаючи на наявність потужної сировинної оази хімічної промисловості, для країни ще характерна істотна залеж-ність від імпортних поставок сировини (природних газів, апати-тових концентратів, сірчастого колчедану тощо) і напівфабрика-тів (синтетичного каучуку, целюлози та ін.), що особливо згубно впливає на розвиток галузі в останні роки у зв'язку з переходом до ринкових відносин і недосконалим законодавством щодо їх регулювання.

4. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ КОМПЛЕКСУ ХІМІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ УКРАЇНИ

Однією з провідних підгалузей хімічної промисловості Украї-ни є виробництво мінеральних добрив (табл. 3).

В цілому її частка становила понад 20% в колишньому Радян-ському Союзі. В країні вироблялись усі три основних види доб-рив — азотні, фосфорні, калійні. Виробництво складних добрив було незначним за обсягами. До початку 60-х років найбільше вироблялось фосфорних добрив, але потім на перше місце вийш-ли азотні добрива (понад 60% всього виробництва у 1995 p.).

Таблиця 3

ВИРОБНИЦТВО МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ В УКРАЇНІ

у 1995—2002 pp., тис. т*

Найменування продукції | 1995 | 2000 | 2002 | 2002 в % до 1995

Мінеральні добрива (в перерахунку на 100% корисних речовин), всього | 4815 | 2221 | 2376 | 49,3

в тому числі: * азотні | 3022 | 1871 | 2022 | 66,9*

фосфорні | 1647 | 294 | 305 | 18,5*

калійні | 142 | 56 | 49 | 34,3

* Статистичний щорічник України за 2002 рік. — К.: Українська енциклопедія, 2003. — С 121.

Азотні добрива (аміачна селітра, карбомід, сульфат амонію тощо) отримують в результаті синтезу азоту повітря і водню, ви-діленого з відходів коксохімічного і доменного виробництва, а також природних газів. Підприємства, що виготовляють азотні добрива, розміщують поблизу крупних коксохімічних заводів у Донбасі і Придніпров'ї (Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Горлівка тощо), а також на трасі газопроводів в районах інтенсивного роз-витку сільського господарства (Лисичанськ, Черкаси, Рівне) і в припортовому районі Одеси. Поряд з добривами тут, як правило, виготовляють азотну кислоту і супутні продукти, що використо-вуються для виробництва пластмас, синтетичних волокон, кіно-плівки, різноманітних барвників.[9.18]

Виробництво фосфорних добрив, як правило, тяжіє до районів їх споживання (на 1 т простого суперфосфату витрачається 0,5 т сировини). їх виготовляють у Сумах, Вінниці, Костянтинівці і Одесі. Сировиною для їх виробництва до останнього часу були апатитові концентрати, що надходили з Кольського півострова(Мурманська обл. Росії). Останніми роками в зв'язку із значними фінансовими труднощами в країні сировина постачається нерегу-лярно і у малих обсягах, що є однією з причин різкого скорочен-ня виробництва добрив. А втім в Україні є реальні геологічні і економічні передумови для використання своїх сировинних баз фосфоритів (особливо Кролевецького родовища Сумської обл.) і апатитів. Фосфорні добрива виготовляють/гакож і в Маріуполі із томасшлаків, що їх отримують з фосфоромістких керченських залізних руд у процесі доменного виробництва.

Виробництво калійних добрив розвивається в Прикарпатті у Ка-луші (Івано-Франківська обл.) і Стебнику (Львівська обл.) і місцях видобутку калійних солей, що обумовлене його значною матеріа-ломісткістю. Калійні добрива виготовляють також на титаномагніє-вому комбінаті у Запоріжжі попутно з основним виробництвом.

Україна — великий виробник сірчаної кислоти і соди.

Сірчана кислота — «хліб» хімічної промисловості. Це один з універсальних хімікатів, що використовується для виробництва мінеральних (фосфорних) добрив та інших кислот в металургій-ній, нафтопереробній, текстильній та інших галузях промисловості. Сірчана кислота — малотранспортабельний продукт, а оскільки її головний споживач — суперфосфатне виробництво, то й вироб-ництво сірчаної кислоти зосереджено переважно у центрах пере-робки фосфатів — у Сумах, Костянтинівці, Вінниці і Одесі. Крім того, її виготовляють у Горлівці («Стирол»), Шніпродзержинську («Азот»), коксохімічних заводах Донбасу і Придніпров'я. Сиро-виною для виготовлення сірки може бути будь-яка речовина, що її містить: природна сірка, сірчані колчедани, сірчанисті доміш-ки, що містяться у попутних газах. В Україні є великі запаси сір-ки у Львівській області, на базі яких створені гірничохімічні під-приємства у Роздолі і Яворові. У Костянтинівці сірчану кислоту виготовляють із сірчанистих газів — побічного продукту при ви-плавці цинку. За наявності вітчизняної сировини для сірчанокис-лотного виробництва до останнього часу значна її частина — сір-чані колчедани — все ще завозилася з Уралу.

Для виробництва соди використовують кухонну сіль, вапняк і багато палива (на 1 т готової продукції йде 5 куб. м соляного роз-солу і 1,5 т вапняку). Содове виробництво переважно сконцент-роване у Донбасі (Лисичанськ і Слов'янськ), який має великі за-паси кухонної солі. Необхідні для виробництва соди вапняки виготовлюють безпосередньо поблизу содових заводів. Крупне виробництво соди є і на Кримському содовому заводі в місті Червоноперекопську, що працює на солях Сивашських