Принцип ритмічності дуже тісно пов'язаний із принципом безперервності. Він означає, що робота всіх підрозділів підприємства повинна підпорядковуватись певному ритму, тобто повторюваності. Отже ритмічність - це регулярне повторення процесу через рівні проміжки часу. При дотриманні цього принципу за рівні проміжки часу випускається однакова кількість продукції, виконується однаковий обсяг робіт, тобто забезпечується рівномірне завантаження робочих місць та виконавців. Рівень ритмічності можна характеризувати коефіцієнтом ритмічності:

(2-20)

де: Д,_ кількість робочих днів по яких продукція випускалася за графіком; Ир — загальна кількість робочих днів у році

В окремих випадках коефіцієнт ритмічності виробництва через випуск продукції за формулою:

де: Вф„ - фактичний випуск продукції за відповідні періоди, але не вищий планового показника.

Принцип надійності передбачає створення таких організаційних умов функціонування та розвитку системи і процесу виробництва, за яких можливості збоїв в ході виробництва від встановленого ритму були б зовсім усунені або зведені до мінімуму з метою досягнення максимальних виробничих результатів.

Надійність - це здатність системи безвідмовно виконувати задані функції в конкретних умовах протягом певного періоду часу. Залежно від специфіки об'єкта для аналізу потрібно вибрати конкретні показники, що характеризують надійність. В загальному вигляді надійність системи (процесу, виробу тощо) можна характеризувати коефіцієнтом надійності:

де:Тр- сумарний час роботи системи (конструкції) за певний період;

Тп - сумарний час простоїв, пов'язаних з виявленням та усуненням причин

відмов та відповідної профілактики, налагоджуванням.

2.4 Форми і методи організації виробництва

Принципи організації реалізуються через певні форми організації виробництва, що зумовлює винятково важливу роль останніх для оптимальної побудови та функціонування виробничо-економічних систем загалом.

Організація виробництва охоплює усі ланки - від галузей та підгалузей народного господарства до робочих місць. При цьому незалежно від рівня виробничої структури можна назвати такі форми організації виробництва, в основі яких лежить розподіл та сполучення діяльності певних підрозділів: спеціалізація, кооперування та комбінування. Для ВАТ „ Кроно Осмолода " характерною виступає така форма організації виробництва, як спеціалізація, а конкретніше подетальна спеціалізація.

Спеціалізація - це процес відокремлення підприємства чи іншого підрозділу, яке випускає певну продукцію чи її частину або виконує певні технологічні операції (роботи). В організаційному плані спеціалізація являє собою обмеження номенклатури виготовлюваних виробів, що близькі за призначенням та конструкцією, або обмеження номенклатури процесів, що використовуються для виготовлення виробів, різних за призначенням та конструкцією.

На практиці цей процес розвивається у трьох напрямках - предметна спеціалізація, подетальна спеціалізація та технологічна спеціалізація.

Предметна спеціалізація пов'язана з відокремленням виробництва, які зумовлене випуском готових виробів (предметів). Вона притаманна переважно великим підприємствам, що випускають складну продукцію. Номенклатура випуску дуже обмежена, за кожним цехом закріплюється зазвичай випуск одного виду продукції.

Подетальна спеціалізація - проявляється у відокремленні виробництва на базі випуску окремих частин (деталей) предметів (готової продукції). Це найпоширеніший вид спеціалізації, при якому за виробничими підрозділами (цехами, дільницями) закріплюється виготовлення якоїсь однієї або групи конструктивно та технологічно близьких деталей. Подетальна спеціалізація найхарактерніша для цехів та виробничих дільниць.

Технологічна спеціалізація - проявляється у відокремленні виробництва на базі виконання певного комплексу технологічних операцій, що складають частину виробничого процесу, і тому її називають ще стадійною.

Окремим і самостійним напрямом спеціалізації є функціональна, що проявляється у виділенні допоміжних і обслуговуючих виробництв у самостійні підрозділи підприємства, або навіть у самостійні підприємства.

Для оцінки рівня спеціалізації можна використати досить широкий арсенал показників. Найголовніші серед них такі: коефіцієнти подетальної, предметної та технологічної спеціалізації. Інтегральний коефіцієнт спеціалізації, коефіцієнт стійкості спеціалізації, коефіцієнт спеціалізації робочих місць та ін.

а) Коефіцієнт подетальної спеціалізації розраховується для підрозділів підприємства за формулою:

де; - кількість найменувань деталей, що виготовляються в даному підрозділі; питома вага трудомісткості і-ої деталі в сумарній трудомісткості продукції, що виробляється в даному підрозділі за певний період; - загальна

трудомісткість виготовлення і-го виду деталі за даний період; - сумарна

трудомісткість виробництва всіх видів деталей в даному підрозділі за той же період

б) Коефіцієнт предметної спеціалізації виробничого підрозділу підприємства (цеху, дільниці, робочого місця) можна визначити за формулою:

де: п - кількість найменувань (видів) продукції, що випускається вданому підрозділі за даний період; упі - питома вага трудомісткості кожного і-го виду продукції в загальній трудомісткості виробництва в даному періоді;

г„,- загальна трудомісткість кожного і-го виду продукції за даний період;

2^іТп- сумарна трудомісткість всього обсягу виробництва всіх видів продукції за даний період.

в)Коефіцієнт технологічної спеціалізації виробничого підрозділу за аналогією з попередніми показниками визначається за формулою:

'

(2.25)

п - кількість стадій, процесів, операцій, що здійснюються в даному підрозділі; уті - питома вага трудомісткості продукції по і- му етапу, процесу, операції в даному періоді; гті - загальна трудомісткість продукції, що проходить обробку по і-му етапу, процесу, операції в даному періоді; 2І, Тт - сумарна

трудомісткість продукції, що виготовляється на всіх стадіях, процесах операціях в даному періоді.

г) Інтегральний коефіцієнт спеціалізації можна визначити за загально відомою формулою середньої геометричної, що записується у вигляді:

(2-26)

д) Коефіцієнт стійкості спеціалізації характеризує рівень організації
виробництва та рівень дотримання встановленої на робочих місцях
спеціалізації протягом певного робочого часу. Розрахунок проводиться за
формулою:

(227)

де: іп - витрати часу на виконання робіт, невластивих для даного робочого місця; І:зм- тривалість зміни; прм - кількість робочих місць (обладнання).

Кооперування. Кооперування - організація спільної одночасної роботи різних підрозділів (підприємств) з метою отримання певного кінцевого результату. Конкретним проявом кооперування є виробнича структура підприємства та участь