Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання

План

1. Необхідність залучення , види , форми і структура іноземних інвестицій .

2.Державне регулювання та ефективність залучення іноземних інвестицій .

Розвиток і посилення ефективності господарювання виробничих підприємств України значною мірою залежить від загально державного інвестеційного потенціалу , який формується з рахунок різних фінансових джерел , у тім числі іноземних інвестицій .За кризового стану більшості вітчизняних підприємств та організацій , за браком власних інвистційних ресурсів та інтенсивною інтернаціоналізацією виборничо-господарських систем об’єктивно необхідним стає все ширше залучення іноземних інвестицій .Останні використовуються для фінансовоє підтримки вітчизняних товаровиробників та інших суб’єктів господарювання , запровадження нових технологій , нарощування експортного потенціалу , структурної перебудови економіки .

Іноземне інвестування може здійснюватися в різних формах залежно від типу інвестора , його мети та ступеня ризику , на який він готовий .Основними типами прямихь іноземних інвестицій зазвичай бувають : а) створення спільних підпиємств; б) започаткування діяльності дочірних підприємств; в) укладання ліцензійних угод з відчизняними фірмами; г) придбання неконтрольних паккетів акцій вітчизняних фірм-емітентів;

д) купівля контрольних пакетів акцій у підприємств , що їх випускають і релізують .

Спільні підприємства створюються та юправляються спільно іноземними інвестиціями й місцевими парламентами .У ролі останніх виступают найчастіше приватні фірми ,але такими можуть інколи бути й державні підприємства . Кілька іноземних інвестицій з різних країн можуть створити спільне підприємство в третій країні з метою зменшення стартових інвестиційних витрат. Спільні підприємства дають змогу зарубіжним інвесторам мати більшу нішу на місцевому ринку з меншим підпиємницьким ризиком, ніж за прямої купівлі місцевої фірми на аукціоні або створення дочірнього підприємства.

Створення власних дочірніх підприємств як варіант вкладення капіталу є найбільш ризикованим і зв’язаним із найбільшими зобов’язаннямим з боку іноземного інвестора. Такий варіант, як право, застосовується в країні, на ринках котрої можна досягнути найбільшого потенціалу для отримання прибутку ( до-ходу ).

Ліцензійну угоду місцева фірма укладає здебільшого з відповідною транснаціональною компорацією .

Відповідно до ліцензійної угоди остання передає право на використання нової технології місцевій фірмі , яка стає відповідальною за маркетинг і виробництво певного товару . Така угода дає іноземному партнеру можливість виходити на ринок з мінімальним підприємницьким ризиком . Крім того , іноземні інвестори можуть придбати акції місцевої фірми , з якою укладено ліцінзійну угоду .

Придбання неконтрольних пакетів акцій місцевих фірм здійснюється іноземним інвестором через пряму купівлю на місцевому фондовому ринку . Оскільки іноземні партнери внаслідок придбання такої кількості акцій не набувають права контролювати діяльність місцевої фірми , то такі інвестиції заведено називати , як ми вже зазначали , портфельними ( пасивними ).

Таким способом інвестування використовується переважно в процесі приватизаці місцевих підприємств або обміну боргів приватних чи державних суб’єктів господарювання на їхні акції .

Контрольні пакети акцій місцевих фірм іноземні інвестори можуть придбати різними способами ( прямою купівлею , у процесі приватизації , обміну боргів на акції тощо ). Цей варіант інвестування вітчизняних фірм ( підприємств , організацій ) надає право контролювання їхньої діяльності . Водночас він передбачає більшість зобов’язань іноземного інвестора і триваліший час для одержання очікуваних прибутків . Проте така форма інвестування забезпечує значні вигоди місцевим підприємства : прискорює оновлення номенклатури продукції , що виробляється , допомагає покривати борги за комунальні послуги тощо .

Дуже важливим для іноземних інвесторів є встановлення ступення привабливості інвестування в місцевій фірмі . Потенційні іноземні інвестори , коли приймають рішення про доцільність інвестицій у тій чи тій країні , звертають увагу на наявність достатніх ознак привабливості інвестування . До таких ознак належать :

1 . характеристика місцевого ринку ;

2 . доступність ринку з погляду сприятливого законодавчого середовища ;

3 . наявність у достатній кількості кваліфікованої робочої сили , її реальна вартість і продуктивність ;

4 . ступінь валютного ризику ;

5 . можливість репатріації капіталу ;

6 . сртан захсту інтелектуальної власності ( ця ознакає пріори-

тетною , особливо для динамічних галузей - виробництва комп’ютерів );

7 . торгова політика , яка істотно впливає на вартість і масштаби експорту та імпорту певної продукції ;

8 . міра державного регулювання економіки , що є важливим для захисту інтересів виборників і споживачів , а також для сприяння припливу іноземних інвестицій ;

9 . наявність або можливість запровадження податкових та інших пільг , що стимолюють активне залучення іноземних інвестицій ;

Види іноземних інвестицій :

1)Будь-які види цінних паперів , корпоративних прав у конверто- ваній валюті ;

2)Будь-яке рухоме і нерухоме майно та майнові права ;

3)Валюта України ;

4)Іноземна валюта ;

5)Грошові вимоги та вимоги виконання договірних зобов’язань , що гарантовані відповідними банками , у конвертованій валюті ;

6)Права інтелектуальної власності , вартість яких у конверто ваній валюті відповідно підтверджено ;

7)Право на здійснення господарської діяльності;

8)Інші цінності ;

Форми іноземних інвестицій :

1)Придбання прав на використання природних ресурсів і на ко- ристування землею ;

2)Придбання інших майнових прав ;

3)Інші форми за договорами з вітчизняними підприємцями ;

4)Придбання нерухомого чи рухомого майна , або окремих видів цінних паперів ;

5)Створення підприємств , що повністю належать іноземним

інвесторам , або придбання у власність діючих підприємств

повністю ;

6)Пайова участь у спільних підприємствах , або придбання

частки діючих підприємств ;

10 . Політична стабільність , яка в кінцевому підсумку є найваж- ливішою ознакою для прийняття рішення про доцінність інвес- тування , оскільки зарубіжні івестори просто