Першим етапом є збір вихідної фінансової інформації. Оскільки результати подальшого аналізу залежать від достовірності вихідної інформації, мас бути проведена робота з її уточнення та доповнення. На жаль, існуюча в Україні фінансова звітність недостатньо задовольняє потреби фінансового аналізу. Тому мас бути зібрана додаткова фінансова інформація.

Фінансовий аналіз перш за все зосереджується на питаннях, пов'язаних з використанням наявних у підприємства фінансових ресурсів. Аналізується структура витрат на виробництво та реалізацію продукції в розрізі її окремих груп. Інформація для такого аналізу подається у формі, подібній до звіту про прибутки та збитки, який складається згідно з вимогами Міжнародних стандартів рахівництва. Результати аналізу мають відповісти на запитання:

- яка величина змінних та постійних (операційних) витрат у виробництві та реалізації кожного виду продукції?

- який рівень валової та операційної прибутковості окремих видів продукції?

Згідно з Міжнародними стандартами рахівництва (Іпternational Ассоunting Standards), що встановлюють вимоги до фінансової звітності, змінні витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції їх величина змінюється майже прямо пропорційно змінам обсягу реалізації продукції. Постійні (операційні) витрати прямо не залежать від реалізації продукції. Резервом фінансової реструктуризації підприємства може стати зменшення постійних та зниження собівартості змінних витрат.

Наступним кроком фінансового аналізу є дослідження складу та структури активів підприємства з метою визначення серед них ліквідних, менш ліквідних та важко ліквідних. У багатьох підприємств на балансі є чимало незавершеного будівництва та об'єктів соціальної сфери, утримання яких обтяжує їх фінансовий стан. Продаж цих об'єктів або інша вигідна для підприємства форма їх відчуження є резервом підвищення ліквідності активів. Поліпшенню структури активів покликане сприяти і ширше використання, наприклад, лізингу для придбання основних фондів.

Однією з найважливіших особливостей нової звітності є відсутність у ній планових показників і нормативів. В умовах ринку фінансове планування втрачає риси централізованого адміністративного регулювання, що зовні задає підприємству безліч параметрів його діяльності. Воно служить насамперед виробленню гнучкої стратегії і тактики господарської поведінки підприємства, що прагне стабілізувати своє становище при швидко змінюваній у результаті конкуренції ринковій кон'юнктурі. Використання нормативів у фінансовій діяльності стає справою вибору самого підприємства, тому інформація про нормативи стає комерційною таємницею. Аналіз відхилень від запланованих підприємством нормативів відповідно стає складовою частиною внутрішнього аналізу фінансового стану, здійснюваного фінансистами підприємства на основі всієї достовірної інформації про господарську діяльність. Фінансовий аналіз, що грунтується на бухгалтерській звітності, набуває характеру зовнішнього аналізу, тобто аналізу, проведеного за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, власниками, державними органами на основі звітних даних, що містять лише обмежену частину інформації про діяльність підприємства. Нові форми бухгалтерського балансу, додатки до балансу, звіту про фінансові результати і їхнє використання дозволяють зовнішнім користувачам звітності досить об'єктивно оцінювати фінансовий стан підприємства, його ділову активність і рентабельність, не використовуючи інформацію, що є комерційною таємницею.

Методика зовнішнього фінансового аналізу становить великий інтерес для кожного підприємства не тільки з метою оцінки потенційних партнерів, але і для власної самооцінки, здійснюваної з погляду зовнішніх користувачів бухгалтерської звітності. Будь-якому підприємству далеко не байдуже, за якими показниками будуть оцінювати його фінансову діяльність можливі контрагенти, акціонери, кредитори. Для того, щоб можна було установити відповідність між внутрішніми і зовнішніми фінансовими оцінками, повинно існувати єдине методичне ядро, що поєднує різні види аналізу.

Пропоновані основи методики фінансового аналізу, призначені для забезпечення керування фінансовою діяльністю підприємства й оцінки фінансової стійкості, ділової активності і рентабельності його ділових партнерів в умовах ринкової економіки, включають елементи, загальні для зовнішнього і внутрішнього аналізу. Розглянуті нижче задачі й алгоритми їхнього рішення визначають головні напрямки аналізу, а їхнє

поглиблення на базі всієї достовірної інформації (у тому числі на базі розроблювальних на підприємствах нормативів) проводиться в рамках внутрішнього аналізу. Крім того, основи методики можуть бути адаптовані до вимог конкретного зовнішнього користувача і тому мають деякою мірою універсальний характер. Це випливає з універсальності ринкових відносин, що поєднують різні форми власності і види економічної діяльності.

Основна мета фінансового аналізу - отримання невеликої кількості інформативних параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, зміну в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, гак і його проекція на ближчу та віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Практика фінансового аналізу виробила основні підходи до "читання" фінансових звітів. Серед них можна виділити:

Горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з минулим періодом, з відповідною позицією звітності підприємства-аналога;

Вертикальний аналіз -- визначення структури фінансових показників з визначенням впливу кожної позиції на результат в цілому;

Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції