потоків готівки (частково), забезпеченням решти частки кредиту слугують активи позичальника, природно після ретельної оцінки його фінансового стану.
4. Результати аналізу фінансового стану підприємства-позичальника підтверджують його високий рейтинг і переконують кредитора у його спроможності своєчасного погашення боргу.
Таким чином, головним принципом участі банку (інвестора) у фінансуванні проекту виступає його впевненість у реальності генеруванню потоків готівки, які забезпечують покриття боргу та відсотків за ним [10., с. 76].
Банк та інші учасники проекту розподіляють між собою відповідальність за реалізацію проекту, що підтверджується часткою інвестиційного ризику, яку бере на себе та чи інша сторона. В зв'язку з цим розрізняють декілька типів проектного фінансування:
без регреса на позичальника;
з частковим регресом на позичальника;
з повним регресом на позичальника;
на консорціальних засадах.
Слід відзначити поняття регресу як економічної категорії. Регрес — це право кредитора пред'являти фінансові вимоги до позичальника. Це право робить неможливим припинення інвестиційного проекту. Право регресу регламентує відносини серед суб'єктів інвестиційного процесу. Збільшення (посилення) регресу призводить до погіршення коефіцієнта боргу, його покриття і відповідно до зменшення забезпеченості боргу. Посилення регресу підвищує інвестиційні ризики з боку позичальника і відповідно зменшує вартість позички.
Фінансyвання без регресу на позичальника зумовлює покладення всієї відповідальності за реалізацію проекту на фінансово-кредитну організацію.
Банк бере на себе всі інвестиційні ризики та відмовляється від будь-яких зворотніх вимог (регресу) з приводу розподілу відповідальності.
Генерування грошових потоків звичайно починається після введення об'єкта в експлуатацію. Позитивні грошові потоки відповідають графіку погашення боргу та виплати нарахованих відсотків. Кредитору видається гарантія. В свою чергу інші суб'єкти інвестиційного проекту (інвестори, менеджери проекту або виконавці робіт) гарантують своєчасне введення проекту в експлуа-тацію, вихід на проектну потужність та додержання кошторису.
Фінансування з частковим регресом на постачальника зумовлює паритетний розподіл ризиків між учасниками проекту, всі учасники беруть на себе відповідальність за ризики, які виникають у результаті їх діяльності: замовники — за виділення ділянки під будівництво, вчасне надання проектно-кошторисної документації, деяких видів обладнання та матеріалів; підрядники — за вчасне введення об'єкта в експлуатацію з відповідною якістю та дотриманням кошторису; постачальники обладнання — за своєчасність, якість та комплектність поставок; кредитори — за вчасність надання фінансових ресурсів, дотримання платіжної та розрахункової дисципліни. Комерційні зобов'язання, які сторони беруть на себе, підтверджуються відповідними договорами та контрактами.
Фінансування з повним регресом на позичальника дозволяє оформити фінансування у найбільш короткі строки. Цей тип фінансування застосовується для проектів, які мають державне значення, здійснюються під його гарантію або за його підтримкою. До цих проектів належать проекти розвитку пріоритетних галузей, регіонів, виробничої та соціальної інфраструктури тощо. Реалізуючи такі проекти, позичальник, крім потоків готівки, використовує інші джерела Для погашення боргу. Слід відзначити, що цей тип фінансування найбільш прийнятний для економіки України, яка має гостру необхідність в активізації інвестиційної діяльності. Сьогодні міжнародні фінансово-кредитні інституції віддають перевагу цьому виду фінансування.
Фінансування на консорційних засадах здійснюється за схемою: "створюй — володій — експлуатуй". Така схема припускає згоду між учасниками проекту щодо створення (будівництва) підприємства, його акціонуванні або корпоратизації та експлуатації власниками на пайових умовах. Звичайно за умовами консорціуму банк або декілька банків конвертують боргові зобов'язання в акції позичальника. Власниками проекту стають також підрядники, страхові компанії тощо. [4., с. 33-34]
Для реалізації великих проектів можуть створюватися промислово-фінансові групи, учасники яких, у тому числі банки, стають інвесторами та здійснюють безпосереднє фінансування і розподіляють між собою всі інвестиційні ризики. В таблиці 2.5 ведена приблизна схема організації фінансування проекту на консорційній основі.
Таблиця 2.5
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КОНСОРЦІУМ
Підприєм-ство | Банк | Інвестори | Підрядни-ки | Страху-вальники | Керівники проекту
Ініціатива | Контракти
Мотивація | Субконтракти
Формування капіталу | Найм, постачання, комплектація
Фінансування | Розрахунки та платежі
Моніторинг | Будівництво
Експлуатація | Досягнення проектної потужності
Дивіденди | Остаточні розрахунки
Наведена схема консорціуму обмежена шістьма учасниками проекту, при цьому перші три з них (підприємство, банк та інші інвестори) уклали угоду консорціуму, відповідно до якої вони формують початковий капітал, стають власниками проекту та беруть участь у розподілі прибутку від реалізації проекту пропорційно їх частці у капіталі. З рештою учасників здійснюються розрахунки за виконані роботи та послуги згідно з укладеними контрактами.
Створення та розвиток будь-якого бізнесу потребує належного фінансування. Існують різноманітні способи залучення капіталу. У західних країнах в останні роки, крім традиційних способів (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо), з'явилися нові, такі, як франчайзинг, лізинг, фортфейтинг, венчурне фінансування, селенг та інше. Традиційні способи також постійно модифікуються.
Українська економіка відчуває велику потребу у зростанні капіталу. Підприємство будь-якої форми власності, якщо йому не байдуже власне майбутнє, обов'язково залучає капітал для розширення виробництва, використовуючи при цьому альтернативні способи чи їх комбінації. Природно, перш за все, що для цих цілей необхідний всебічний порівняльний аналіз кожного способу, оцінка його недоліків та переваг, що дозволить прийняти правильне рішення щодо інвестування. [16, с.56-57] В таблиці 2.6 приведено способи залучення капіталу.
Таблиця 2.6
Способи залучення капіталу
ЗАЛУЧЕННЯ КАПІТАЛУ |
АКЦІОНУВАННЯ |
Корпоратизація
Самофінансування
Транстинг
Венчурні фірми
Придбання рядового пакета акцій
БОРГОВЕ ФІНАНСУВАННЯ |
Кредитування
Кредит з факторингом
Форфейтинг
Іпотечний кредит
Кредит державних установ
Іноземний кредит
Розміщення боргових зобов'язань
ФІНАНСУВАННЯ НА КОНСОРЦІЙНИХ ЗАСАДАХ |
Спільні підприємства
Альянси
Франчайзинг
Ліцензування
Інжиніринг
Еккаутинг
ОРЕНДА |
Оперативна оренда
Фінансовий лізинг
Лізбек
Селенг
ПІЛЬГОВЕ ФІНАНСУВАННЯ |
Урядовий пільговий кредит
Гарантування
Інвестиційний податковий кредит
Безпроцентний кредит
СУБСИДУВАННЯ |
Дотування
Гранти
Субвенції
Спонсорство
Донорство
Акціонування є найбільш розповсюдженим способом залучення капіталу на інвестиційній (початковій) стадії проекту. Залучається капітал шляхом емісії простих та привілейованих акцій, що розміщуються серед юридичних та фізичних осіб.
Через акціонування залучається не тільки грошовий капітал, але й інші матеріальні та нематеріальні активи.
Як відомо, існують акціонерні товариства відкритого та закритого типу. Підприємство (компанія, що перетворюється на