а) каналами комунікації постійного невибірного впливу. Це є:–

періодичні друковані видання загальної економічної орієнтованості (газети, журнали);–

технічні канали засобів масової інформації (радіо, телебачення);–

рекламна діяльність масового характеру;–

інші.

б) каналами комунікації подієвого невибірного впливу.

Це є:–

виставки, наради, конференції, презентації, дні «відкритих дверей» тощо;–

закони й акти, які видаються владою, укази Президента тощо;–

виступи державних, політичних і громадських діячів.

2. Джерела вузькопрофільної маркетингової інформації, представлені комунікаційними каналами вибірного впливу:–

опубліковані бухгалтерські, статистичні та фінансові звіти об'єктів управління;–

звіти керівників підприємств і фірм на зборах акціонерів;–

вузькоспеціалізовані виробничі друковані видання;–

фірмові продажі з демонструванням спроможності товарів;–

відомості економічного характеру, що розповсюджуються спеціалізованими фірмами у формі друкованої продукції чи на машиночитальних носіях інформації;–

комерційні бази та бази даних різних інформаційних центрів;–

інше.

3. Джерела, що формуються в результаті проведення спеці-альних маркетингових досліджень, метою яких є збір додаткової інформації, пов'язаної з вирішенням конкретних маркетингових задач. Методи дослідження – спостереження, експеримент, опитування й т. д.

Організація збирання, обробки та використання інформації про зовнішнє середовище розглядається окремо в інформаційних маркетингових системах.

Зовнішня інформація тісно пов'язана з внутрішньою інформацією різних організаційно-економічних і соціальних об'єктів управління.

Серед форм, що представляють первинну маркетингову ін-формацію, виділяють: текстову, табличну й матричну, графічну (календарні, сітьові графіки, графіки функціональної залежності між параметрами, графіки динамічних змін параметрів) тощо.

Внутрішня інформація характеризує всі процеси та явища, стан та інше, які виражаються через фактичну інформацію, а також нормативно-плановими, до-відковими, договірними й іншими даними, що певний час використовуються без змін або коли зміни здійснюються частково.

Отже, на діяльність ВАТ „ЛПЗ” макроекономічні фактори мають сильний вплив. Найбільше він проявляється в економічній сфері. Характерною рисою макросередовища є його постійні зміни, які потрібно постійно відслідковувати для кращого пристосування до них.

Мікросередовище має безпосереднє відношення до самого підприємства і його можливостей по обслуговуванню клієнтів.

Основна задача системи управління маркетингом – забезпечити реалізацію товарів з точки зору цінових ринків.

Щорічними стратегічними цілями є:–

щорічне збільшення обсягів реалізації на 22 %;–

щорічне збільшення загального прибутку на 22 %.

Висновки

Після на писання курсової роботи можемо зробити висновки, що загальний фінансовий стан підприємства ВАТ „ЛПЗ” хоч і покращився завдяки збільшенню виручки від реалізації, проте є збитковим. На противагу цьому ніяких заходів по поліпшенню збутово-цінової політики не було. Саме тому, для покращення стабільності фінансових надходжень запропоновано наступне:–

у товарній політиці – розширення товарних асортиментних груп;–

у політиці ціноутворення – введення гнучких знижок;–

у політиці просування товарів – забезпечення ефективної рекламної підтримки товару.

Глобальна мета, збільшення прибутку, може бу-ти досягнута за допомогою стратегій, реалізація яких знахо-диться в компетенції різних служб підприємства:–

маркетингової — вибір ринків та продуктів;–

кадрової — визначення потреб у персоналі;–

фінансової — визначення потреб у фінансових ресурсах.

Маркетингові цілі безпосередньо мають відношення лише до двох аспектів діяльності підприємства – товарів та ринків: які товари хочуть продати і на яких ринках. І, незважаючи на те, що цими аспектами не ви-черпується весь арсенал засобів підприємства по досягненню бажаного рівня прибутковості, безперечно, вони є найбільш значними.

Отже, як бачимо, маркетингові цілі займають підпорядковане становище по відношенню до загальних глобальних цілей фірми.

Список літератури

Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1989. - 519 с.

Беклешов Д.В., Самусев В.И. Реклама. Ее функции, цели и методы создания. — К.: Реклама, 1974. — 284 с.

Болт Г.Дж. Практическое руководство по управлению сбытом: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1991. — 271 с.

Викентьев И.Л. Приемы рекламы. Методика для рекламодателей и рек-ламистов. - Новосибирск: ЦЭРИС, 1993. - 140 с.

Герасимчук В.Г. Маркетинг теорія і практика: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1994. - 327 с.

Дракер П.Ф. Управление, нацеленное на результаты: Пер. с англ. — М.: Технол. шк. бизнеса, 1993. — 192 с.

Економіка підприємства // під ред. проф. О.И. Волкова.– М:Інфра-М, 1998.

Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент.– Спб: Питер, 1999.

Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — Прогресс, 1990. — 736 с.

Мороз Л.А., Чухреб Н.І. Маркетинг: навч.посібник.– Л.: 1999.– 244с.

Основы маркетинга /Савруков Н.Т. и др. — Л.: Политехника, 1991. — 195с.

Уткін З.А. Ціни. Ціноутворення .–М., 1997.

Ценообразование и рынок: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992. — 320 с.

Чумаченко М. Г. Економічний аналіз підприємства. – К., 2001. – 350 с.