Вплив приватної власності на формування власника та господаря

“Горе тій країні, яка не виховала в населення почуття законності і власності...”

Сергій Вітте

Чисельність статей, у яких вказується вирішення проблем власності земель України, в яких наводяться приклади виходу з кризи особистих підсобних господарств, фермерських господарств – керуються категоріями “власник” та “господар” не визначаючи між ними різниці.

До цього часу в вітчизняній літературі, в словниках чи енциклопедіях вважалося, що “власник” і “господар” – синоніми.

Великий тлумачний словник сучасної української:

власник, -а, ч. 1. чого без додатка. Господар якихось речей, майна і т. ін на правах приватного або суспільного володіння.// Особа, якій властиве щось 2. Людина, яка прагне сама цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. Ред. В. Т. Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001, 1440 с., с.151.

господар – я., ч. 1. Той, хто займається господарством, хто веде господарство. 2. чого і без додатка. Те саме, що власник 1.// Приватний наймач робочої сили// заст.. заможний селянин Те саме. с.193

ґазда , ґазди, ч., зах. Господар Те саме. с.204

хазяїн, -а, ч. (мн. хазяїни, -ів і хазяї, -їв) 1. кого, чого і без додатка. Власник якогось господарства, речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння; господар (у 2 знач.) * Образно. * У порівн..// Приватний наймач робочої сили.// Підприємець// Селянин-власник, який має землю і необхідні знаряддя праці; селянин-хілбороб...44 Те саме. с.1337

володілець, -льця, ч., рідко. Те саме, що власник 1; володар (у 1 знач.), господар. // Той, хто має що-небудь у своєму розпорядженні55 Те саме. с.156

Українська радянська енциклопедія: (терміну “власник”, “володілець”, “хазяїн” не вказано);

Єдине визначення господаря:

- господар – титул правителів Валахії і Молдавії в 14-19 ст. У 14-16 Господарем інколи називали великого князя Литовського.66 Українська радянська енциклопедія., Головна редакція УРЕ Київ 1979., Том 3. с. 126

Економічна енциклопедія:

Власник – фізична або юридична особа, яка володіє речами, майном, цінностями, благами, об’єктами інтелектуальної власності тощо, привласнює доходи, виступає з іншими власниками7.

Визначення “господаря” та “хазяїна” відсутнє.

Розпорядник – 1) керівник, управляючий; 2) особа або організація, яка згідно з рішенням суду несе повну відповідальність за збереження та розподіл активів і обов’язків померлого, який не залишив заповіту8.

Так як основою була взята теорія, передана з колишнього Радянського Союзу все стає зрозумілішим, оскільки там не могла визначатися суть землевласника чи господаря, бо такого розмежування не дозволяла відсутність приватної власності на землю, свобода орендно-господарських відносин та ін.

Відомо, що головна мета відносин приватної форми власності – знайти та утвердити реального власника і господаря майна. Та цього мало. Щоби дії господаря та власника були ефективними, їм необхідно усвідомити функції, які за сьогоднішніх умов багато в чому змінилися порівняно з передприватизаційним періодом. А головним критерієм селянина-господаря повинно бути не те, що він працює біля землі з діда-прадіда і це дасть йому можливість найефективніше господарювати, а не, що найважливіше функція господаря є моральна, фінансова готовність і відповідальність. З органів державного управління, потребується робота, яка б допомогла впровадити ці функції в життя. І важливо те, що сьогодні приватники аграрного сектора готові до цього.

В сільському господарстві визначальним критерієм власності, головним засобом виробництва являється земля, саме тому довкола неї процес приватизації зупинився найбільше.

1.2 Доцільно чітко розмежувати категорії “господар” і “власник”, оскільки їх суміщення створює незрозумілість, неясність та дає можливість корегувати функціям господарювання і як наслідок цього – правами власника чи господаря.

Схема орендно-господарських відносин між всіма можливими суб’єктами господарювання

орендна плата; засоби в-ва, що здаються

основою цих розмежувань, як бачимо, являється існування приватної власності та орендно-господарських відносин.

Дана схема визначає функції та повноваження кожного суб’єкта орендних відносин у сільському господарстві. Розкриємо їх:

Для спрощеного варіанту виграшем чи програшем у даних відносинах ми будемо вважати лише орендну плату.

власник – має повноваження володіти, розпоряджатися та користуватися приналежною йому власністю, але залишається власником у випадку, коли реалізує лише дві перші функції власності; реалізуючи третю – він фактично стає господарем. Прибуток землевласника складається з орендної плати, яку сплачує користувач чи господар-орендар за користування землею чи іншими засобами виробництва.

Користувач – суб’єкт, який має право користування об’єктом власності. Його прибуток являє собою дохід, отриманий від використання орендованого об’єкта “мінус” орендна плата власникові. Мається на увазі, що користувач не має у своєму володінні нічого: все орендар, що його й відрізняє від господаря-орендаря;

Господар-орендодавець – це суб’єкт орендних відносин, який свою власність поділяє на дві частини. На одній він діє як хазяїн – на іншій проявляє себе як власник: здає в оренду. Прибуток являє собою прибуток господаря “плюс” орендна плата.

Господар – суб’єкт економіки, який володіє, розпоряджається і використовує об’єкт власності. Його прибуток рівний прибутку користувача “плюс” додаткова вартість (на що звертав увагу Карл Маркс);

Власник, який здає одну частину власності в оренду, а на іншій працює – все одно, що господар-орендодавець, прибуток його складається з тих самих ???, тому ми його не вводили в схему;

Господар-орендар – особа, як має, з однієї сторони, повноваження і обов’язки користувача, а з іншої – господаря.

Прибуток рівний прибутку господаря “мінус” орендні платежі.

Приватна власність тут виступає фундаментом виникнення як орендно-господарських відносин, так і всіх вище перелічених суб’єктів. Вона впливає на останніх за допомогою методів, які характерні ринковим відносинам