Сучасний етап реформування ДС має охопити такі сфери:

систему оплати праці і стимулювання держслужбовців, пенсійну політику;

систему навчання, підвищення кваліфікації і розвитку персоналу;

методи добору й наймання працівників;

політику рівних можливостей для жінок і національних меншин;

формування служби вищих керівників.

Оптимізація управління державного службового має супроводжуватися поглибленням реформування та реалізації державно-службових відносин. Розвиток ДС базується на основних положеннях концепції адміністративної реформи в Україні, послання Президента Україна до Верховної Ради України та постанов Кабінету Міністрів України з питань реформування управління. Передбачається розмежувати та законодавчо закріпити такі типи посад, як політичні, адміністративні та патронатні. До політичних посад в органах виконавчої влади крім посад членів Кабінету Міністрів України, мають належати посади перших заступників міністрів, а згодом голів обласних державних адміністрацій та їх перших заступників.

Державна служба має відповідати наступним принципам: нейтральність, професіоналізм, універсальність, етика і соціальна захищеність.

Відмова від старих бюрократичних правил і норм активізує питання про нову етику державної служби, що спирається на такі фундаментальні принципи, як відповідальність, підзвітність, відкритість і чесність.

Реформування системи державної служби має передбачити вдосконалення кадрового потенціалу, створення, оновленого, потужного і дієздатного державного апарату, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби. Реформування покликане не запроваджувати революційні заходи, а спрямоване на динамічне вдосконалення державної служби, використання всього позитивного, що зроблено за роки незалежності в Україні, а також світового досвіду з метою просування в напрямі до європейської інтеграції.

Сутнісні риси кадрової політики

Кадрова політика охоплює основні дії, рішення на підприємстві, в установі, організації, у певній галузі, сфері управління. Вона спрямована на досягнення збалансованості інтересів між керівництвом і працівниками, з одного боку, а з другого – між державою, колективами. Кадрова політика покликана створювати умови для виконання завдань з оптимальною віддачею, поєднання інтересів роботодавців з інтересами працівників, сприяти послабленню конкурентності, розв’язанню конфліктних ситуацій.

Основними рисами кадрової політики є:

Досвід кадрів за:

Діловими, політичними і морально-етичними якостями – ділові якості дають можливість оцінювати професійну придатність працівника; політичні якості повинні підкріплюватись знанням, розумінням державної політики, переконливими державницькими позиціями.

Морально-етичними якостями: порядність, вимогливість до себе, скромність і самокритичність; почуття відповідальності за доручену справу, висока етична культура, турбота про передусім державні справи.

Демократизм у роботі з кадрами передбачає об’єктивний підхід, рівність при висуненні працівників, дотримання принципу колегіальності при їх доборі і затвердженні, врахування думок низових ланок, можливість їх контролю за діями керівників.

Постійна увага до розвитку кадрів, їхнього професійного навчання та перспективи в роботі. Розвиток кадрів охоплює всі навчально-освітні заходи, щодо підвищення професійної компетентності працівників.

Піклування про функціонування ефективної системи роботи з резервом кадрів.

Наступність у роботі з кадрами – спів рація досвідчених і молодих перспективних працівників.

Оцінка за досягнутими результатами і методами роботи.

Витоки цього принципу стосуються насамперед керівників.

Сучасна ефективна кадрова політика має визначатися з урахуваннями суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації у державі.

Напрями та технології реалізації кадрової політики.

Головним чинником, що визначає нинішню кадрову ситуацію в Україні, є перехід від командно-адміністративної до ринкової , демократичної, правової системи управління суспільними процесами в умовах швидкого становлення й розвитку громадянського суспільства.

Основними напрямами кадрової політики є:

Ефективний добір та функціонування кадрів, їх кар’єрне зростання та просування, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, забезпечення кадрового резерву, визначення поточних і перспективних завдань, пріоритетів; вибір засобів ради і технологій роти з кадрами.

Особливістю кадрової політики є її багатосуб’єктність. Кожен суб’єкт має свій обсяг повноважень, який обмежений статусом, призначенням, межами об’єкта регулювання. У своїх діях суб’єкта відносно самостійні та незалежні. Правовою базою державної кадрової політики є законодавство про державну службу. Вади в нормативно-правовому регулювання питань роботи з кадрами державних службовців і кадрової роботи державних органів є основною причиною зниження ефективності державної служби. Тому виникла нагальна потреба у розробці цілого пакету нормативних актів стосовно реалізації кадрової політики, зокрема: про систему кваліфікаційних вимог щодо державних посад; про оцінку діяльності державних службовців; про порядок ротації державних службовців; про реєстр державних посад тощо. Технології реалізації кадрової політики повинні передбачати:

оцінку ділових якостей посадових осіб;

вплив на кадровий резерв шляхом його навчання і підвищення компетенції;

використання передового, в тому числі і зарубіжн6ого досвіду роботи з кадрами.

ДС у ФРГ, Англії, Франції, США

ФРН: основним правовим актом, який регулює проходження ДС є Закон про чиновників від 1953 із змінами 1985 р. Цей закон відносять до чиновників:

- чиновників держапарату;

- суддів;

- викладачі держ.шкіл і держ. університетів;

- військове службовці;

- працівники правоохоронних органів;

- працівники пошти;

- працівники залізниці;

- працівники державних або федеральних банків.

Будь-яка посада заміщується конкурсним відбором і встановленням випробувального терміну до 6 місяців.

Є 4 чини:

Нижчі

Середні

Підвищенні

Високі.

Для чиновників в держапараті встановлено 16 років. Просування по службі - отримання вищого рангу. Атестація обов’язкова і відбувається кожні 8 років. Ранг присвоюється 1 раз на 4 роки. Підлягають обов’язковому медичному страхуванню за рахунок держави. Членство в партіях не забороняється.

АНГЛІЯ. Державна служба регламентується законом від 1850р. У 1972р. Появилась доповідь.

Цивільна служба-158 статей, що отримали силу закону. В Англії всі службовці поділяються на 2 категорії:

цивільні службовці(працівники міністерств, відомств, місцевих органів влади); "—" службовці цивільного сектору (судді, військовослужбовці, поліція, органи місцевого самоврядування, вчителі, державні лікарі.

Цивільна служба ділить службовців на політиків та адміністраторів (поділяють на 47 класів). Крім цих класів є загальна категорія (адміністративна група) і наукові працівники (консультанти, радники).

Адміністративних службовців відбирає комісія цивільної служби. Вимоги: вік 20-28р., спец диплом або здача іспитів екстерном, крім того іспит на робочому місці. Просування по службі передує