Наявність категорій “господаря” і “власника” та ін. співпраця дає можливість відносинам власності й економіці загалом більш широко розгорнути свої важелі впливу та більш тісно функціонувати з різними галузями народного господарства. “Владелец может обладать правом, не осуществляя его, не пользуясь им. Отдельные владельцы издавна делегировали полномочия управляющим, но сохраняли при этом за собой получение доходов от собственности”99 Райсберг Б. Отношения собственности. «Деловая жизнь» № 20. 1991 р. с. 18-31. Тобто власник є формальним господарем, який не реалізує такий складник юридичної форми власності як користування.

Вирішальним критерієм діяльності господаря є його права (свобода дій). До них виділяємо ті, які зародилися в нашій держав з початком функціонування приватної власності:

безпосередня можливість щодо вибору ринку закупівлі сировинних матеріалів, ринку збуту готової продукції, реалізації набутого досвіду, кредитних установ, методу організації праці, зрештою – вибору виду господарської діяльності, орендування земельних паїв;

свобода, яку завжди обходила стороною загальнонародна власність – володіння, користування та розпорядження виробленою продукцією і прибутком;

вибір такого економічного простору, який би забезпечував настільки вільне господарювання, наскільки воно дозволене законодавством;

можливість об’єднання, злиття, укрупнення, приєднання та ін.

Свобода прав для власника:

право володіння, розпорядження, використання;

вибір споживача за законами ринку;

вибір економічного та соціального простору для взаємодії;

свобода в примноженні багатства.

Інтерес користувача щодо об’єкта власності (земельного поділу) полягає перш за все в його виснажливому використанні. Щоб цього запобігти, необхідно збільшувати термін оренди землі до 20-25 років, саме так це роблять у Франції. Для власника інтерес полягає в збереженні родючості землі, бо це його власність назавжди. Господар в цьому випадку цінує родючість землі як і орендодавець, при цьому використовує її ефективно з інтересом на перспективу. “Интерес и перспектива – наиболее действенный мотив и стимул постоянной заботы собственника об объекте собственности, организации эффективной деятельности объекта в течении всего жизненного цикла его существования”110 Райсберг Б. Отношения собственности. «Деловая жизнь» № 20. 1991 р. с. 280.

Існування ефективного землевласника чи господаря є запорукою стабільності сільського господарства, а разом з цим і народного господарства загалом. Та щоб це зробити це ефективним, потрібно врахувати інтереси власників та господарів. Ці інтереси полягають в наступному:

Для господаря:

??? та інвестиційній політиці з боку держави;

помірній обліковій ставці на кредит;

на лаштуванні паритету цін на засоби виробництва та вироблену продукцію;

відродженні машино-тракторних станцій для надання послуг особистим підсобним господарством;

створенні умов для збуту сільськогосподарської продукції;

формуванні кооперативів для створення кругообігу продукту: - виробництво – переробка - транспортування – збут – виробництво.

Для власника в основному все групується на вигідній системі орендних відносин, хоча ця система має бути обопільно-вигідною: як для орендодавця, так і для орендаря.

Даремно сьогодні не враховуються різні функції і потреби господаря та власника в АПК, адже його деталізація, поділ в усьому до найменших дрібниць, їх вивчення створює умови для успішного управління з боку держави, надання підтримки конкретним (визначеним за рахунок того ж поділу) суб’єктом, ??? їх місця, завдання, потреби, сутності тощо.

Власник формальним господарем, який не реалізує таку систему відносин власності як користування.

1.3 Аналізуючи ситуацію, яка склалася та вище викладений матеріал – суть категорій власника і господаря землі має полягати в наступному:

господаря: - в високоефективному господарюванні яке б давало користь суспільств у вигляді створеної продукції відповідно якості і кількості, господарю – задовільний прибуток.

Власника: - працювати таким чином, щоб самому отримувати задовільну орендну плату, а суспільна вигода щоб полягала в сприянні щільності зв’язків усіх суб’єктів АПК й економіки в цілому.

2.1 Відсутність господаря та власника до 24 серпня 1991 року визначена багатьма причинами. Одна з головних – відсутність потрібного ринкового середовища та потрібної форми власності. Якщо взяти до уваги те, що існують два типи власності: спільний і приватний, то саме останній є джерелом виникнення господаря та власника в сільському господарстві. Це пов’язано з процесом роздержавлення і приватизації, на основі якого і сформувалися реальні власники і господарі паїв.

Нижчою складовою приватного типу власності є приватна форма власності.

Не варто відмежовувати й інші форми власності. Нам потрібно усвідомити, що сьогодні важливим елементом не є існування приватної, загальнонародної, колективної, акціонерної, кооперативної чи якоїсь іншої форми власності, а безпосередні їх внутрішні складники, що притаманні відповідній формі власності: контроль, метод управління. Стимул до праці, мобільність зв’язків, результативність – серед відповідних зовнішніх умов, що властиві ринку (ринковим відносинам господарювання), які перевірені часом в ??? з ринковою економікою.

Зміни в приватному секторі відбуваються в правильному напрямку. Вивести його на найвищу (верхню) стадію функціонування було неможливим, адже розвиток останнього являє собою ієрархічну побудову. “Развитие частного сектора принадлежит к категории перемен последовательных”111 ??? Е. Собственность. «Диалог» № 8, 1990 р, с. 601.

Важливою складовою відносин власності з погляду різних осіб (тих, що є власниками і тих, що не є власниками) являється категорія нагромадження, що при наявності капіталу формує в людини впевненість у майбутньому. Це один із стимулів приватної власності до праці: людина, яка є приватним власником чи хазяїном (все одно, що й господарем) землі поводить себе виважено, думки її прогресивні – з вектором на завтрашній день. Протилежністю цьому є зразок мільйонів осіб, які працювали в часи командно адміністративної системи: людина занепадала безпосередньо як творча особистість, оскільки за відсутності приватної власності на засоби виробництва та предмети праці було зігноровано реалізований головний економічний інстинкт суспільства – “інстинкт до збагачення”.

3.1.3 Інвестиції в сільське господарство України мають