До будівель належать усі комунікації всередині будівлі, необхідні для її експлуатації.

Споруди – інженерно-будівельні об’єкти, призначені для створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення не виробничих цілей через виконання певних технічних функцій, не пов’язаних із зміною предмета праці.

Передавальні пристрої:

лінії електропередач, у тому числі сигналізації та зв’язку;

трансмісії та трубопроводи (крім магістральних) з усіма проміжними механізмами, необхідними для трансформації (перетворення) і пере дачі енергії, переміщення трубопроводами рідких і газоподібних речовин.

Машини та обладнання.

Машини – технічні пристрої, за допомогою яких при виконані певних операцій технологічного процесу здійснюється перетворення енергії, матеріалів і (або) інформації для отримання необхідного корисного результату.

Транспортні засоби.

Транспортний засіб – засіб, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому обладнання чи механізму.

До цієї групи належать:

автотранспорт;

судна;

залізничний транспорт;

апарати літальні: повітряні і космічні;

веломототранспорт;

електротранспорт виробничий безрейковий.

Інструменти, прилади,

Інвентар (меблі).

Інструменти – знаряддя ручної праці або виконавчий механізм машини для здійснення різних робіт.

Прилади – засоби вимірювання, аналізу, обробки й зображення інформації, пристрої регулювання, автоматичні й автоматизовані системи управління.

Інвентар (меблі) – сукупність різних предметів господарського вжитку й виробничого призначення.

Робоча і продуктивна

худоба.

Продуктивна худоба – худоба, що використовується в процесі виробництва природним шляхом (у тому числі сторожові собаки), а також тварини, що не є продукцією, а використовуються для виробництва продукції: самці-плідники й самиці-годувальниці, худоба молочного, вовняного стада.

Багаторічні насадження.

Багаторічні насадження – рослини, які використовуються в процессі виробництва (наприклад, для вирощування плодів, ягід), для здавання в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева й кущі).

Інші основні засоби.

До них належать засоби, що не обліковуються на субрахунках 101-108 рахунка 10 “Основні засоби”.

Підприємство має право самостійно вирішувати, які основні засоби віднести до цієї групи. Це може бути облік меблів, офісного обладнання, інформаційних систем, а також побутових електромеханічних приладів (холодильники, вентилятори та ін.)

Кожному підприємству, яке володіє основними засобами, що належать до різних підгруп, необхідно визначити структуру основних засобів, тобто перелік підгруп, груп, а також відповідних рахунків та субрахунків, які використовуються в обліку.

Одиницею обліку основних засобів в бухгалтерському обліку є окремий інвентарний об’єкт.

Інвентарний об’єкт – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однаково або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки у складі, а не самостійно.

Для організації обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об’єкту основних засобів (інвентарному об’єкту) незалежно від того, чи знаходиться він в експлуатації, в запасі або на консервації, при прийнятті їх до бухгалтерського обліку повинен привласнюватися відповідний інвентарний номер, який позначається на ньому шляхом прикріплення металевого жетону, нанесення фарбою, насічки або таврування.

Інвентарний номер, привласнений об’єкту основних засобів, зберігається за ним на весь період його знаходження на даному підприємстві та вказується в усіх первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку.

У тих випадках, коли інвентарний об’єкт має кілька частин, які мають різний строк корисного використання і враховуються як самостійні інвентарні об’єкти, кожній частині привласнюється окремий інвентарний номер. Якщо по об’єкту, який складається з кількох частин, встановлений загальний для об’єкту строк корисного використання, вказаний об’єкт обліковується за одним інвентарним номером.

Інвентарні номери списаних з бухгалтерського обліку об’єктів основних засобів не привласнюються знову прийнятим до бухгалтерського обліку об’єктам протягом п’яти років по закінченні року списання.

1.5 Оцінка основних засобів і завдання їх обліку.

Я і будь-який актив, основні засоби відображають у балансі за таких умов:

існує вірогідність отримання економічних вигод від використання основного засобу;

його оцінка може бути достовірно визначена

Щодо вірогідності отримання економічних вигод підприємства має визначити цілі використання такого основного засобу. З визначення основних засобів за П(С)БО7, такими цілями є:

використання 03 у процесі виробництва;

використання 03 у процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;

використання 03 для надання для надання його в оренду іншим особам;

використання 03 для здійснення адміністративних та інших соціально-культурних функцій.

Щодо можливості достовірної оцінки, виходячи з положень П(С)БО7 та Інструкції про застосування Плану рахунків, затвердженої наказом МФУ від 30.11.1999 р. №291, підприємство повинно використовувати дві оцінки вартості основного засобу:

історичну собівартість;

справедливу собівартість.

Історична собівартість основного засобу – його первісна вартість.

До неї включають такі витрати:

суми, виплачу вальні постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у разі придбання (створення) основних засобів (якщо вони не компенсуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

інші витрати, пов’язані з з приведенням об’єкта основних засобів до дієздатності стану.

Не включаються до первісної вартості основного засобу і відображають як витрати:

витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі основного засобу;

наднормативні суми відходів, понаднормативні витрати на оплату праці;

загальногосподарські витрати.

Згідно з додатком до П(С)БО19 “Об’єднання підприємств” справедливу собівартість основних засобів визначають таким чином:

земля й будівлі – ринкова вартість;

машини та обладнання – ринкова вартість.За відсутності даних про ринкову вартість – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за все рахуванням суми зносу на дату оцінки;

інші основні засоби – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вираховуванням суми зносу на дату оцінки.

Для визначення ринкової вартості можуть бути використані дані про біржову вартість, прайс-листів тацю. Таке твердження ґрунтується на принципі обачності, згідно з якими методи оцінки,що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні