або нестача засобів фінансування інноваційних проектів. Інновації та інвестиції — це дві нерозривно пов'язані сфери еконо-мічної діяльності, котрі найбільшою мірою страждають від економічної кризи. Разом з цим вихід з економічної кризи неможливий без здійснення активної інноваційно-інвестиційної діяльності, спрямованої на радикальне оновлення виробництва на принципово новій науково-технічній, а отже, і конкурентоспроможної основі.
2.1. Сприйнятість нововведень виробничою системою
Тими и науково-технічного розвитку виробництва залежать від того наскільки виробнича система готова сприйняти те чи інше нововведення. Сприйняття нововведення може мати форму визнання нововведення, коли виробнича система зацікавлена і підготовлена до впровадження чи заперечення нововведення, коли воно суперечить інтересам підприємства чи коли виробнича система не готова до його впровадження. Ступінь визнання і заперечення нововведення має бути різним в залежності від співвідношення впливу факторів, випробовують визнання, і факторів, що обумовлюють заперечен-им Якщо вплив цих факторів збалансовано, виробнича система буде байдужа до впровадження нововведення [6].
Чим вищий ступінь визнання нововведення, тим вищі темпи його поширення і впровадження. Непідготовленість підприємства до принадження нововведення чи незацікавленість у ньому приводять збільшення інноваційного циклу і є причиною широко розповсюдження його "довгобуду".
Сприйняття нововведень визначається властивостями (параметрами) виробничої системи і нововведення. Тому що виробнича системи є соціотехнічною, то для визначення впливу системних властивостей на сприйнятливість доцільне формування адекватної їй системи, що складається із загально системних факторів сприйнятливості: монопологічної системи, підприємства і персоналу.
Характер сприйняття того самого нововведення окремими частинами виробничої системи може бути різним. Наприклад, технологічна системи відкрита для нововведення, а загальносистемні фактори перешкоджають йому. Організація консервативно відноситься до нововведень, але персонал його підтримує. У таких випадках характер сприй-мити нововведення залежить від співвідношення ступеня його визнан-им ступеня заперечення. Виробнича система в цілому визнає нововведення, якщо ступінь визнання нововведення одними частинами систе-ми перевершує ступінь його заперечення іншими її частинами. У протилежному випадку буде мати місце заперечення нововведення.
На поліпшення якості виробничої системи в результаті нововведення можна розраховувати лише в тому випадку, коли має місце йо-го пізнання виробничою системою в цілому. Тому одним з найважливіших завдань управління науково-технічним розвитком є створен-им умов, що забезпечують визнання нововведення якнайбільшою кількістю складових (параметрів) виробничої системи. Якщо не вдається перебороти відкидання нововведення, доцільно відмовити-ся від нього і шукати альтернативу, що буде визнана.
Диверсифікованість виробництва (і властива їй розмаїтість діяль-ності) полегшує зародження ідей, створює умови для їхньої ре-алізації в тій чи іншій галузі діяльності підприємства, полегшує ди-фузію нововведень з однієї галузі діяльності в іншу, веде до сприй-няття нововведення як звичного процесу.
Стандартизація, здійснювана методами уніфікації конструкцій, нормування параметрів виготовлених виробів, а також методами параметрування техніки і технології (формування параметричних рядів виробів), полегшує процес впровадження нововведення й адаптації до нього. Без стандартизації не можна здійснити розвиток вироб-ництва шляхом заміни окремих елементів технологічної системи і зміни їхніх поколінь, тобто не може бути реалізований один з основ-них принципів розвитку. Таким чином, стандартизація сприяє рої-витку нововведеного конвеєра.
Опір персоналу нововведенням багатьма авторами розглядається як результат егоїстичного поводження. Але егоїстичність поводжен-ня є не причиною, а наслідком (саме наслідком) недостатньої орієнтованості технічного розвитку на соціальні інтереси і посилен-ня трудової мотивації. Цей висновок із всією очевидністю підтверд-жується результатами виробничих експериментів [6].
Технічний розвиток повинен мати економічні і соціальні цілі рівноцінної значимості, якщо не вдається віддати пріоритет соціаль-ним цілям. Звичайно, ці цілі розглядаються як несумісні. І віддається явний пріоритет економічним цілям на шкоду соціальним інтересам працівників. Наслідком такої спрямованості є підвищення ваги праці і неповноцінне використання техніки внаслідок зниження працездат-ності і низького рівня мотивів схильності до праці. Таким чином, технічний розвиток, що не має соціальної орієнтації, саме породжу» опір нововведенням. Виникає проблема пошуку напрямків технічного розвитку, у яких економічні і соціальні цілі були б сумісні. Така сумісність може бути досягнута в стратегії розвитку, що має метою полегшення й інтелектуалізацію праці.
Багато закордонних фірм компенсують негативні наслідки технічного розвитку організаційними нововведеннями. Так, зниження творчого характеру праці при впровадженні електронної тех. намагаються компенсувати поєднанням професій і ротацією працівників за робочими місцями (на наших підприємствах цей місяць не використовувався з метою компенсації неявки на роботу), посиленням безробіття, введенням підрядного методу, включаючи роботу вдома (з використанням електронної технології).
Викладені раніше результати досліджень мотиваційного комплексу виробничих підрозділів дозволяють запропонувати мотиваційну модель поширення нововведень.
Суть внутрішньої мотивації сприйняття нововведення полягає в им, що нова технологія підсилює мотиви схильності до праці, задоволення від процесу і (чи) результатів праці. Варто очікувати, що ці мотиви найбільш послідовно будуть виявлятися в колективах, що мають кращу структуру мотиваційного комплексу праці. При наявності такої структури фахівці-розроблювачі нововведень — у результаті впровадження нововведення будуть у більшій мірі задоволені своєю пильністю. Фахівці, що впровадили нововведення, можуть придбати податковий статус, тому що вміють звертатися з новітньою технікою. Робітники, для яких праця являє собою самостійну цінність і, що відчувають внутрішню потребу добре робити свою справу, легко приймають нововведення, активізуючи звичну діяльність і підтверджуючи свою майстерність.
Позитивна зовнішня мотивація сприйняття нововведень виявляться, коли впровадження нововведення підсилює спонукання до праці внаслідок того, що впровадження нововведення приводить до підвищення доходів (чи їхнього збереження в умовах конкуренції), до полегшення процесів праці і зниження "психологічної вартості" результатів праці. Якщо впровадження нової технології не забезпечують досить надійного досягнення цих цілей, опір нововведенням варто розглядати як природну реакцію.
Негативна зовнішня мотивація сприйняття нововведень може мати місце, коли впровадження нововведення підсилює ризик неприємностей для
