М.ДРОБНОХОД, Ф.ВОЛЬВАЧ

років освітяни одержали проекти низки документів, зокрема проект "Зако-ну України про екологічну освіту та виховання", "Концепцію неперервної екологічної освіти". Хоча ці документи все ще існують як проекти, освітяни вже активно осмислюють феномен екології в освіті, розробляють і видають (здебільшого по лінії Програми трансформації гуманітарної освіти Міжна-родного фонду "Відродження") нові за змістом навчальні посібники та інший дидактичний матеріал з екології. В обігу перебуває чимало авторських, вітчиз-няних і зарубіжних (останні глибоко інтернаціоналізовані) програм, нерідко суперечливих, замало гуманітаризованих і відірваних від національного ґрунту.

Вже близько десяти років екологічна освіта в Україні має загальнообо-в'язковий характер, але її змістовна частина ще не визначена. Так, еколог-ічна освіта у вищому навчальному закладі і загальноосвітній школі різно-планова за спрямованістю, не стикується між собою концептуально і не утворює єдиної системи. Екологія у загальноосвітній школі, вилучена з біологічного контексту і не залучена до іншого, також і до гуманітарного, існує сама по собі. А за змістом — це еклектичне зібрання різних речей.

З іншого боку, останнім часом у вищих навчальних закладах України активно впроваджується обов'язкова дисципліна "Соціоекологія", яка або наближається до певного різновиду економічної географії (Г.Бачинський), або — продовжує лінію застарілого діалектичного матеріалізму (з деякими поправками з огляду на час і обставини). Обидва різновиди соціоекологій ігнорують найістотніше для педагога — людину, орієнтуючись здебільше на виробничі відносини, природні, територіальні структури тощо.

Україна приєдналася до Концепції стійкого екологічно безпечного роз-витку, сформульованій на Конференції ООН "Природне середовище і роз-виток", що відбулася в Ріо-де Жанейро у 1902 р. Підписавши документ Ріо, Україна визначила свій курс на тривалу пер нективу. Ця обставина вимагає узгодження концептуальних засад, науково-псдагогічних підходів, організа-ційних та інших основ екологічної освіти відповідно до ролі, яка відводить-ся їй щодо реалізації переходу до стійкого розвитку. Отже, екологічна освіта та виховання потребують оптимізації на основі глибокого філософського і психолого-педагогічного осмислення феномена екології з урахуванням струк-тури екологічних знань, рівня розвитку екологічної науки та соціальних функцій, які виконує екологія у сучасному суспільстві. На наш погляд, ме-тою курсу "Соціальна екологія" передусім є формування нового світобачен-ня і нового способу буття людини через усвідомлення нею органічної і не-розривної єдності з своєю землею (природним середовищем). Єдність етно-су і природного середовища — фундаментальна властивість біосфери. По-рушення цієї єдності є однаково небезпечним як для людини, так і для всієї біосфери.

Програма має на меті також набуття знань про екологію природного середовища, природні ресурси, які одночасно є засобом розвитку продук-тивних сил суспільства і середовищем, у якому живе людина.

Специфіка пропонованої навчально-експериментальної програми кур-су "Соціальна екологія" полягає в її гуманітарному спрямуванні. Програма побудована на основі концептуальних засад, опрацьованих авторами і опублікованих у часописі "Освіта і управління", т.1, №1, 1997 р. Програма подається як приклад варіанту змісту соціальної екології гуманітарного

спрямування, яка має бути у навчальних планах вищих навчальних зак-ладів, де соціоекологія вивчається у базовому змісті освіти.

На сьогодні ще бракує підручника такого змісту, тому програма побу-дована так, щоб викладач вузу міг цілеспрямовано створювати свій курс з означеної навчальної дисципліни.

Збалансування природничого, гуманітарного та ужиткового (практич-ного) компоненту, необхідних для розуміння світоглядних основ і глибоко-го праксеологічного змісту сучасної екології, у програмі досягається введен-ням до навчального курсу нових тем, зокрема таких, як "Концепція стійко-го екологічного безпечного розвитку суспільства", "Екологічний імпера-тив", "Соціальні функції екології", "Етнос ^і природне середовище", "Еко-логія і культура" (нове трактування) тощо. Йдеться, по суті, про принципо-во нову архітектоніку "Соціальної екології".

Програма розрахована на студентів і викладачів вищих навчальних зак-ладів, де "Соціальна екологія" вивчається у базовому змісті освіти, а також може певним чином бути використана і для розроблення змісту відповідних дисциплін у загальноосвітній школі.

Відгуки, критичні зауваження і пропозиції щодо спрямованості Про-грами та її змісту просимо надсилати на адресу редакції часопису.

Навчально-тематичний план курсу "Соціальна екологія" (лекції; практичні, семінарські заняття, самостійна робота)

№ п/п |

Тема

1 2 3 4

5 6 7 8 9 10 * 11 12 ІЗ

14

15 16 17

18 |

Вступ до соціальної екології Екологічні проблеми України Розвиток суспільно-екологічної думки в Україні Концепція стійкого екологічно безпечного розвитку суспільства Екологічний імператив Соціальні функції екології Валеологічна функція екології Екологічна культура Етнос і природне середовище Соціально-екологічне значення природних ресурсів Ресурси літосфери і соціально-екологічні проблеми Соціально-екологічне значення ресурсів гідросфери Використання та охорона екосистемних ресурсів живої природи Соціально-екологічні проблеми забруднення та зміни природного середовища Міжнародні проблеми охорони живої і неживої природи Екологічне прогнозування та екологічна експертиза Правові основи та організаційна система охорони природного середовища в Україні Екологічний менеджмент