Основні принципи її організації: репрезентативна вибірка об'єктів дослідження, регулярність проведення вимірів, подання отриманих результатів – залишаються такими ж, як і у випадку з торговими панелями.

Проте об'єктом досліджень за цією методикою є не торгові підприємства, магазини, а домашні господарства, сім'ї. Причому предметом дослідження є купівлі (а також всі інші прибутки і витрати), що здійснюються відповідною сім'єю. Оскільки фіксувати такі покупки і витрати, пов'язані з ними, у процесі звичайних опитувань практично неможливо (через те, що їх не можна запам'ятати), обраним для дослідження сім'ям запропонували вести щоденник, у котрому щотижня докладно фіксуються всі покупки (звідси друга назва методики – «щоденникова панель»),

Основою ефективного використання методики споживчої панелі є організація репрезентативної вибірки домашніх господарств. Наприклад, у Польщі, де така методика застосовується постійно і досить активно, для вибірки виділяють шість соціально-економічних груп населення: господарства працівників; господарства працівників, що одночасно займаються сільськогосподарською працею; господарства фермерів; господарства самозайнятих (власна господарська діяльність або робота з вільної професії); господарства пенсіонерів; господарства, що утримуються за рахунок інших джерел (допомога по безробіттю, соціальні виплати, аліменти тощо). Усього виділено 675 територіальних точок обстеження. Щомісяця здійснюється ротація сімей (тобто частина господарств замінюється для того, щоб виключити можливі перекручування інформації, тому що в тих випадках, коли щоденник ведеться постійно протягом тривалого часу, ті, хто заповнюють його починають активно цікавитися цінами на куповані товари і, отже, виявляється тенденція купувати більш дешеві сорти).

На жаль, на відміну від інших країн, в Україні панельні дослідження розвинуті поки дуже слабко. Так, якщо в Німеччині функціонує більше десятка панелей (панелі домашніх господарств; роздрібних торговців продовольчими товарами; торговців аптечним і парфумерним асортиментом; спеціалізованих торговців електротоварами тощо), то в Україні – тільки одна споживча панель – панель домашніх господарств, яка є в Міністерстві статистики. За нею наводяться щомісячні так звані бюджетні обстеження 16400 сімей [12, 200].

Причинами недостатнього розвитку панельних досліджень у нашій країні є: відсутність організацій, що готові вкласти значні кошти в організацію панелей на першому етапі їх створення; нерозвинена практика проведення синдикативних досліджень в Україні (нерідко зроблені витрати не окупаються доходом, який має бути отриманий в результаті реалізації даних досліджень серед клієнтів за передплатою або іншим способом); недостатність даних про структуру об'єкта досліджень, зокрема про підприємства роздрібної торгівлі; відсутність у цих підприємств технічних засобів, за допомогою яких можна забезпечити повний облік продажів; деякі інші.

Використання споживчих панелей дозволяє вирішувати три основні типи маркетингових завдань.

По-перше, уточнювати дані, отримані за допомогою торгових панелей, щодо різноманітних характеристик товарів, що «функціонують» на ринку, а саме:

По-друге, аналізувати витрати реальних і потенційних споживачів, покупців шляхом узагальнення даних, що фіксуються в їхніх щоденниках (їх іноді називають ще «бюджетними книжками»), а саме: витрачання коштів на придбання різних товарів і послуг; придбання нерухомості; сплата кредитів; аліменти; придбання цінних паперів; витрати на страхування; податки тощо.

По-третє, оскільки основу вибірки складають домашні господарства, сім'ї, власне споживачі, вся одержувана інформація окремим підприємцем, менеджером може бути розбита на дві групи, в одній з яких будуть покупці продукції даного підприємця («users»), а в іншій – ті, хто ці товари в нього не купує («non-users»).

Такі відомості (вони містять як демографічні характеристики споживачів – стать, вік та ін., так і психографічні – різноманітні аспекти стилю життя) мають неоціненне значення для організації маркетингу і, зокрема, сегментації ринку. Як і у випадку з торговими панелями, дані, одержувані в процесі організації споживчих панелей, регулярно подаються клієнтам у вигляді звітів (правда, дані збираються щотижня, а узагальнюються, як правило, один раз на місяць). Найважливіший постачальник такої інформації – британська компанія AGB, що діє в міжнародному масштабі.

Отже, методика споживчої панелі має такі найважливіші достоїнства. Вона безцінна для проведення сегментації ринку, дозволяючи виділяти різні групи споживачів, покупців безпосередньо за наведеними у щоденниках реальними даними про покупки. Ця методика в останні роки також дуже популярна, завдяки тому, що за її допомогою можна передбачити, яку частку ринку завоює новий сорт того або іншого товару (моделювання здійснюється за допомогою урахування таких чинників, як ступінь проникнення даного сорту на ринок, рівень і частота його повторного купування). У той же час споживчі панелі, як і торгові, не дають можливості аналізувати мотивацію споживачів, покупців, оскільки спрямовані на самостійне, без присутності інтерв'юера, фіксування чітких кількісних показників, пов'язаних з витратами і покупками.

2.2.3. Моніторинг споживачів, громадської думки

Остаточні відповіді на питання про те, якими є реальні мотивації споживача, дають якісні дослідження; проте щодо повторних кількісних досліджень, то це так звані моніторинги споживачів. Моніторинг – технологія організації маркетингового дослідження, що забезпечує постійне одержання необхідної для маркетингу інформації про споживачів, їхні мотивації на основі використання ідентичних вибірок і питань (за змістом, формою постановки).

Як видно, моніторинг – це варіант панельного дослідження (у т. ч. описані вище торгові і споживчі панелі; у даний час проводяться екологічний і багато інших видів моніторингів). Моніторинг споживачів у маркетингу здійснюється в першу чергу для виявлення динаміки споживчих преваг, мотивацій, вивчення змін попиту на ті або інші товари [12, 203].

При проведенні моніторингових досліджень, вимірів громадської думки, крім іншого,