Сучасні теорії менеджменту. Проблеми і вимоги сучасного менеджменту.

У першій половині ХХ століття отримали розвиток чотири школи управлінської думки. Хронологічно вони можуть бути подані так:

школа наукового управління;

адміністративна (класична) школа;

школа людських стосунків;

школа науки управління або кількісна школа.

Названі школи стикаються та перетинаються у питаннях теорій та практики менеджменту, і в межах організацій можна знайти елементи всіх підходів.

Школа наукового управління (1885-1920).

Засновником школи наукового управління був американський інженер-механік Фредерік Тейлор (1856-1915), проте дослідження, які ввійшли до складу школи наукового управління, пов’язані з роботами Ф. і Я. Гілберті та Г. Гарата. Ці дослідники вважали, що, використовуючи спостереження, вимірювання, логіку та аналіз трудових процесів, можна удосконалити багато операцій ручної праці і досягти більш ефективної організації всього трудового процесу. Методологія наукового управління трудовими процесами ґрунтувалась на аналізі змісту праці і управління основних складових її компонентів. Тейлор, наприклад, прискіпливо вимірював кількість залізної руди та вугілля, яку людина може підняти лопатою. Подружжя Гілбертів винайшло прилад - мікрометр, який у поєднанні з кінокамерою давав змогу визначити, які рухи виконуються при певних операціях і скільки часу займає кожен з них. Так, інформація давала змогу дослідникам переглянути робочі операції. Щоб вилучити непотрібні, непродумані рухи. Все це було спрямоване на підвищення ефективності праці.

Дослідники школи наукового управління вперше звернули увагу на значущість людського фактора у процесі виробництва. Вони надавали великого значення системі стимулів зростання продуктивності праці, розробили рекомендації щодо організації її з урахуванням фізіологічних можливостей людей, обслуговуючи норми виробітку, необхідні перерви у виробничому процесі тощо. Ключовими моментами цієї теорії було стимулювання високої продуктивності праці, добір людей, фізично та інтелектуально здатних виконувати певні види праці.

Поява школи наукового управління була переломним моментом, після того, як управління почали визнавати які самостійну сферу наукових досліджень. Вперше керівники та вчені побачили, що методи і підходи, застосовані в науці і техніці, можуть бути ефективно використані на практиці для досягнення цілей організації.

Класична (адміністративна) школа (1920-1950).

Видатними представниками цієї школи були А. Файаль (Франція) – засновник; Л. Урвін (Англія), Джеймс Д. Лецні та А.К. Рейлі (США), М. Вебер (Німеччина). Вони розглядали проблему ефективності організацій у більш широкому аспекті, включаючи перспективу та намагаючись визначати загальні характеристики і закономірності ефективної організації (автори займали високі керівні посади в фірмах своїх країн).

Прихильники класичної школи намагалися знайти універсальні принципи управління, додержуючи яких можна досягти успіху організації. Ці принципи розроблялися ними в 2-х напрямах. По-перше, вони були впевнені, що розробивши раціональну структуру організації, здійснивши поділ її на підрозділи і робочі групи, можна завдяки цьому вже досягти успіху.

Другий напрям досліджень “класичний” стосувався організації управління людьми. Прикладом може служити принцип єдиноначалля, згідно якого людина повинна отримувати накази тільки від одного керівника і підпорядковується тільки йому.

Школа людських стосунків (1930-1950), поведінкові науки (1950 – по сьогоднішній день).

Як реакція на недолік попередніх теоретичних поглядів в менеджменті виникла течія за гуманізацію виробництва та управління, яка іноді називається некласичною школою.

Видатними представниками цієї школи є Меррі Парнер і Ельтон, Фолетт. Фолетт перший визначила менедмент як “забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб. В теорії управління відомі експерименти, проведені Елто на заводі США, завдяки яким вчений виявив, що на зростання продуктивності праці впливають багато факторів, серед яких провідне місце займають потреби людей та соціально-психологічний клімат в колективі. Пізніше ці положення були підтверджені дослідженнями А. Маслоу.

Паралельний розвиток психологій та соціології, а також удосконалення методів досліджень цих праць значно удосконалили вивчення поведінки людини на робочому місці, що зумовило в 50-ті токи відхід від школи людських стосунків і створення нового напрямку – поведінкових наук (біжевіористської школи). Представниками цієї школи є Р. Ланкерт, Д. Мак-Грегор, Ф. Герфберг. Вчені цієї школи намагалися надати допомогу працівнику надати допомогу працівникові в усвідомленні своїх власних можливостей для самовиявлення в процесі праці.

Наука управління або кількісний підхід (1950 до сьогодні). Математика, статистика, інженерні науки і пов’язані з ними сфери знань внесли суттєвий вклад в теорію управління. Їх вплив можна простежити ще в роботах Тейлора з наукового аналізу праці.

Найчастіше проблеми кількісної школи пов’язують з дослідження операцій (проектуванням та функціонуванням операційних систем), процесами розробки та прийняття управлінських рішень, побудовою інформаційних систем. Найбільш відомими представниками цієї школи є Д. Марч, Г. Саймон, Р. Акофф, Д. Вузворд, Д. Томпсон, Н. Лоуренс.

Більшість методів і засобів кількісної школи мають такі характеристики:

Головна увага зосереджується на прийнятті рішення. Основний кінцевий результат повинен втілюватися у вигляді нерухомого впливу. Процес прийняття рішення є головною складовою частиною повсякденної діяльності керівників виробництва.

Критерієм обирається економічна ефективність. Вибір керуючого впливу повинен здійснюватися на основі порівняння величин, які характеризують стан підприємства і впливають на його процвітання в майбутньому (затрати, доходи, норма прибутку).

Використання формалізованих математичних моделей, які є можливими варіантами вирішення проблеми. Модель – це форма зображення реальності. Моделі полегшують розуміння складностей реальності.

Залежність від комп’ютера. Необхідне використання комп’ютера пояснюється складністю математичних моделей, великим обсягом даних, а також значною кількістю обчислень, які виконуються при розв’язку моделей.

Проблеми і вимоги сучасного менеджменту.

Сучасні менеджери переживають сьогодні часи строгих вимог. Це впливає на всі сторони життя організації, викликаючи реакції, що змінюються від радості і надій до невпевненості.

За останні роки в структурі і діяльності як приватних так і державних компаній відбулися суттєві зміни. Можливо, найбільш суттєва з них – ріст міжнародної конкуренції,