ресурси, які використовуються організацією, - це люди (людські ресурси), капітал, матеріали, технологія та інформація[15;155].
2. Залежність від зовнішнього середовища. Однією із найважливіших характеристик організації є її взаємозв'язок із зовнішнім середовищем. Жодна із організацій не може бути "острівцем у собі". Організації повністю залежні від навколиш-нього світу, від зовнішнього середовища - як щодо своїх ресурсів, так і щодо споживачів, користувачів їх результатів, яких вони намагаються досягти.
Термін "зовнішнє середовище" враховує економічні умови, споживачів, профспілки, урядові акти, законодавство, конкуруючі організації, систему цінностей у суспільстві, суспільні погляди, техніку та технологію, інші складові. Велике значення має той факт, що хоч організація і залежить повністю від зовнішнього середовища, середовище це, як правило, знаходиться за межами впливу менеджерів. Найкращі керівники в компанії "IBM" нічого не можуть зробити, щоб утримати маленьку японську компанію від виходу на ринок з новою інтегральною схемою, яка робить деякі види продукції "IBM" застарілими.
З кожним роком керівництву доводиться враховувати дедалі більшу кількість факторів зовнішнього середовища. Щоб досягти успіху, фірмам доводиться конкурувати на іноземних ринках і протистояти конкуренції іноземних компаній у себе на батьківщині.
3. Горизонтальний розподіл праці. Найбільш наочною характеристикою організації є розподіл праці. Якщо дві особи працюють для досягнення однієї мети, вони повинні ділити роботу між собою. Розподіл всієї роботи на складові називають горизонтальним розподілом праці. Розподіл великого обсягу роботи на багаточисленні невеликі спеціалізовані завдання дозволяє організації виробляти значно більше продукції, ніж якби та ж кількість людей працювала самостійно. Класичним зразком горизонтального розподілу праці на виробничому підприємстві є виробництво, маркетинг і фінанси. Це основні види діяльності, які повинні бути успішно здійснені, щоб фірма досягла поставлених цілей.
4. Підрозділи. Складні організації здійснюють чіткий
горизонтальний розподіл за рахунок утворення підрозділів, які
виконують специфічні конкретні завдання і досягають конкретної
специфічної мети. Такі підрозділи часто називаються відділами
або службами, хоча існують й інші назви.
Як і ціла організація, частиною якої вони є, підрозділи - це групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і коорди-нується для досягнення загальної мети. Таким чином, за своєю суттю великі і складні організації складаються із декількох спеціально створених для конкретної мети взаємопов'язаних організацій і багаточисельних неформальних груп, які виникають спонтанно.
Вертикальний розподіл праці. Оскільки робота в
організації розподіляється на складові, хтось повинен координу-
вати роботу групи для того, щоб вона була успішною. Вертикаль-
ний розподіл праці відділяє роботу з координування дій від самих
дій. Діяльність з координування роботи інших людей і становить
суть управління.
Необхідність управління. Для того, щоб організація могла
досягати своєї мети, завдання повинні бути скоординовані
засобом вертикального розподілу праці. Тому управління є суто
важливою діяльністю для організації. Вважа-ється, що організація діє успішно лише тоді, коли досягла своєї мети.
Які ж складові успіху організації?
1. Виживання. Деякі організації планують свій розпуск після досягнення ними ряду заздалегідь запланованих завдань. Прикла-дом може служити будь-яка урядова комісія, яка створювалася для досягнення" конкретної мети. Але виживання, можливість існувати якомога довше є первинним завданням більшості організацій. Це може продовжуватися нескінченно. Рекорд встановила римська католицька церква, яка діє уже протягом 2000 років.
2. Результативність і ефективність. Щоб успішно
господарювати протягом тривалого часу, вижити й досягти мети,
організація повинна бути як ефективною, так і результативною [15;158].
3. Продуктивність. Ефективність можна виміряти і виразити
кількісно, тому що є можливість визначити грошову оцінку
ресурсів, які споживаються, і продуктів, що випускаються.
Відносна ефективність організації називається продуктивністю.
Вона виражається в кількісних одиницях. Продуктивність - це
відношення кількості одиниць на виході до кількості одиниць на
вході.Ключовою складовою продуктивності є якість[15;158].
4. Практична реалізація. Управлінські рішення, як би добре вони не були обґрунтовані з точки зору теорії і підкріплені дослідженнями, це лише ідеї, думки. А мета управління - це виконання реальної роботи реальними людьми. Рішення є успіш-ними тоді, коли вони реалізуються практично, результативно і ефективно, перетворюються в дію.
На нинішньому етапі розвитку створюється велика кількість нових організацій. Нова організація сучасного промислового або сільськогосподарського виробництва повинна відповідати таким вимогам:
- невеликі організаційні підрозділи з невеликою кількістю
працівників, але вони повинні мати більш високий, ніж раніше,
кваліфікаційний і освітній рівні;
небагато рівнів управлінської ієрархії;
бригадні організаційні структури;
орієнтація виробництва на обслуговування споживача;
гнучкий, який може швидко змінюватись, асортимент продукції;
-мінімум запасів і гнучкі виробничі системи;
-більш високий рівень виробництва і якомога менші йоговитрати.
Нові виробничі організації виробництва повинні будуватися на таких принципах:
Не можна будувати організацію до здібностей наявних
людей: її потрібно будувати як інструмент для досягнення чітко
визначеної мети і підбирати людей, здатних забезпечити досяг-
нення цієї мети.
Принцип єдиноначальності: жодна людина не повинна
звітуватися більш ніж одному керівнику і повинна одержувати
накази тільки від одного керівника.
Принцип спеціалізації у сфері управління: всі дії, які
регулярно повторюються, слід твердо розподіляти між працівни-
ками апарату управління і не дублювати їх.
Принцип діапазону управління: рекомендується мати не
більше 6-12 підлеглих.
Постійне обмеження числа ієрархічних щаблів у структурі
організації (чим більше підприємство, тим складніше ним управ-
ляти).
Принцип делегування повноважень: керівник ніколи не
повинен сам робити те, що може зробити його підлеглий.
Сучасні менеджери повинні знати, що в рамках нового управлінського мислення будь-яка виробнича система розгляда-ється як соціотехнічна. Вона складається з двох підсистем: а) технічної, до якої входять не тільки машини, верстати,