Реферат

на тему: “Підприємництво у сфері фізичної культури і спорту”

План

1. Суть підприємництва та умови його здійснення

Економічна діяльність у сфері фізичної культури і спорту спрямована на виробництво та реалізацію фізкуль-турно-спортивних послуг. На певному історичному етапі, а саме тоді, коли в економіці досягнуто досить високого рівня зрілості товарно-грошових відносин, фізкультурно-спортивна діяльність виявляє себе у формі підприєм-ництва. Тому важливо з'ясувати, що являє собою під-приємництво у загальноекономічному значенні, які умови його здійснення і що воно дає суспільству.

Поняття «підприємництво» безпосередньо пов'язане з ді-яльністю одного із суб'єктів ринку — підприємця. В еко-номічній теорії Заходу поняття «підприємець» виникло ще у XVIII ст. і з самого початку набуло неоднозначного трак-тування різними вченими. Так, за А. Смітом, підприє-мець — це власник, що йде на економічний ризик заради реалізації будь-якої комерційної ідеї і здобуття прибутку. Він сам планує, організовує виробництво, розпоряджається його результатами.

Згідно з Ж.-Б. Сеєм, підприємець — це економічний агент, який комбінує фактори виробництва. Пізніше авто-ри австрійської школи (Й. Шумпетер, Ф. Хайєк) тлу-мачили термін «підприємець» як своєрідний соціально-психологічний тип господарника, для якого головне — аналіз і використання ринкових можливостей, реалізація новаторських ідей.

Нині економісти визначають поняття підприємця як власника, що вдається до економічного ризику заради реа-лізації ідеї та отримання прибутку, сам організовує госпо-дарську діяльність, планує її, розпоряжається результа-тами цієї діяльності.

Сучасний підхід визначає підприємця як суб'єкта дослід-ження та реалізації нових можливостей у генеруванні та засвоєнні новаторських ідей, розробці якісних продуктів і технологій, здійсненні нововведень й опануванні перс-пективних факторів розвитку, пошуку нових способів обслу-говування споживачів, нових сфер вкладання капіталу.

Таким чином, підприємництво можна розглядати як вміння починати і вести справу, генерувати і використовувати ініціативу, зважуватися на ризик, долати протидію сере-довища тощо. Воно виступає, головним чином, як прояв еко-номічної та організаційної творчості й новаторства.

У законі України «Про підприємництво» дається таке визначення підприємництва: «Підприємництво — це са-мостійна ініціатива, систематична, на власний ризик ді-яльність по виробництву продукції, виконанню робіт, на-данню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку» (стаття 1).

Підприємницька діяльність може здійснюватись тільки за певних умов. Підприємницьке господарювання передба-чає наявність у суб'єкта певної сукупності свобод і прав щодо вибору виду господарської діяльності та її плануван-ня, джерел фінансування, доступу до ресурсів, організації та управління, збуту продукції тощо. Йдеться про еконо-мічну автономію підприємництва. Держава через систему законодавства, фінансово-кредитні підойми лише здійснює економічне регулювання, але не втручається у нього.

Підприємництво означає наявність у господаря прав власності на засоби виробництва, продукт і доход. Отри-мання прибутку — це важлива, але не головна мета під-приємця. Найважливіше для нього — мотивація викорис-тання прибутку для його ще більшого зростання: розши-рення, модернізації, структурної перебудови виробництва. За умов підприємництва змінюється співвідношення між ма-теріальною зацікавленістю і мотивацією трудової діяльності. Для підприємця на перший план виходить мотивація ді-яльності, оскільки все, що виробляється, належить йому.

Необхідні певне економічне середовище і клімат, що реально забезпечували б самоврядування, свободу госпо-дарського вибору, можливість ефективного використання доходу, тобто необхідний ринково-конкурентний режим господарювання.

Названі умови підприємницької діяльності значною мірою забезпечуються законом України «Про підприєм-ництво». У ньому зазначається, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати са-мостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству (стаття 3). Відмова у державній реєстрації суб'єкта підприємництва за мотивами недоцільності його створення не допускається (стаття 8). Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організа-ційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-тех-нічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів (стаття 12). Держава також гарантує не-доторканість майна і забезпечує захист прав власності підприємця. Вилучення державою у підприємця його ос-новних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається за винятком випадків, перед-бачених законодавчими актами України. Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами, юридич-ними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються під-приємцю відповідно до чинного законодавства (стаття 13).

Держава законодавче забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів не-сумлінної конкуренції та монополізму у будь-яких сферах підприємницької діяльності (стаття 15).

У законі сформульовано такі принципи підприємниць-кої діяльності:*

вільний вибір видів діяльності;*

залучення на добровільних засадах до здійснення під-приємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;*

самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;*

вільний найм працівників;*

залучення і використання матеріально-технічних, фі-нансових, трудових, природних та інших видів ресур-сів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;*

вільне розпорядження прибутком, що залишається піс-ля внесення платежів, установлених законодавством;*

самостійне здійснення підприємцем — юридичною осо-бою — зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валют-ної виручки на свій розсуд (стаття 5). Маючи широкі права, підприємець, водночас, відповідає перед суспільством за наслідки своєї діяльності. Він зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та інтереси громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороня-ються законом. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідаль-ність. Суб'єкт підприємства, за заявою кредитора, а також прокурора, інших передбачених законодавством органів, може бути визнаний судом або арбітражем банкрутом, якщо належного йому майна не вистачає для покриття боргів і немає можливості для його фінансового оздоров-лення (стаття 10).

Досвід розвинених країн свідчить, що підприєм-ництво — це найбільш прогресивна система ведення госпо-дарства. Переваги підприємництва відбиваються в його функціях.

По-перше, підприємництво — це найбільш