Генерування ідей базується на творчих методах. Серед них – такі методи, як "мозкова атака", метод сінектики, морфологічний аналіз, метод Дельфі та інші.

Але перед тим як перейти до обговорення зазначених методів генерування ідей, треба наголосити, що більшість виробників промислових товарів страждають не від браку ідей, а від того, що роблять неправильний вибір між добрими та поганими ідеями. Розглянемо цю проблему з тієї точки зору, що ідеї повинні бути направлені на розв'язання специфічної проблеми або задоволення потреб споживачів, а також на підтримку загального плану маркетингу фірми.

Щоб ідея відповідала загальній ринковій стратегії фірми, цьому має передувати розробка продукту. У даному випадку це означає, що фірма повинна спочатку визначитися відносно того, у якій сфері бізнесу вона працюватиме та яких якісних цілей вона хоче досягти. Зазначені цілі формують, в свою чергу, критерії відбору для використання при оцінюванні нових продуктових ідей. То можуть бути критерії прибутковості, мінімізації витрат на розробку продукту, технічних переваг.

Але тепер повернемося до методів генерування ідей. Спеціалісти з дослідження ринку зазначають, що для генерації нових ідей потрібне якнайширше бачення проблеми: велика кількість ідей, їх різноманітність та незвичайність, що і дають методи, розглянуті нижче.

Метод "мозкова атака" був розроблений Алексом Осборном – американським фахівцем у галузі реклами. Мета такої "атаки" – швидке генерування великої кількості ідей. Чим більше ідей, тим більша ймовірність вибору продуктивних.

Метод полягає в наступному:

За півгодини група може висунути близько 250 ідей.

Метод синектики розроблений Вільямом Гордоном.

Синектика – це поєднання різних несумісних та невідповідних елементів. Мета синектики – спонтанна активність мозку, залучення спеціалістів з різних сфер діяльності, навіть тих, хто змінив профіль роботи. Групі надають приміщення, кошти, доступ до виробництва. Послідовність етапів розв'язання проблеми така:

1) формування проблеми;

2) дискусія;

3) пошук аналогів;

4) визначення вузьких місць, труднощів;

5) вибір і розвиток перспективної ідеї з випробуванням.

Методом синектики можна розробити новий продукт, який принесе великі або незначні прибутки.

Морфологічний метод розробив Фриц Цвікі – творець реактивного двигуна. Морфологія – це структура. Мета цього методу – виділити суттєві параметри проблеми, яка подана у вигляді моделі, вивчити їх взаємозв'язки.

Наприклад, пошук нової та дешевої упаковки, щоб уникнути конкуренції. Будується модель, яка складається з таких параметрів:

1) форма упаковки (куб, конус, тетраедр, ромб);

2) вміст (рідина, порошок, паста, запах, газ);

3) матеріал (дерево, скло, алюміній, пластик).

По кожному з параметрів вносяться ідеї, які аналізується і з який вибирається найкращий варіант.

Метод Дельфі розроблений у США організацією "Ренд корпорейшн". Суть методу – в об'єднанні думок експертів з урахуванням усіх запропонованих ідей. Наприклад, до групи експертів звернулися з проханням висловити свої думки з приводу того, що фірму цікавить, який вид енергії застосувати для автомобіля: електричну чи від згоряння палива. Опитують декількох експертів, поки не дійдуть до певного висновку.

Існують і інші методи генерування ідей, значення їх у тому, що вони створюють творчу атмосферу та є своєрідним гарантом у боротьбі з конкуренцією за ринок збуту.

Відбір Ідей. Мета діяльності по генеруванню ідей полягає у формуванні якомога більшого числа ідей. Мета подальших етапів – скорочення їх кількості. Першим кроком на цьому шляху є відбір ідей. Його ціль – якомога раніше виділити та відсіяти невдалі ідеї [26, 124].

Дуже важливо, щоб результат етапу відбору ідей не виходив за межі можливостей фірми. Як вже зазначалося раніше, багато фірм не обмежені браком продуктових ідей, але вони обмежені стратегією та ресурсними можливостями (час, гроші, персонал). Фірма повинна оцінювати також, скільки з відібраних ідей можуть бути розроблені у фізичний продукт та успішно запропоновані на ринок.

Багато фірм розробили свої методи оцінки і відбору ідей. Один з них – так званий відбірковий перелік, який наведено нижче.

Рис. 1.. Перелік оціночних показників для нового товару [26, 125]

Після того як оцінено на основі шкали від 1 (відмінна) до 10 (незадовільна оцінка) важливість кожного параметра нового товару, зважується кожний параметр (присвоюється відповідний ваговий коефіцієнт, оскільки вплив кожного з них на успіх товару неоднаковий) і розраховується загальна оцінка та оцінки по кожній групі параметрів нового товару. Таким чином, здійснивши розрахунки для кожного виду товарів, можна шляхом порівняння оцінок виключити з подальшого розгляду незадовільні ідеї.

Розробка задуму та його перевірка. Коли ідеї пройшли попередню стадію, вони потребують розробки задуму товару. Під задумом товару будемо розуміти розроблений варіант ідеї товару з точки зору ринкових потреб та потреб споживачів, які купують не ідею товару, а його задум. Завдання маркетолога – розробити ідею у ряді різних задумів та відібрати найкращий з них. Потім споживачів опитують – просять висловити свою точку зору на цей задум товару. При цьому опитуванні належить ставити такі запитання:

Чи легко розуміється задум товару?

Чи бачите ви переваги цього товару у порівнянні з уже існуючими товарами?

Чи вірите ви інформації про товар?

Чи задовольняє даний товар ваші потреби?

Чи можна вдосконалити характеристики товару?

Хто буде приймати можливе рішення про купівлю?

Хто буде користуватися товаром?

Чи купите ви товар?

Відповіді на запитання допоможуть виробнику виділити той варіант задуму товару, який найбільше приваблює споживачів. Запитання про покупку товару дає можливість оцінити потенціальний обсяг його збуту.

Потім розробляється