Змагання з ігрових видів спорту проводять згідно зі ста-більними календарями, й більшість глядачів знають, коли і де вони відбуваються. У цьому випадку рекламну діяль-ність спрямовують на виготовлення яскравих програм, фотографій команд та окремих гравців. Враховують також зв'язок між числом мешканців міста та відвідуванням змагань. Фахівцями розраховано, що у містах з населен-ням до 900 тис. чоловік середня кількість глядачів на мат-чах може складати не менше 8,4 тис. чоловік. А кожний додатковий мільйон мешканців додає до цього близько 2 тис. глядачів [3].

Сила впливу названих факторів на рівень попиту на спортивно-видовищні послуги визначається ще одним фак-тором — рівнем економічного розвитку країни. У країнах

3 високорозвиненою ринковою економікою попит на видовищні послуги досить високий і має стійку тенденцію до зростання. У США, наприклад, спортивні змагання від-відують щорічно близько 400 млн глядачів.

Водночас, слід зважити на специфіку попиту на спортивно-видовищні послуги, яка відбивається у його структурі. Як правило, найбільше глядачів збирають зма-гання з ігрових видів спорту. Це об'єктивно, бо випливає із самої суті цих видів спорту. Спортивно-видовищна пос-луга, що створюється зусиллями, скажімо, футбольних чи хокейних команд, має вищу корисність (якість) ніж така, яку надають глядачам, приміром, лижники або веслувальники. Тобто існують так звані «видовищні» і «невидовищні» види спорту.

Перші з них приваблюють глядачів наявністю інтриги, непередбаченістю кінцевого результату змагання, швидким перебігом подій, виникненням цікавих ігрових ситуацій, що не повторюються, наявністю постійних ігрових контактів між спортсменами, спорідненістю з мистецтвом, відносно комфортними умовами для присутніх на змаганнях та ін.

Структура попиту на спортивно-видовищні послуги специфічна для кожної країни. Наприклад, на початку 90-х років мешканці СІЛА найбільш популярними спортивними видовищами вважали: чемпіонат Національної футбольної ліги; студентський чемпіонат з американського футболу; Олімпійські ігри; чемпіонат Головної бейсбольної ліги; чемпіонат старшої школи з американського футболу; чемпіонат Національної баскетбольної асоціації; жіноче оди-ночне фігурне катання; парне фігурне катання; танці на льоду. До найменш популярних видів спорту американці віднесли: професіональний рестлінг; професіональний гольф; професіональний бокс; студентський рестлінг; бокс за програмою Олімпійських ігор; чемпіонат з армрест-лінгу, чемпіонат другої хокейної ліги [9].

Таким чином, ринок спортивно-видовищних послуг формується переважно за рахунок послуг, що надаються засобами «видовищних» видів спорту. Економічні ж відно-сини, що виникають у зв'язку з виробництвом та спожи-ванням решти спортивно-видовищних послуг, звичайно, не мають ринкового характеру й регулюються державою.

Розглянемо вплив цін на спортивно-видовищні послуги та рівень попиту на них. Як відомо, зростання ціни (за всіх інших рівних умов) спричиняє падіння попиту на товар. Не є виключенням і спортивно-видовищна послуга як товар. Во-дночас, на ринку видовищних послуг може скластися ситуа-ція, коли підвищення (навіть досить істотне) цін на квитки не призводить до падіння відвідування змагань. Навпаки, кіль-кість глядачів постійно збільшується. Це добре видно на прикладі ігрових видів спорту в США (табл. 8).

Таблиця 8. Динаміка зростання цін на квитки та відвідування матчів чемпіонатів різних ліг у 1980 — 1990 pp. [4]

Ліги | Середня ціна квитка | Відвідування матчів

доларів | 1990 p.,

у % до

1980 р. | млн чоловік | 1990 p., У % до 1980 р.

1980 р. | 1990 р. | 1980 р. | 1990 р.

НХЛ 8,61 | 20,00 | 232,3 10,7 | 13,7 | 128,0

НБА 7,10 | 19,50 | 274,6 9,4 | 18,6 | 197,9

ГБЛ 4,53 | 9,50 | 209,7 43,0 | 55,0 | 127,9

НФЛ 11,25 | 22,00 | 195,6 14,0 | 17,3 | 123,6

Дані таблиці свідчать про те, що протягом 80-х років ціни на квитки матчів чемпіонатів Національної хокейної ліги, Національної баскетбольної асоціації, Головної бейсбольної ліги та Національної футбольної ліги зросли відповідно у 2,3; 2>7; 2,1 і 2,0 рази. Незважаючи на це, число глядачів теж збільшилось відповідно у 1,3; 2,0; 1,3; 1,2 рази.

Це стало можливим завдяки посиленню впливу інших (розглянутих раніше) факторів зростання попиту на спор-тивно-видовищні послуги. Крім того, слід відзначити, щ0 підвищення вартості квитків на матчі професіональних ко-манд з хокею, баскетболу, бейсболу та футболу не було та-ким значним, як зріст вартості квитків на послуги сфери культури. Наприклад, порівняно з цінами на квитки у театр, вони приблизно в 3 — 4 рази нижчі, що сприяло ви-сокому рівню відвідування спортивних змагань.

Рівень попиту на ринку спортивно-видовищних послуг зумовлюється ще одним фактором — наявністю так званої вторинної, похідної спортивно-видовищної послуги (транс-ляції змагань засобами масової інформації, насамперед, телетрансляції). Вплив названого фактора неоднозначний. З одного боку, майстерно зроблені репортажі змагань сприяють відпливу зі спортивних арен частини глядачів. З іншого, — яскраво пропагандуючи той чи інший вид спор-ту, окремого спортсмена або команду, вони стимулюють зростання інтересу до відвідування змагань, щоб отримати можливість спостерігати за «живим» оригіналом, а не за телевізійною копією улюбленого спортсмена.

Ця проблема має ще один аспект. Практика свідчить про те, що чим частіше окремі змагання, спортсмени чи команди з'являються на телевізійному екрані, тим кращі шанси на встановлення вигідних стосунків зі спонсорами вони мають. Підтримка спонсорів дасть змогу забезпечу-вати високу якість спортивно-видовищних послуг, а це, у свою чергу, сприятиме зростанню попиту на них.

Як вважають фахівці, у розвинених країнах трансляція змагань по телебаченню практично не впливає на рівень їх відвідування глядачами. У США, наприклад, цієї проб-леми вже немає з кінця 50-х років. Незважаючи на те, що останні 20 років шість провідних телекомпаний країни (Ей-Бі-Сі, Сі-Бі-Ес, Ен-Бі-Сі, ІСПН, Ті-Бі-Ес / Ті-Ен-Ті і Спортсченнл) збільшили обсяги спортивних