Велику увагу проблемам цілей в управлінні приділяє В.Бондар: "Управлінська діяльність завжди цілеспрямована і передбачає певну мету і завдання" [5, с.27].

Визначення цілей освітянської діяльності недостатньо розроблено і в психо-логії педагогічного менеджменту. Проаналізуймо два приклади, що їх подає Н.Ко-ломінський [4, с. 23, 24]:

1) директор школи "сформулював мету: за допомогою зовнішньої диференці-ації створити сприятливі умови для розвитку кожного учня як індивідуально непов-торної особистості". Далі перераховуються шкільні заходи: робота з батьками, підго-товка вчителів до роботи з дітьми з використанням методик психологічного діагно-стування, розподіл часу і діагностування дітей, формування класів, аналіз прове-дених заходів. Постає запитання: чи досягнуто мети? Адже ключові слова "сприят-ливі умови" — надто широке поняття: це і готовність учителів застосовувати нові педагогічні технології, й інформаційно-методичне забезпечення навчання, і мате-ріально-технічна база тощо. Отже, можна вважати, що в сформульованому вигляді мети не досягнуто, оскільки остання не конкретизована;

2) орган управління освітою сформулював завдання: "Вивчити діяльність пе-дагогічного колективу з проблеми гуманізації навчально-виховного процесу". Що означає вивчити діяльність? Встановити позитив і негатив? Стосовно чого? Які кри-терії? Власний досвід? А предмет вивчення — педагогічний колектив, проблеми гуманізації подано у найзагальнішому вигляді. Що мається на увазі: колектив зага-лом, окремих учителів чи проблеми гуманізації? Які? Зміст, форми, методи? Ці та інші запитання виникають тоді, коли "мета є головним орієнтиром для всієї управ-лінської діяльності менеджера освіти" [4, с.35].

Недостатнє розроблення методології та методики формування цілей освітньої діяльності негативно позначається на практичній діяльності. Можна припустити, що саме невизначеність цілей "перевірки роботи школи відділом освіти" дала підста-ви 76% керівників освітніх установ стверджувати, "що для них має значення не тільки факт перевірки, а й індивідуальні особливості того, хто перевіряє" [4, с.40]. Це зрозуміло, адже будь-які результати можна тлумачити суб'єктивно, якщо не визначено цілі.

Інший приклад із сучасної практики освітнього менеджменту наводиться після узагальненого аналізу плану роботи управління освіти. Матеріал аналізувався з гляду на те, що "плани забезпечують засоби досягнення цілей" [9]. За сімома ^прямами до плану включено понад 150 заходів. Виділяються такі: "вдосконален-навУПРаВЛІНСЬК0' діяльності в закладах освіти" (близько 40 позицій), "організація 40 !|ально;виховного процесу та виробничої діяльності в закладах освіти" (понад поз °3- 4'Й* ' вивчення Дальності закладів освіти та надання їм допомоги" (25—30 узагЦІИ^ ЯКЩ° ВІДОКРЄМИТИ в "заходах плану" предмети діяльності, то їх можна реніг-1^1"™ У термінах ПРОЦЄСУ: провести (атестацію, семінари, наради, конфе-І5 ті, олімпіади тощо) — 65 — 70 позицій; перевірити— 15—20, здійснити — близько 6-ЛПІмГ°ТУВаТИ (накази, плани) — 8—10, розробити, заслухати, скласти, вивчити — * Напрошується висновок: безпосередньо цілі не визначаються, а їх опосеред-

МЕНЕДЖЕРСЬКА РОЛЬ МІСЬКВО В ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ УСТАНОВ

Василь ТОЛОЧКО

"Основне завдання відділу освіти — навчити керівників шкіл діяти відповідно до державного замовлення і дати їм можливість само-стійно визначати стратегічні напрями у розвитку навчально-вихов-ного процесу в школі".

Однією з функцій, які покладені на міський відділ освіти згідно зі ст. 14 Закону України "Про освіту", є управління закладами освіти та конт-роль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти. У теорії внутрішкільного управління проблема контролю була найбільш дискусійною. Демократизація життя суспільства загалом і школи зокрема створила передумови для аналізу цієї проблеми. Критичну спрямованість такого аналізу зумовлює багаторічне негативне ставлення до контролю вчи-телів, незадоволення цим видом управлінської діяльності частини керів-ників шкіл. Практика роботи показала, що спроба позбутися цього виду управлінської діяльності та самого поняття "контроль" призводить до по-гіршення стану справ у неконтрольованих питаннях. Отже, в організації роботи з внутрішкільного контролю слід дотримуватися принципу "конт-

роль не заради контролю, а контроль заради справи". В такому напрямі і спрямовує свою роботу відділ освіти. Метою навчання та виховання (ме-тою школи) є розвиток особистості дитини, а метою внутрішкільного уп-равління і контролю — створення найбільш сприятливих умов для ефектив-ної реалізації мети школи. Результати діяльності школи виявляються в осо-

бистості учня, а результати управ-лінської діяльності — передусім у наявності в школі системи навчаль-но-виховної роботи, сприятливого психологічного клімату, забезпе-ченні необхідних матеріально-фінансових умов, готовності вчи-телів і батьків учнів до виконання своїх функцій.

Раніше контроль знань, умінь та навичок, рівня вихованості учнів був контролем діяльності окремого вчи-теля. Нині він перетворюється на контроль ефективності функціону-вання системи внутрішкільного уп-

равління. Контролюючи справи з того чи того питання або школи загалом, відділ освіти розглядає і аналізує стан справ з погляду організації внутрі-шкільного контролю та ролі дирекції школи у вирішенні проблемних питань. Потім шукаються шляхи розв'язання цих проблем та здійснюється контроль за виконанням розроблених рекомендацій і пропозицій.

У системі роботи відділу освіти використовуються різні форми контролю: фронтальний, тематичний, попереджувальний, оперативний, виробничо-не-обхідний та непередбачений.

Не можна зводити роль відділу лише до контролюючої функції (контролю відводиться не більше 20—30% робочого часу), значну