1) ринок фізкультурно-оздоровчих послуг;

Мал. 15. Структура ринку фізкультурно-спортивних послуг

2) ринок спортивно-видовищних послуг;

3) ринок спортивно-тренувальних послуг.

Наведемо характеристику кожної з них.

Ринок фізкультурно-оздоровчих послуг являє собою важ-ливу складову частину ринку у сфері фізичної культури і спорту. Продавцями виступають виробники послуг — фіз-культурно-оздоровчі заклади, що реалізують послуги за плату. Покупцями — споживачі послуг, населення країни різних вікових категорій.

У країнах зі змішаною економікою попит на фізкуль-турно-оздоровчі послуги формується під впливом двох протилежних тенденцій. З одного боку, існує тенденція зростання попиту. Вона стає помітнішою в міру підви-щення рівня загального економічного розвитку країни. Це закономірно. Адже економічне зростання є передумовою підвищення рівня реальних доходів населення, а отже, і його платоспроможного попиту. Громадяни країн з розви-неною економікою мають також можливість витрачати більше свого вільного часу на заняття фізичною культу-рою. Адже їм не потрібно гаяти багато часу на розв'язання різних побутових проблем. А це дає змогу збільшувати число споживачів фізкультурно-оздоровчих послуг, тобто розширювати їхній ринок. Тому й не дивно, що близько 10,5 млн громадян США готові щорічно платити гроші за заняття оздоровчою фізкультурою 15 тисячам компаній «Спорт і здоров'я», що діють на комерційній основі [8].

На зростання попиту на фізкультурно-оздоровчі пос-луги впливають також умови відтворення робочої сили у ринковій економіці, вимоги ринку праці. Відносний над-лишок робочих рук на ринку праці, конкуренція за віль-ні робочі місця змушують працівників більш відпові-дально ставитися до свого здоров'я, своєї фізичної фор-ми. Крім того, багато західних фірм застосовують економічні стимули, що спонукають їхніх співробітників займатися фізкультурою і спортом, вести здоровий спо-сіб життя (регулярне тестування на предмет визначення рівня фізичної підготовки, виплата заохочувальних пре-мій тощо). Так в активної частини населення формуєть-ся стійка потреба у регулярному споживанні фізкультур-но-оздоровчих послуг.

Не останню роль у підвищенні попиту на фізкультурно-оздоровчі послуги у цивілізованому світі відіграє постійне зростання цін на медичні послуги та лікарські препарати. Складалися умови, коли дешевше регулярно займатися фіз-культурою і спортом, ніж лікуватися. Так, спеціалісти Пре-зидентської ради США з фізичної підготовки і спорту дово-дять, що стан здоров'я лише на 10 % залежить від медицини й на 90 % — від рівня життя та фізичної підготовки [8].

Згадуючи про негативну тенденцію, що протидіє зрос-танню попиту, а отже, розширенню ринку фізкультурно-оздоровчих послуг, слід відзначити її об'єктивну зумовле-ність. Як уже відзначалось, однією з властивостей фіз-культурно-оздоровчої послуги є необхідність її регулярного споживання для отримання ефекту. Ця особливість висо-вує досить жорсткі умови до споживача послуги. Він повинен дотримуватися відповідного режиму в побуті, хар-чуванні, відмовитися від шкідливих звичок. Зрештою, йому необхідно змиритися з втратами вільного часу, щоб дістатися до місця занять і повернутися додому. Та й самі заняття потребують значного напруження фізичних та ду-ховних сил. Це до снаги не кожній людині. Отож не кожний громадянин готовий стати споживачем, тобто покупцем на ринку фізкультурно-оздоровчих послуг.

Крім того, потрібно мати на увазі, що навіть у високорозвинених країнах поряд із заможними та середньозабезпеченими існують малозабезпечені громадяни, не спро-можні платити за фізкультурно-оздоровчі послуги.

Практика розвинених країн свідчить про те, що на ринку фізкультурно-оздоровчих послуг переважає перша із розглянутих тенденцій. Тобто має місце досить стабільне зростання попиту на послуги.

Водночас, слід відзначити, що різним країнам притаман-на різна структура попиту на фізкультурно-оздоровчі по-слуги. Наприклад, у СІЛА найбільш популярним серед прихильників оздоровчої фізкультури є плавання, яким зай-мається (з різною регулярністю) 70,5 млн чоловік. Далі йдуть оздоровча ходьба — 66,6 млн, вправи зі снарядами — 31,5 млн, більярд — 29,6 млн, гонки на моторних чов-нах — 29,0 млн [7]. Інші уподобання у мешканців країн Європейської співдружності. Більшість міського населення тут віддає перевагу футболу (56 %). На другому місці — те-ніс (51 %), на третьому — легка атлетика (49 %), — далі плавання (47 %), гімнастика (44 %) й лижі (43 %) [2].

Пропозиція на ринку фізкультурно-оздоровчих послуг формується в результаті діяльності фізкультурно-оздо-ровчих фірм, що відносяться до різних форм власності. Наприклад, у США переважну частину таких послуг на-дають населенню приватні фірми: близько 15 тисяч компа-ній «Спорт і здоров'я», 13 тисяч клубів з видів спорту за інтересами. У Західній Європі лідерами на ринку послуг виступають державні фізкультурно-оздоровчі заклади.

Кожний з названих варіантів формування пропозиції має свої переваги й недоліки. Так, приватні фірми здатні забезпечити більш високу якість фізкультурно-оздоровчих послуг, доповнити їх широким асортиментом супутніх пос-луг. Вони гнучкіше реагують на кон'юнктуру ринку. Во-дночас, їхні послуги адресуються, насамперед, людям з високими й середніми доходами. Адже, не кожний грома-дянин США може щомісяця заплатити приватному клубу ЗО доларів і більше за оздоровчі послуги.

Державні (комунальні) фізкультурно-оздоровчі заклади поступаються приватним за якістю та різноманітністю пос-луг. Проте вони мають змогу за рахунок державних дота-цій встановлювати помірні ціни на послуги, робити їх до-ступними значним прошаркам населення. Це принципово важливо, бо кінцевою метою розширення пропозиції пос-луг тут виступає не прибуток як комерційний результат діяльності фірми, а зміцнення здоров'я населення, що відповідає життєвим інтересам як кожного громадянина, так і суспільства у цілому.

Слід відзначити, що у більшості розвинених країн дер-жава активно