Записи в накопичу вальних регістрах виконують по показниках, необхідних для управління і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складення періодичної та річної бухгалтерської звітності.

Журнально-ордерна форма обміну включає такі облікові реєстри:

журнали-ордери;

відомості (накопичувальні та групувальні);

розроблювальні таблиці;

Головну книгу.

Синтетичний облік за журнально-ордерної форми забезпечує інформаційні зав’язки за кожним синтетичним рахунком: в журналах-ордерах – у разі дебетованих рахунків, а в Головній книзі – кредитованих. У цьому виявляється контрольна функція бухгалтерського обліку за станом об’єктів та їхніми змінами.

1.3 Визначення основних засобів згідно з П(С)БО7

При організації обліку основних засобів в Україні підприємствам, їх об’єднанням, госпрозрахунковим організаціям (крім банків), представництвом іноземних організацій, які здійснюють діяльність в Україні, а також підприємством, діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, необхідно керуватися такими законодавчими та нормативними документами:

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основи засоби”. Затверджено наказом МФУ №92 від 27.04.2003 р. (зареєстровано в Міністерстві Юстицій України 18.05.2000 р. за №288/4509)

Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій №291 від 30.11.99 р.

Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій №291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві Юстицій України №893/4186 від 21.12.99 р.)

П(С)БО7 “Основні засоби”, затверджене наказом МФУ №92 від 27.04.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві Юстицій України 18 травня 2000 р. за №288/4509), визначає методичні засоби формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Норми П(С)БО7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Це положення не поширюється на не відтворювані природні ресурси та операцій з основними засобами, особливості обліку яких визначаються іншими П(С)БО.

Згідно з П(С)БО7, Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року(або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відкритий предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплексневну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; іншій актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

1.4. Класифікація основних засобів.

В організації правильного обліку основних засобів головною є науково обґрунтована їх класифікація (групування) за найважливішими економічними і технічними ознаками. (рис. 11)

Рис. 11 Класифікація основних засобів

Виробничі – основні засоби, що без посередньо беруть участь у виробничому у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання тощо), що діють у сфері матеріального виробництва.

Невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва й призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови, споруди, обладнання, машини, апарати тощо), які використовуються у невиробничій сфері.

Діючи основні засоби – всі основні засоби, що використовуються у господарстві.

Запасні основні засоби – різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються.

Не задіяні основні засоби – ті, що не використовуються у данний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів.

Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень.

Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.

У Плані рахунків бухгалтерського обліку основні засоби (синтетичний рахунок №10) відносяться до класу 1 – необоротні активи. Згідно з П(С)БО7 “Основні засоби” №92 від 27.04.2000 р. основні засоби за натурально-матеріальним складом і для потреб бухгалтерського обліку класифікуються за дев’ятьма групами (рахунками):

101. Земельні ділянки.

102. Капітальні витрати на поліпшення земель.

103. Будинки, споруди витрати на поліпшення земель.

104. Машини та обладнання.

105. Транспортні засоби.

106. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

107. Робоча і продуктивна худоба.

108. Багаторічні насадження.

109. Інші основні засоби.

Земельні ділянки.

Поняття земельної ділянки законодавством не визначено. Згідно зі ст.. 2 Земельного кодексу України всі землі за цільовим призначенням поділяють на:

землі сільськогосподарського призначення;

землі населених пунктів (міст, селищ міського типу й сільських населених пунктів);

землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;

землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

землі лісового фонду;

землі водного фонду;

землі запасу.

Капітальні витрати на

Поліпшення земель.

До витрат на поліпшення земель належать витрати на меліоративні (осушувальні) та іригаційні роботи, анти ерозійні заходи (терасування, зміна рельєфу ярів та ін.)

Будинки, споруди і

передавальні пристрої.

Будинки – архітектурно-будівельні об’єкти, призначені для створення умов (захист від атмосферних явищ та ін.) для праці, життя, обслуговування населення й зберігання матеріальних