фондів (включаючи саму машину), що вибувають з експлуатації у зв'язку з освоєнням і впровадженням нової машини. Якщо ці витрати менші за дохід від реалізації елементів основних фондів, що вибувають, то у формулі (1.4) вони мають бути зі знаком мінус, якщо більші – зі знаком плюс.
Формула конкурентоспроможності (КС) у загальному вигляді може бути представлена як: |
КС = якість + ціна + обслуговування, | (1.3)
В тісному взаємозв'язку із конкурентоспроможністю продукції перебуває її якість.
Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції.
Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.
Абсолютний рівень якості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів [15, 3].
Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки.
Для нових видів продукції і передовсім знарядь праці доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.
Залежно від призначення певні види продукції мають специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї продукції, що виробляється підприємством. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша – диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості; друга – загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство.
Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специ-фі-чних, властивих лише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також низкою загальних показників [9, 73]. До них, у першу чергу, належать надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо.
Під надійністю розуміють властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.
Довговічність – це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих чи тих умов експлуатації. її оцінюють двома головними показниками – строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).
Ремонтопридатність техніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.
Таблиця 1.
Система одиничних показників якості продукції за групами
Групи показників | Окремі показники груп
Вид | Сучасна характеристика
1 | 2 | 3
1. Призначення | Характеризують корисну роботу (виконувану функцію)* | Продуктивність*
Потужність*
Міцність*
Вміст корисних речовин*
Калорійність
2. Надійності, довговічності та безпеки | Визначають міру забезпечення тривалості використання і належних умов праці та життєдіяльності людини* | Безвідмовність роботи*
Можливий термін використання*
Технічний ресурс*
Термін безаварійної роботи *
Граничний термін зберігання
3. Екологічні | Характеризують ступінь шкідливого впливу на здоров'я людини та довкілля* | Токсичність виробів*
Вміст шкідливих речовин*
Обсяг шкідливих викидів у довкілля за одиницю часу
4. Економічні | Відображають міру економічної вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем* | Ціна за одиницю виробу*
Прибуток з одиниці виробу*
Рівень експлуатаційних витрат часу й коштів
5. Ергономічні | Окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним та психологічним вимогам працівника (споживача)* | Зручність керування робочими органами*
Можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників*
Величина шуму, вібрації тощо
6. Естетичні | Визначають естетичні властивості (дизайн) виробу* | Виразність і оригінальність форми*
Кольорове оформлення*
Естетичність тари (упаковки)
7. Патентно-правові | Відображають міру вико-ристання нових винаходів за проектування виробів* | Коефіцієнт патентного захисту*
Коефіцієнт патентної чистоти
У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних показників, а саме:
частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;
коефіцієнт оновлення асортименту;
частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;
частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;
частка виробничого браку (бракованих виробів);
відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.
Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (освоюються) виробництвом, застосовують кілька методів: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний. Об'єктивним і органолептичним методами користуються для визначення абсолютного рівня якості, а диференційованим і комплексним – відносного рівня якості окремих видів продукції.
Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Такий метод дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих