людей. Таким чином, влада, хоча часто і неправильно використовується,

є необхідною умовою успішної діяльності організації. Доказом цього є

твердження соціолога Р.Бірстед: "влада стоїть за кожною організацією

та підпирає її структуру. Без влади немає організації та немає

порядку".

Кожна з влади має засновуватись на зверненні до активних потреб

виконавця. Можна розрізняти форми влади як інструменти, за допомого

яких керівник може примусити, переконати підлеглих виконувати роботу,

яка спрямована на досягнення цілей організації. Недолік в тому, що

використання її неформальним лідером може завадити досягти цілей

організації.

Перед тим як назвати форми влади хочеться зауважити що науковці в

цьому питанні набули розбіжностей, так наприклад, у Мескона форм

п'ять, а у Шегди 3, та визначення форм деяких неспівпадає.

Форми влади:

1. Примус. За її допомогою карають, чим самим знищує потреби

виконавця. Недоліки: страх на робочому місці, неможливість

підтримувати ефективний контроль, так як робітники мають свідомо

обманювати організацію.

Переваги: якщо пропонуються конкретні заходи, то діє страх

ефективно.

2. Винагорода. Задовольняє потреби та надає задоволення.

Недоліки: неспівпадіння у визначені винагороди (гроші, посада,

матеріальні цінності тощо).

Переваги: усвідомлення власносної гідності через виконання

необхідної роботи для фірми.

3. Еспертна влада. Виконавець вірить, що той, хто впливає має

спеціальні знання, які дозволять підлеглому задовільнити потреби.

Недоліки: діє повільніше ніж влада харизми.

Переваги: гармонійний баланс між керівником - підлеглим.

4. Законна влада. Впливова особа має право віддавати накази, а

підлеглий має зобов’язанням - підпорядковуватися йому (це

сприймається як закон, якому за традиціями слід підкорятися, тому

називають її ще традиційною із-за ієрархії).

Недоліки: недостатнє використання потенціалу людських ресурсів із-

за неврахування формально повноваження осіб, їх інформованість з

проблеми, питання.

5. Еталова влада (влада прикладу). Виконавця приваблюють певні

характеристики та властивості керівника.

Перевага: велика повага до керівника, висока продуктивність

правильного виконання завдання.

6. Переконання. Використовуючи переконання, керівник мовчки допускає,

що виконавець має частку влади, яка може зменшити можливість

керівника діяти.

Недолік: повільний вплив та невизначеність;

Перевага: виконання роботи людиною, на якого впливають, не потрібно

буде перевіряти, і він буде намагатися виконати її в більшому обсязі,

ніж мінімальні вимоги, враховуючи себе співавтором задачи. Переваги

містять лише потенційну користь, так як бувають випадки коли примус

більш доцільно використовувати.

7. Участь. Керівник спрямовує зусилля робітника та сприяє вільному

обміну інформації. Участь апелює до потреб більш вищого рівня -

влади, компетентності, успіху чи самовираженню. Використовувати

необхідно тоді, коли потреби є активними мотивуючими факторами, при

умові, що можна покластися на те, що виконавець буде працювати на

мету, яку він/вона власно обрали.

Недолік: індивідуальний підход кожного до завдання, ускладнюється

процес виконання.

В розглянутих формах влади останні дві є форми впливу, які здатні

покликати виконавця до активної співпраці. Значить саме за допомогою

переконання та участі керівник має ефективно керувати. Чим більше

проявляються форми впливу, тим сильніша, міцніша влада керівника.

Страх, винагорода, традиція, харизма, разумна віра, переконання та

участь в керуванні є інструментами, які керівник використовує для

впливу на виконавця, апелюючи до його потреб. Але навіть керівник,

який не має в своєму арсеналі всі ці механізми, повинен приймати до

уваги і інші фактори. Недостатньо мати владу: вона повинна бути

достатньо сильною, щоб спонукати інших до роботи - переважно натхнення

- спрямованого на досягнення цілей організації.

Найбільш сильний вплив буде тоді, коли виконавець високо цінить ту

потребу, до якої апелює, вважає важливим її задоволення чи

незадоволення та міркує, що його чи її зусилля обов'язково виправдають

очікування керівника. І навпаки, якщо будь-який з цих компонентів

відсутній, влада впливаючого зменшується чи зникає взагалі.

Якщо поглянемо з точки зору Файола, то побачимо, що влада є право

віддавати розпорядження та сила, яка примушує їм підкорятися.

У керівника розрізняють авторитет влади на основі статуту та

особистий авторитет, який заснован на розумі, знаннях, досвіду

(додаток до влади за статутом).

Відповідальність - це венець влади, де діє влада виникає і

відповідальність. Санкції винагороди чи покарання. Санкції актів влади

належить до числа існуючих умов доброго керування. Важко встановити

ступінь відповідальності керівника. Коли велика кількість агентів

(мастера, начальники цехів, відділів). Межі цієї відповідальності, її

матеріальний еквівалент не піддається врахуванню, обліку.

Санкція є якісна оцінка результатів акту. Боягуство

відповідальності паралізує більшість початкових засад та зводить на

"ні" якість.

Добрий начальник має поширювати новколо себе мужність

відповідальності.

Найкращий гарант проти зловживання владою та послаблень з боку

великого керівника – його особисті переваги, і в особливості його

високий моральний облік. Але, що ні вибір, ні володіння власністю не

забезпечує названих якостей.

Але з цього видно, що за відповідальністю формується загальна

кількість працюючих, але має протилежний приклад у Форда, який

стверджує, що промисловість не вимагає людських жертв. Фордівська

фабрика не знає організації, посад з обов'язками. Їх стільки скільки

необхідно - на кожного всю відповідальність. "Все можна робити краще,

ніж робилось до цього часу!" Сконцентувати всі сили на справі.

2.1 Стилі керівництва

Спосіб реалізації поставлених задач можна охарактеризувати як стилі

керівництва. Німецький вчений Курт Левин розрізняє стилі за характером

прийнятття рішення в соціальній групі:

V Авторитарний чи директивний стиль керівництва засновується на

припущенні, що люди за своєю природою ледащі, не люблять брати на

себе відповідальність та управляти ними можна лише за допомогою

грошей, погроз та покарання. Він характеризується високою

централізацією керівництва, єдинопочатком в прийнятті рішення,

жорстким контролем за діяльність підлеглих. Співробітники повинні

виконувати лише те, що їм наказано. При цьому вони отримують