Беручи до уваги ступінь новизни і предмет інновації, вчені поді-ляють їх на три групи: новинка світового масштабу — винахід ніде не має аналога, це перше у світі впровадження зміни; новинка в масштабах країни — інновація має відтворювально-адапційний ха-рактер: немає аналога в країні, але існує за кордоном; новинка в масштабі одного підприємства — інновації, що мають аналоги на інших підприємствах у даній країні, а також інновації, придатні до застосування тільки на одному підприємстві.

На мікрорівні поняття інновації трактується, як правило, вузько, тільки з технічного погляду. Зазвичай предметом аналізу в іннова-ції є зміни, здійснювані в сфері виробництва нових або удосконалених продуктів (продуктові інновації) і технологічних процесів (технологічні інновації). Організаційні зміни, що відбуваються в сфері виробництва, частіш за все розглядаються в сукупності зі змінами в техніці.

Таке трактування інновації на підприємстві зумовлене, по-перше, величезною роллю технічних змін в економічних процесах на підприємстві; по-друге, недооцінкою важливості організаційних, еко-номічних і соціальних змін, що відбуваються на підприємстві; по-третє, більш детальною і глибокою науковою розробкою проблеми техніки, ніж зміни, що відбуваються в економіці, організації і соціаль-них умовах підприємства; по-четверте, більш легким визначенням і досить швидким досягненням економічних результатів за допомо-гою технічних інновацій порівняно з іншими інноваціями.

Залежно від масштабів інновації можна класифікувати на стра-тегічні, що служать реалізації стратегічної мети розвитку й мають соціально-економічний характер, і на поточні (фактичні), метою яких є підвищення ефективності господарської діяльності на більш ко-ротких часових відрізках. До них належать різноманітні поточні зміни у виробах, методах виробництва й організації праці.

Організаційні інновації на підприємстві є організаційним удоско-наленням його функціонування як цілого, а також організаційним удосконаленням окремих його підрозділів з метою одержання відповід-них економічних результатів. Організаційні інновації можуть виявля-тися в двох основних формах: організаційні інновації, не пов'язані з технічними інноваціями, метою яких є поліпшення діяльності та вико-ристання наявних трудових і фінансово-матеріальних ресурсів; органі-заційні інновації, викликані технічними інноваціями, з якими вони активно взаємодіють і сприяють зростанню економічної ефективності.

2. Стадії підготовки та здійснення нововведення

Процес нововведення є багатостадійним. На кожній стадії його робиться вибір найраціональнішого варіанта. У межах менеджмен-ту інновацій аналізуються і розв'язуються такі проблеми та завдання.

1. Дослідження ринку нових продуктів: потреба, місткість ринку, еластичність очікуваного попиту за ціною продукту, переваги продукту за його якісними параметрами, умов його постачання й обслуговування з урахуванням мети та ін. Вибір цільових сегментів ринку для нового продукту і його модифікацій, а також стратегії просування продукту до споживачів: вироблення методів ознайом-лення їх із продуктом; сертифікація продукту; реклама; робота з клієнтом; визначення пропорцій в орієнтації на первинні або вто-ринні купівлі продукту.

2. Прогнозування діяльності, характеру і стадій життєвого циклу нового продукту. На цій основі приймаються рішення про розмір і характер створюваних під продукт виробничих потужностей, опти-мальний обсяг капітальних вкладень, методи амортизації спеціаль-ного технологічного устаткування, про вибір між купівлею й орен-дою устаткування, типи і терміни трудових контрактів для працівни-ків, котрі будуть залучатися, про ступінь їхньої перекваліфікації та ін. Сьогодні як основа прогнозування все частіше використовується сценарій, який є описом майбутніх обставин.

3. Визначення способів продажу нового продукту. Вибір посеред-ників того або іншого типу, організація фірмової торгівлі, продаж через оптово-торгові підприємства та інше.

4. Дослідження кон'юнктури ринків, необхідних ресурсів для ви-робництва й продажу нового продукту. Доступність цих ресурсів, прогнозування заходів стабільності виявленої кон'юнктури, можли-вого її погіршення, подорожчання ресурсів та ін.

5. Пошук субпідрядників на освоєння і постачання комплектую-чих виробів, устаткування й оснащення, необхідних для нового про-дукту. За необхідності — пошук специфічних способів стимулюван-ня таких субпідрядників: створення спільних підприємств, укладен-ня договорів про партнерство тощо.

6. Аналіз патентної чистоти нового продукту, порівняння способів її забезпечення. Придбання ліцензій, повторна розробка й одержання рівнобіжних патентів, пряма імітація з ризиком судової відповідаль-ності й відшкодування збитку, планування методів і надійного захис-ту нового продукту (отримання більшої або меншої кількості патентів у різних країнах, засекречування, вступ до інноваційних центрів, пул).

7. Опрацювання можливих варіантів кооперації з конкурентами щодо розробки й освоєння технічно складного і/або ризикового про-дукту.

8. Комплексний аналіз витрат, обсягів виробництва і продажів нового продукту з метою планування оптимальних (у короткостро-ковому і довгостроковому плані) обсягів випуску, цін продажу й кон-трольних цифр за цінами закупівлі ресурсів і операційних витрат.

9. Оцінка ефективності й планування інновацій як інвестиційно-го проекту з використанням критеріїв справжньої цінності інно-вації, норми віддачі й терміну окупності капітальних вкладень.

10. Аналіз технічних і комерційних інноваційних ризиків, визна-чення методів їхньої мінімізації та страхування.

11. Вибір організаційної форми створення, освоєння і розміщен-ня на ринку нового продукту (планування, бюджетування й моніто-ринг інноваційного проекту, внутрішній або зовнішній венчур, при-дбання фірми-інноватора).

12. Аналіз доцільності й планування найбільш адекватних форм передачі технологій у процесі створення, освоєння, розміщення на ринку і підтримки необхідного обсягу продаж нового продукту (ліцензії, трансферти дочірнім фірмам, відрядження фахівців, вида-ча або виконання замовлень на дослідження та розробки, науково-технічна співпраця тощо).

Стосовно процесних інновацій (нових технологічних процесів, форм організації праці) менеджмент інновацій розв'язує аналогічні пробле-ми і практичні завдання з тією лише різницею, що тут визначальним фактором є не створення нового продукту, нового ринку, а можливість за допомогою продуктивніших технологій більшою мірою наситити ринок наявним продуктом. Для цього менеджменту підприємства необхідно досконало знати й уміло використовувати або "нейтралізовувати" в своїй практичній діяльності систему факторів, котрі сприя-ють інноваційній діяльності та стримують її.

Суттєвим стримувальним фактором інноваційної діяльності є від-сутність