не більше 5 років. Спосіб амортизації нематеріального активу обирається підприємством виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод.Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного засобу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних засобів нарахування здійснюється відповідно з П(с)БО 8”Нематеріальні активи”(пункт 2.9. “Облікової політики”).
На УМГ”Прикарпаттрансгаз” встановлено таку оцінку вибуття запасів на виробництво і реалізацію:оцінка за середньозваженою собівартістю проводи-ться по кожній одиниці запасів ділянок сумарної вартості залишку таких щапасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці.Списання товарів проводиться відповідно з п. 22 П(С)БО 9 за цінами продажу.
Відповідно до облікової політики на підприємстві зобов’язання відображаються лише тоді, коли його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.Резерв сумнівних боргів створюється із застосуванням способу розрахунку резерву, а саме по дебіторській заборгованості терміном до трьох місяців 5% від суми заборгованості, терміном більше 1 року –100% від суми заборгованості.
Розділ 1
Організація обліку на УМГ “Прикарпаттрансгаз”
Організація обліку власного капіталу та забезпечення зобов’язань.
Власний капітал –це кошти внесені його засновниками, або суми реінвестованого прибутку, нагромаджені протягом роботи підприємства, а також дарчий капітал.
Рисунок 1. Структура власного капіталу.
Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами. Таким чином, пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних та юридич-них осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарсь-кої діяльності.
Облік пайового капіталу здійснюється на рахунку 41 "Пайовий капітал".
Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалі-зації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.
Облік додаткового вкладеного капіталу здійснюється на відповідних субрахунках рахунка 42 "Додатковий капітал".
Інший додатковий капітал відображає суму дооцінки необоротних ак-тивів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юри-дичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
Облік додаткового вкладеного капіталу здійснюється на відповідних суб-рахунках рахунка 42 "Додатковий капітал".
Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок чисто-го прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів.
Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.
Підприємство не забезпечено власним капіталом, та у своєму розпорядженні воно має лише інший додатковий капітал, облік якого ведеться на рахунку 42 "Додатковий капітал". Цей рахунок пасивний, за кредитом відображається збільшення до-даткового капіталу, за дебетом - зменшення.
Організація обліку зобов’язань.
Зобов'язання - важливий елемент балансу. Сукупна оцінка окремих видів зобов'язань використовується для визначення рівня платоспроможності підприємств , його загальної та швидкої ліквідності. Тому статті зобов'язань у балансі відіграють важливу роль в аналітичних процедурах, що здійснюються зовнішніми та внутрішніми користувачами фінансової звітності, а значить, і в ефективності економічних рішень, які приймаються ними.
Методологічні засади формування в фінансовому обліку інформації про зобов'язання підприємств та її розкриття у примітках до фінансової звітності визначені ПБО 11 «Зобов'язання», який набрав чинності з 01 липня 2000 р.
Згідно з ПБО 2 «Баланс»: Зобов'язання - це заборгованість підприємств, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
Зобов'язання відображається у балансі за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Погашення зобов'язання може здійснюватися шляхом :
- сплати кредиторові грошових коштів;
- відвантаження готової продукції чи товарів в рахунок одержаного авансу від покупця тощо.
Що ж до поточних зобов'язаннь, то на підприємстві вони являють собою зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
До поточних зобов'язань відносяться :
Короткострокові кредити банків;
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
Векселі видані;
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.
Поточні зобов'язання за розрахунками:
- з одержаних авансів;
- з бюджетом;
- з позабюджетних платежів;
- зі страхування;
- з оплати праці;
- з учасниками;
- з внутрішніх розрахунків.
Інші поточні зобов'язання
До поточних зобов'язань може також відноситись частина забезпечень та такого окремого розділу балансу, як доходи майбутніх періодів.
Урахування цих видів зобов'язань у складі поточних є доречним при визначенні загальної суми поточних зобов'язань, яку необхідно використовувати для оцінки рівня ліквідності підприємства.
Організація обліку праці та її оплати.
Відповідно до статті 1. Закону України “Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим догово-ром власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.
Згідно зі статею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплата праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно- кваліфікаційних характе-ристик.
Тарифна система оплати праці- це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов іі виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характери-зують якісну сторону праці.
Згідно інструкції зі статистики заробітньої плати витрати на оплату на підприємстві складаються з: фонду основної заробітньої плати, фонду додаткової заробітньої плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат.
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата- це винагорода за роботу виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідництво та особливі умови у праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій пов’язаних з виконанням