кількості конфліктів і зниженню негативної реакції людей на контроль шляхом їх участі в цьому процесі. Метод управління за цілями допомагає реалізовувати стратегію шляхом покращення зв’язку між цілями підлеглих, цілями їх начальників і цілями всієї організації. Управління за цілями має багато прихильників, також існує багато прикладів позитивних результатів застосування даного методу. Загальна правильність методу управління за цілями пояснюється дослідженнями в області постановки цілей і зворотного зв’язку. Існують докази, що продуктивність людей, які мають конкретні цілі, вища ніж у людей, для яких цілі не встановлені або яких не просять старатися. Встановлення конкретних цілей підвищує продуктивність тому, що індивід має чіткі очікування відносно результату. Відповідно теорії ймовірності, якщо люди чітко уявляють, яких результатів від них очікують, і якщо вони відчувають сильну ймовірність того, що прикладаючи певні зусилля, вони зможуть досягнути даного рівня продуктивності і отримати відповідну винагороду, то їх мотивація виконання завдання підвищиться. Існують також докази, що представлення людям інформації про результати їх роботи підвищує їх продуктивність. Дані докази показали також, що така інформація буде ефективною, якщо вона конкретна, прямо відноситься до справи і своєчасна. Але метод управління за цілями має і деякі недоліки. Це пояснюється тим, що залучення до участі в постановці цілей посилює мотивацію деяких робітників і підвищує їх продуктивність, але в деяких випадках так участь не завжди корисна і не завжди реально веде до підвищення продуктивності.
Прогнозування сьогодні - спеціалізавна область з підрозділами. Існують організації, які займаються тільки прогнозуванням в конкретних сферах діяльності. Багато фірм і відділень крупних підприємств проводять детальний аналіз ринку, намагаючись спрогнозувати відношення споживачів до запланованих нових видів продукції. Відповідні спеціалісти розробили декілька специфічних методів створення і підвищення якості прогнозів. Результати прогнозування включаються в цілі організації, визначені керівництвом. Існують неформальні, кількісні і якісні методи прогнозування. Неформальні методи заключаються у зборі письмової та усної інформації, як допоміжний засіб для прогнозування і розробки цілей. Кількісні методи можна використовувати для прогнозування, коли є підстави вважати, що діяльність в минулому мала визначену тенденцію, яку можна продовжувати в майбутньому, і коли наявної інформації достатньо для виявлення статистики достовірних тенденцій або залежностей. Крім того, керівник повинен знати, як використовувати кількісну модель, і пам’ятати, що користь від прийняття більш ефективного рішення повинна перекрити витрати на створення моделі. Два типових методи кількісного прогнозування - це аналіз часових рядів і причинно-наслідкове моделювання. Коли кількість інформації недостатня або керівництво не розуміє складний метод, або коли кількісна модель виявляється дуже дорогою, керівництво може використати якісні моделі прогнозування. При цьому прогнозування майбутнього здійснюється експертами, до яких звертаються за допомогою. Чотири найбільш розповсюджених якісних методи прогнозування - це думка журі, сукупний погляд збутовиків, модель очікування споживача і метод експертних оцінок
Список використаної літератури
1) Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми. – Тернопіль : Лілея, 1997. - 292с.
2) Ансоф И. Стратегическое управление: Пер.с англ. – М.: Экономика, 1989. - 519с.
3) Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. - 360 с.
4) Герчикова И.Н. Менеджмент.- М. : ЮНИТИ, 1995. - 480 с.
5) Гурней Б. Державне управління / Пер. з франц. В. Шовкун. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
6) Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту : Підручник / Наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич. – Львів : Бак, 2001. – 624 с.
7) Ру Домінік, Су льє Даніель. Управління : Пер. з фр. – К.: Основи, 1995. – 442 с.
8) Кузьмін О.Є. , Сучасний менеджмент. – Львів : “ Центр Європи ”. 1995. - 176с.
9) Хміль Ф. І. Менеджмент : Підручник. – К. : Вища школа, 1995. – 351 с.
10) Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту : Навч. посібник. Львів, 2003. – 352 с.
11) Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту : Підручник. – К.: “ Академвидав ” , 2003. – 416 с.