Разом з тим скоротились витрати на ремонт основних засобів, та відрядження персоналу управління маркетингу.

Витрати на відрядження загальновиробничого, адміністративного та торгового персоналу по за рік склали 567,4 тис. грн. і скоротились порівняно з 2001 роком на 391,7 тис. грн. або 40,8%.

Витрати на консультаційні послуги консультантів Scala склали 376 тис. грн., витрати на зв’язок 474,3 тис. грн., тоді як у 2001 році вони складали відповідно 797,1 та 485,5 тис. грн.

Послуги охорони склали 294,5 тис. грн., пождепо 27,7 тис. грн.

На молоко витрачено 125,7 тис. грн. 5.

Слід відмітити також на використання персоналу, оплата праці.

Списковий склад персоналу заводу на кінець року склав 1 428 чол. і скоротився з початку року на 99 чол. або на 6,5%.

Крім цього, нештатних працівників на кінець грудня рахувалось 6 чоловік.

З початку року прийнято в штатний склад 164 чол. звільнено 277 чол., із них по скороченню штатів 110 чол.

Тимчасових працівників прийнято на роботу 309 чол. і звільнено 303 чол.

Середньооблікова чисельність персоналу за рік склала 1651 чол., що на 131 чол. або 8,6% більше ніж за 2001 рік. Із них 142 чол. являлись тимчасовими працівниками.

Кожним працівником відпрацьовано по 210,0 днів, що є на рівні 2001 року.

Лікарняним листком скористались 1356 чол. і невиходи на роботу по тимчасовій непрацездатності склали по 13,3 дня на 1 хворого.

Нараховано заробітної плати та різної допомоги по всіх джерелах з початку року на суму 12385,5 тис. грн., що на 2 160,3 тис. грн. або на 21,1 % більше ніж за 2001 р.

А ось чистої заробітної плати без врахування виплат на скорочення та лікарняних нараховано на 10 535,8 тис. грн., що на 14,3% або на 319,4 тис. грн. більше ніж за 2001 рік.

Так, скороченим виплачено компенсацій на 1 431,3 тис. грн., з Фонду соцстраху нараховано допомоги по тимчасовій непрацездатності на 297,5 тис. грн. Нараховано за рахунок підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності по перших п’яти днях хвороби на 120,9 тис. грн.

Середньомісячний дохід 1 штатного працівника за рік склав 516,0 грн. і зріс до відповідного рівня 2001 року на 16,8%.

Готівкою виплачено заробітної плати 73,6 % або 8 997 тис. грн. Це –11.3 % одержаних грошових коштів за продукцію і товари.

Натуроплата та інші утримання (аліменти, брак) склали 562,1 тис. грн. або 4,6 %.

Решта 21,7 % або 2 665,9 тис. грн. – це утримані прибутковий податок ( 2 363,9), внески в пенсійний фонд (211,5) та фонди соціального страхування на випадок безробіття (48,7) та з тимчасовою втратою працездатності (41,8).

Прострочених термінів виплат заробітної плати практично не було. Індекс інфляції за січень-грудень 2001 року склав 106,1%., тоді як у 1 кварталі він складав 106,0% у 2 кварталі 102,5%, в 3 кварталі 98,5% а в 4 кварталі 102,3%. В 2001 році індекс інфляції склав 125,8%.

На ВАТ „ЛПЗ” рівень цін та її структура визначається в порівнянні з аналогічними товарами фірм-конкурентів. Конкурентами є в більшості підшипникові заводи Росії по виробництву роликових конічних підшипників. В Україні ВАТ „ЛПЗ” єдиний виробник. Ціна коректується з урахуванням техніко-економічних параметрів якості та інших складових конкурентноздатності товару. Контрактна ціна є фіксованою, твердою, що встановлюється остаточно під час підписання контракту.

На підприємстві використовують такі стратегії ціноутворення:–

політика традиційного ціноутворення, що зумовлює орієнтацію на традиції, які існують на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу продукцію;–

стратегія високих цін;–

стратегія диференційованих цін;–

стратегія пільгових цін;–

стратегія дискримінаційних цін;–

стратегія співвідношення рівня цін з якістю товарів.

Стратегія ціноутворення, орієнтована на витрати заводу: стратегія високих цін – товари спочатку продаються за високими цінами, що значно перевищують ціни на виробництво, а потім завод поступово знижує їх, пропонуючи товар новим сегментам ринку.

Стратегія характерна для ринкової ситуації, при якій:—

продаються товари-новинки, захищені патентами;—

попит перевищує пропозицію;—

фірма є монополістом на ринку;—

низька еластичність попиту – група споживачів, що першою купує товар, менш чутлива до ціни, ніж інші групи;—

покупці сприймають високу ціну як свідоцтво високої якості товару;—

обмежена конкуренція.

Слід відмітити також стратегію ВАТ „ЛПЗ”, орієнтовану на попит: стратегія диференційованих цін передбачає встанов-лення знижок або надбавок до середнього рівня цін для різ-них ринків, їх сегментів та споживачів: з урахуванням місце-знаходження ринку, його характеристик, часу здійснення по-купок, варіантів товарів та їх модифікацій.

Стратегія диференційованих цін бажана ,адже:—

ринок легко сегментується;—

конкуренти не можуть продавати товари за низькими цінами в тих сегментах, в яких фірма продає товари за висо-кими цінами;—

витрати на впровадження політики диференційованих цін перекриваються додатковими надходженнями від їх встановлення;—

введення диференційованх цін не суперечить діючому законодавству, а також не викликає у покупців почуття не-приязні та образи.

У ВАТ „ЛПЗ” нараховуються різноманітні знижки.

Звичайна, або проста знижка — знижка з прейскурантної ціни.

Бонусна знижка надається постійним покупцям залеж-но від річного обсягу продажу.

Прогресивна знижка надається покупцеві за кількість, обсяг або серійність покупки.

Експортна знижка надається під час продажу товару на експорт, а також при подальшому вивезенні його із країни.

Функціональна знижка – знижка, яку виробники то-варів надають у сфері торгівлі за виконання певних функцій стосовно продажу товарів, їх збереження, ведення обліку.

Спеціальні знижки надаються постійним покупцям, а також тим, в яких продавець найбільше зацікавлений.

Приховані знижки – знижки покупцеві у вигляді на-дання безплатних послуг або безкоштовних зразків.

Складні знижки передбачають одночасне надання кількох видів знижок.

Своєрідними варіантами стратегії диференційованих цін є стратегія дискримінаційних та пільгових цін.

Стратегія пільгових цін передбачає встановлення пільгових цін для споживачів, в яких фірма дуже зацікавлена.

Застосовується