товарів. Зокрема ним користуються для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників засобів праці – продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці – вміст металу в руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів – еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо.
Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. Користуючись цим методом, застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи зі стандартного переліку ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці ("відмінно", "добре", "задовільно", "погано") відповідає певна кількість балів (наприклад 5, 4, 3, 0).
Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробів із відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з еталонними (стандартними), що їх беруть за одиницю.
Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу. Одним з таких може бути інтегральний показник, який обчислюється через порівнювання корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів вагомості всіх розрахункових показників.
Проводити глибоке дослідження названих показників якості продукції, що виробляється підприємством важко і не завжди доцільно, тому, як правило, аналізуються так звані сигнальні показники (кількість рекламацій і претензій, сума штрафів сплачених за поставку неякісної продукції наявність та обсяги виробничого браку).
Аналіз якості продукції проводиться за даними відділів: виробничого, технічного контролю, менеджменту, збуту, юридичного.
Для оцінки якості продукції використовують звіт про якість, звіт про собівартість продукції, патенти, нормативно-технічну документацію, акти випробувань, дані лабораторного контролю фізико-хімічних показників, дані про кількість рекламації і претензій на неякісну продукцію, акти про брак.
Завершальним етапом аналізу якості продукції є розробка заходів щодо поліпшення якості продукції, які за змістом та цілеспрямованістю можна об'єднати у три групи – технічні, організаційні та соціально економічні. Сьогодні ринкові умови господарювання вимагають активне і широке використання вищеназваних чинників у комплексі.
В цілому рівень якості продукції динамічний, він змінюється під впливом НПП, розвитку виробничих сил суспільства. Тому необхідно систематично і своєчасно встановлювати і забезпечувати на вітчизняних підприємствах оптимальний рівень якості продукції, досягаючи при цьому максимальної економії витрат, а відповідно підвищення їх конкурентоспроможності. Іншими словами, оновлення і покращення якості продукції передусім залежить від раціонального управління якості продукції.
1.2. Стратегія управління якістю на підприємстві
1.2.1. Сутність та значення системи управління якістю
Умови господарювання, які склалися на сучасному етапі розвитку економіки змушують кожне підприємство запровадити дієвий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватися його вимог. Цей механізм об'єднує способи і методи, що спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості.
Питання якості та ефективності управління якістю продукції в Україні також стоїть досить гостро. Розв'язання проблем в цій галузі покладено на Держстандарт України.
Управління якістю продукції – це дії, які виконуються при створені і експлуатації чи споживанні продукції, з метою встановлення, забезпечення і підтримання необхідного рівня якості (ДСТУ 15467-79). На підприємствах і в об'єднаннях діють комплексні системи управління якістю продукції (КСУЯП). Система якості представляє собою організаційну структуру, котра гарантує умови для здійснення загального керівництва якістю (ISO 8402-91).
Система якості створюється і впроваджується як засіб, що забезпечує проведення визначеної політики і досягнення поставленої мети.
Політика підприємства в галузі якості формується вищим керівництвом підприємства. Первинним є формування і документальне оформлення керівництвом фірми (підприємства) політики в галузі якості.
Основними елементами системи якості є забезпечення якості, управління якістю, поліпшення якості. Вона створюється керівництвом підприємства як засіб реалізації політики в галузі якості.
У системі якості функціонують як мінімум два суб'єкта – замовник (споживач) і постачальник (виготовлювач).
Система якості, що забезпечує політику підприємства і досягнення мети в галузі якості, включає:
маркетинг, пошук і вивчення ринку;
проектування і/чи розробку технічних вимог, розробку продукції;
матеріально-технічне постачання;
підготовку і розробку технічних процесів;
виробництво;
контроль, проведення дослідів і обстежень;
упакування і збереження;
реалізацію і розподіл;
монтажі експлуатацію;
технічну допомогу в обслуговуванні;
утилізацію після використання.
Зростаюча конкуренція змушує українські підприємства дбати про поліпшення якості продукції та задоволення платоспроможного попиту споживачів [12, 55], а це в свою чергу викликає нагальну потребу формування ефективної організаційної структури менеджменту якості.
На перших етапах планування якості сьогодні його головними учасниками є споживачі. Це слід пам'ятати, адже, як відомо в нашій країні споживача досить тривалий час взагалі було усунуто з системи управління якістю продукції, що призвело до низької ефективності розроблених заходів та спроб кардинального розв'язання проблеми якості в умовах командно-адміністративної економіки. І підприємства, керівництво яких усвідомило, що єдиний шлях до виживання в нинішніх обставинах – оновлення і покращення якості продукції у відповідності до потреб споживачів, уже почали отримувати віддачу від зусиль, засобів і коштів, які вони вкладали в цю важливу справу [18, 31].
Складовими елементами механізму управління якістю, які забезпечують його раціональне функціонування є:
планування і прогнозування виробництва високоякісної продукції;
стимулювання і контроль за виробництвом;
стандартизація і сертифікація продукції.
Найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів. Сертифікована система менеджменту якості є гарантією високої стабільності і стійкості якості продукції, випущеної постачальником, тому надзвичайно важливим є ознайомитися з основними положеннями стандартизації і сертифікації.
Отже, нині завдання підприємницьких структур полягає в подальшому розвитку і вдосконаленню управління якістю з використанням нагромадженого вітчизняного і