3 етап (1929р – 1945р) пов’язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва і присвячувався вдосконаленню структур управління, методів підбору та підготовки кадрів, планування і організації виробництва.

4 етап (1946р – 1965р) характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально – галузевої форми управління, що врешті – решт призвело до поглиблення адміністрування.

5 етап (1965р – 1975р) Здійснена спроба господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Цей етап підтвердив неефективність економічних реформу рамках адміністративно – командної системи.

6 етап (1975р – 1985р) Характеризується все більш глибоким усвідомленням неможливості реформування адміністративно – командної системи. Він підтвердив необхідність радикальної зміни економічних відносин і корінних економічних реформ.

7 етап - у свою чергу можна поділити на 5 під етапів:

1 підетап – робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку.

2 підетап – застосування моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу, розвиток орендних відносин.

3 під етап – упровадження прогресивних форм організації праці, посилення корпоративного руху, збільшення економічної свободи.

4 під етап – впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління.

5 під етап – початок ринкових реформ. Реалізація цього підетапу здійснюється в умовах незалежності економіки України.

На різних етапах розвитку управлінської науки суттєвий вклад в неї внесли такі відомі українські вчені як О. Терлецький, М. Павлик, М. Драгоманов, І. Вернадський, І. Коропецький та інші. На даний час окреселнопредметне поле управління зокрема державного з’явилися монографічні праці, статті, присвячені галузі управлінської науки, зокрема це “Вісник академії державного управління при Президентові України”, “Вісник державної служби України” тощо.