та інших верств населення;
активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, пошук нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;
формування регіональної інфраструктури розвитку та підтримки малого підприємництва;
створення умов для розвитку малого підприємництва у виробничій сфері, у тому числі на базі реструктуризованих підприємств.
Законом передбачено, що заходи з реалізації Національної програми складаються на кожний наступний рік. Дія згаданого закону, а відповідно і дія Національної програми, є необмеженими в часі. Коли зміниться стан розвитку малого підприємництва та стратегічні завдання, тоді Верховна Рада України повернеться до перегляду Національної програми. Проте заходи мають динамічний характер – вже через рік можна оцінити, чи виконані заходи попереднього року, як це вплинуло на підприємницьке середовище, які заходи на наступний рік мають бути виконані для просування за визначеними Національною програмою основними напрямками.
Отже, фактично саме через процес складання заходів, їхнє виконання та оцінку ефективності й реалізуватиметься державна політика сприяння розвитку малого підприємництва на час чинності Національної програми.
Зазначені законодавчі документи стали дієвим засобом у реалізації основних положень Послання Президента України на 2000-2004 рр., які передбачали низку додаткових заходів, спрямованих на стимулювання малого підприємництва, зокрема, такі:
створення з участю держави кредитно-гарантійної установи стимулювання малого підприємництва, механізмів іпотеки, пільгового кредитування, новоутворених малих підприємств;
застосування механізмів пільгової оренди малими підприємствами виробничої (у тому числі іноваційної) сфери вільних (незавантажених) виробничих потужностей та обладнання державних підприємств;
залучення малих підприємств до участі у держзамовленнях, у тому числі для потреб Збройних Сил та правоохоронних органів;
спрощення системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва;
державний захист малих підприємств від кримінального рекету і бюрократичного тиску.
ІІІ. Проблеми і шляхи розвитку малого підприємництва.
Незважаючи на ряд прийнятих останнім часом вищими державними органами державної влади і управлінських нормативних документів, розвиток малого підприємництва в Україні здійснюється у не спрямованому макро- та мікросередовищі, є багато проблем, які необхідно вирішувати на різних рівнях. Значна кількість новостворених малих підприємств не може розпочати свою роботу через відсутність достатнього статутного капіталу, сировини та матеріалів, власних площ і обладнання, практичних навичок та підприємливості працівників у здійсненні бізнесу. Вони мають проблеми виробничого характеру, труднощі в реалізації продукції, формуванні відповідної клієнтури.
Негативно впливають на розвиток малого бізнесу такі стримуючі фактори, як загальний спад вітчизняного товарного виробництва, зростання цін, інфляція, низький рівень платоспроможності населення, корупція тощо. Частка малих та середніх підприємств у валовому внутрішньому продукті України становить лише 10 %, тоді як у країнах ринкової економіки 50-60 % [22].
Таблиця 4
Стан розвитку малого підприємництва в деяких країнах світу
Показники | США | Японія | Велико-британія | Італія | Німеч-чина | Франція | Україна
Кількість МП, тис. | 19300 | 6540 | 2630 | 3920 | 2290 | 1980 | 164
Кількість МП на
1 тис.осіб
населення | 74,2 | 49,6 | 46 | 68 | 37 | 35 | 3
Зайняті на МП, млн.чол. | 70,2 | 39,5 | 13,6 | 16,8 | 18,5 | 15,2 | 1,3
Частка МП у кількості зайнятих,% | 54 | 78 | 49 | 73 | 46 | 54 | 8
Частина МП у ВВП | 50-55 | 53-55 | 50-53 | 57-60 | 50-54 | 55-62 | 10
Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні є:
неоправдованість законодавства як з питань розвитку малого бізнесу, так і підприємства в цілому;
високі податки, що змушує деяких суб’єктів малого бізнесу йти в тіньову економіку;
недостатня державна фінансово-кредитна і майнова підтримка малих підприємств;
відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого бізнесу;
недосконалість системи обліку та статистичної звітності малих підприємств;
обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення;
недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;
відсутність стимулів для інвестицій;
психологічне несприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.
На наш погляд, основними напрямами дальшого розвитку малого підприємництва в Україні у найближчій прспективі є: формування належної законодавчої бази, сприятливої для розвитку малого бізнесу; вдосконалення фінансово-кредитної підтримки; забезпечення матеріально-технічних та інноваційних умов розвитку малих підприємств; інформаційне та кадрове забезпечення бізнесу; стимулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів малого підприємництва.
Формування відповідної законодавчої бази розвитку малого підприємництва передбачає, насамперед, встановлення правових гарантій для забезпечення свободи і захисту приватної власності; розробку дійових законодавчо-нормативних атів, спрямованих на стимулювання малого бізнесу; усунення правових суперечностей і скасування положень, що гальмують розвиток приватної ініціативи.
Сьогодні найактуальнішими проблемами є розробка нових та вдосконалення діючих законодавчо-нормативних документів з питань визначення чітких підходів до власності та форм її захисту; створення сприятливішого податкового, інвестиційного, інноваційного та цінового режимів для суб’єктів малого підприємництва; упорядкування механізму державного регулювання та контролю підприємницької діяльності.
Важливе значення має фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва. Державну політику щодо його фінансового забезпечення слід проводити у напрямі створення розвинутої мережі фінансово-кредитних установ, страхових фірм, інвестиційних та страхових фондів; розвитку товариств взаємного кредитування та страхування; розробки і впровадження системи стимулювання комерційних банків, які надавали б пільгові кредити малим підприємствам. Доцільно активізувати діяльність Українського фонду підтримки підприємництва, сприяти розвитку регіональних фондів (відділень) для фінансової допомоги суб’єктам малого підприємництва; розробити чіткий механізм направлення певної частини коштів, отриманих від приватизації державного майна, на підтримку малих підприємств; створити систему гарантій для забезпечення кредитів, що надаються фінансово-кредитними установами суб’єктам малого підприємництва, які функціонують у пріоритетних напрямах господарської діяльності; забезпечити сприятливі умови для розвитку такої перспективної форми фінансування малого бізнесу як лізинг.
Прийняття Закону України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. створило стартові умови для розвитку лізингових відносин у народному