Нездатність задовольнити стандарти якості, коли якість є критерієм виходу на ринок, – це катастрофа, оскільки неминуче проводить до повного краху бізнесу. Якщо ж якість є критерієм одержання замовлення, то в довгостроковому періоді це може виразитися у втраті конкурентоспроможності, а в найближчій перспективі означати втрату замовлень і упущений прибуток. Для відновлення втраченої репутації якості може знадобитися тривалий час – у цьому значенні покупці володіють на рідкість гарною пам'яттю. Більш прямі витрати низької якості, що досягли покупців, виражаються в необхідності заміни бракованої продукції і наступних компенсацій за збиток.

Простіше всього виявляються витрати в зв'язку з низькою якістю виробництва. Це витрати на контроль, вартість відходів, вартість переробок і витрати на збереження в зв'язку з необхідністю постачань продукції під час зазначених інспекцій і переробок. Також присутні нематеріальні мотиваційні фактори: вважається, що виробництво нікуди не придатної продукції приносить менше задоволення, ніж виробництво гарних, якісних речей.

Будь-яка погрішність у якості обходиться дорого. Але при цьому витрати на підтримку поліпшення якості також можуть бути великі, причому іноді навіть невиправдано великі. Виробництво високоякісної продукції звичайно вимагає першосортних матеріалів, сучасного устаткування і кваліфікованих операторів, а все це обходиться дуже недешево [13, 81]. Крім того, можуть знадобитися і значні зміни в корпоративній культурі.

Класичний підхід, коли на підприємстві створюється окремий і незалежний відділ технічного контролю, неминуче приводить до конфліктних ситуацій, особливо якщо специфікації допускають велику двозначність, ніж хотілося б. Якщо ВТК заявляє, що партія не відповідає стандарту, а відділу продажів потрібно виконувати свою мету і негайно відправляти її покупцю, обстановка відразу розпалюється. Настільки ж часто можна спостерігати і суперечки в цехах між інспекторами і майстрами ділянок, що стають тим палкішими, чим більше справа стосується виплати премій чи бонусів. В результаті вся культура базується на конфліктах, а виробничі підрозділи взагалі знімають із себе відповідальність за якість, адже вона стає долею відділу технічного контролю. Відношення може стати ще більш негативним, коли брак необхідно не викидати у відходи, а переробляти [19, 53].

Зміни в корпоративній культурі – перехід від конфронтації і відділення до взаємовигідної роботи і взаємодопомоги – є важливою передумовою будь-яких серйозних спроб поліпшити якість.

З-поміж технічних способів (чинників) підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства [20, 8]. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробів, як було вже сказано, формуються в процесі їхнього проектування. Саме в цьому циклі здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.

До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному ринках цілком підставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки.

Ринкові умови господарювання передбачають активне й широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах [4, 107]. До пріоритетних належать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної (бездефектної) технології; удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.

Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції. Формами та методами економічного впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система прогнозування й планування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприємства, а формами впливу соціального – усебічна активізація людського чинника, проведення ефективної кадрової політики, створення належних умов праці та життєдіяльності.

Розділ 2. Аналіз ефективності політики у галузі якості продукції на ВАТЛуцькпластмас"

2.1. Загальна економіко-організаційна характеристика ВАТЛуцькпластмас"

ВАТЛуцькпластмас" – одне з найбільших підприємств Волині, що належить до хімічної галузі промисловості і спеціалізується на переробці пластмас.

В 1966 році було розпочато будівництво Луцького заводу виробів із пластмас. Але офіційний пуск заводу відбувся у 1972 році, коли на дослідній дільниці виробили першу продукцію підприємства.

У зв'язку із суттєвими політичними і економічними змінами в Україні у 1994 році почалась приватизація підприємства. Таким чином, 18 травня 1994 року шляхом перетворення Луцького державного заводу виробів із пластмас у Відкрите акціонерне товариство було засноване Відкрите акціонерне товариство "Луцькпластмас" і зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міської Ради народних депутатів

В 1995 році розпочалися доленосні виробничі відносини з АТХемосвіт" м. Світ, Словаччина, що дало можливість в березні 1996 року створити спільне підприємство "Луцькхім", а також виграти конкурс приватизації контрольного пакету акцій ВАТЛуцькпластмас" в грудні 1996 року. АТХемосвіт" починаючи з 1996 року, вклали в розвиток, реконструкцію, поновлення обігових коштів даного підприємства біля 10 млн. дол.