2.3. Суть і причини планування інновацій

На базі виконаного прогнозу і розгляду можливих критеріїв керівництво підприємством вирішує питання про спрямованість інноваційних планів, завданнями яких є вибір і обгрунтування цілей Інноваційного розвитку підприємства і підготовка рішень із забезпе-чення і досягнення запланованих результатів.

Планування складає один з основних елементів системи внутріфірмового управління інноваційною діяльністю організації. Як еле-мент системи менеджменту планування являє собою відносно самос-тійну підсистему, що включає сукупність специфічних інструментів, правил. структурних органів, інформації і процесів, спрямованих на підготовку і забезпечення виконання планів. Планування інновацій — система розрахунків, спрямована на вибір і обґрунтування цілей інноваційного розвитку організації і підготовку рішень, необхідних ля їхнього безумовного досягнення. У рамках інтегрованої системи менеджменту підсистема планування виконує наступні сім часток функцій [2]:

1. Цільова орієнтація всіх учасників. Завдяки погодженим планам цілі окремих учасників і виконавців орієнтовані на досягнення генеральних цілей Інноваційної програми чи організації в цілому.

2. Перспективна орієнтація і раннє розпізнавання проблем роз-етку. Плани завжди орієнтовані в майбутнє і повинні базуватися на ґрунтованих прогнозах розвитку ситуації. План намічає бажане в майбутньому стані об'єкта і передбачає конкретні заходи, спрямовані підтримку сприятливих тенденцій чи стримування негативних.

3. Координація діяльності всіх учасників інновацій. Координація здійснюється як попереднє узгодження дій при підготовці планів і як узгоджена реакція на виникаючі перешкоди і проблеми при вико-пні планів. У процесі планування інновацій використовуються чотири основні форми координації: розпорядницька, ініціативна і бюджетна. Розпорядницька форма координації виражається в директивному твердженні планових документів, обов’язкових для виконання всіма учасниками інноваційних процесів.

Ініціативна форма координації виражається в добровільному й усвідомленому узгодженні дій менеджерів і всіх учасників у межах делегованих ним повноважень і загальних планових обмежень. Програмна координація здійснюється у формі встановлених кожному учаснику приватних планових завдань відповідно до загального плану робіт з інноваційної програми. Бюджетна форма координації здійснюється при розробці планового бюджету у вигляді обмежень з матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виділених кожному учаснику.

4. Підготовка управлінських рішень. Плани являють собою найбільш розповсюджені в інноваційному менеджменті управлінські рішення. При їхній підготовці проводиться глибокий аналіз проблем, виконуються прогнози, досліджуються всі альтернативи і виробляється економічне обґрунтування найбільш раціонального рішення. Планування вносить високий рівень економічної обґрунтованості і раціональності в систему менеджменту в організації.

5. Створення об'єктивної бази для ефективного контролю. Плани встановлюють бажаний чи необхідний стан системи на визначений період часу. Їхня наявність дозволяє робити об’єктивну оцінку діяльності організації шляхом порівняння фактичних значень параметрів із запланованими за принципом “факт - план”. При цьому контроль стає предметним, спрямованим на забезпечення цільового стану системи.

6. Інформаційне забезпечення учасників інноваційного процесу, плани містять важливу для кожного учасника інформацію про мету, прогнози, альтернативи, терміни, ресурсні й адміністративні умови проведення інновацій. Стійкість системи планування дозволяє забезпечувати ефективну актуальність інформації завдяки своєчасним контролю і коректуванню планових завдань.

7. Мотивація учасників. Успішне виконання планових завдань, як правило, є об’єктом особливого стимулювання і підстави для взаємних розрахунків, що створює діючі мотиви для продуктивної і скоординованої діяльності всіх учасників. Значимість відзначених приватних функцій підсистеми планування робить її найважливішою складовою системи менеджменту в організації.

У процесі планування здійснюються:

обґрунтований вибір основних напрямків інноваційної діяльності для організації у цілому і для кожної структурної одиниці;

формування програм досліджень, розробки і виробництва інноваційної діяльності;

розподіл програм окремих завдань за окремими відрізками часу і закріплення за виконавцями;

встановлення календарних термінів проведення робіт із програм;

розрахунок потреби в ресурсах і розподіл их за виконавцями на ос-нові бюджетних розрахунків.

Здійснення інноваційної діяльності організацій спрямоване на досягнення визначених економічних результатів, завдань господарського і фінансового розвитку. Однак як соціально-економічна система організація повинна забезпечити комфортні соціальні і психологічні умови в колективі для ефективної творчої діяльності.

3. Урахування різних факторів при виробі інноваційного проекту

Необхідність вибору оптимального варіанта капіталовкладень вини-кає перед кожним підприємством, фірмою. Капіталовкладення реалізу-ються за допомогою розробки і здійснення конкретних інвестиційних та інновпроектів, які слід систематично аналізувати, щоб вище керівництво могло визначити їхню корисність, хоч для інвестиційних проектів деталі не настільки важливі. Є кілька найважливіших запитань щодо мети й ефективності інновацій окрема: яку мету переслідує проект; який вплив справить проект на поточну і прогнозовану діяльність компанії; як зміниться організаційна структура; як швидко буде досягнуто повної ефективності; чи володіє компанія необхідним досвідом для реаліза-ції можливостей, створюваних проектом; який досвід необхідний для реалізації проекту; які можливі ризики і можливість скорочення їх? Визначення раціонального варіанта використання інвестиційних засобів підприємства є окремим випадком проблеми вибору опти-мального рішення. Ця проблема в кожному конкретному випадку являє собою послідовність виконання таких завдань: вибір критерію оптимальності (прибуток, прибутковість, частка ринку, розширення асортименту, благополуччя, якість продукції, послуги та ін.); матема-тична інтерпретація цільової функції та несприятливих умов; вибір методу розрахунку при розробці алгоритму для встановлення екст-ремальних значень цільової функції; встановлення діапазону опти-мальних значень (рішень) з урахуванням похибок як вихідних да-них, так і розрахункових залежностей; вибір рішення, що рекомен-дується з оптимального діапазону. Успішний вибір інноваційного проекту в умовах динамічно змінюваного ринкового середовища пе-редбачає відповідні маркетингові дослідження, результати яких має бути покладено в основу як вироблення стратегії інноваційної діяльності підприємства.

Як правило, процес ухвалення рішення про інновації включає етапи: розробки проекту, аналізу витрат і прибутків проек-ту, оцінювання його відносних переваг і вибору проекту для реалізації.

Одним із перших питань, на яке дає відповідь менеджер, оціню-ючи інноваційний проект, є