вигляді, розмірі, формах.
У кожній організації, яка займається бізнесом, у запасі має бути більше інноваційних ідей і проектів, ніж вона може здійснити. Організація, яка не приділяє належної уваги інноваціям, скоріше за все опиняється на хибному шляху, який веде до загибелі.
Сучасний бізнес, як уже не раз зазначалось діє у середовищі що постійно змінюється. Зароджуються новітні високі технології, напрямки і наслідки розвитку яких важко передбачити. Тому гнучкість організації, її адаптивність до нововведень залишається єдиним ключовим чинником виживання і розвитку. При цьому велике значення має чинник часу, який безпосередньо впливає не тільки на рентабельність товару, а й на місце, яке посяде організація на ринку серед своїх конкурентів.
1.2.3. Фінансування нововведень та інноваційної діяльності
Інноваційна діяльність підприємства, як правило, здійснюється на основі розроблених програм чи проектів.
Інноваційна програма допускає участь у її реалізації різних юри-дичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, а також держави і міжнародної організації.
Однією з основних проблем роботи з інноваційною програмою є її фінансування. Воно має на увазі забезпечення програми ресурса-ми, до складу яких входять не тільки кошти, але й інші інвестиції, що виражаються в грошовому еквіваленті, у тому числі основні й обо-ротні кошти, майнові права і нематеріальні активи, кредити, позики і застави.
Споконвічно інвестиції можна розділити на інвестиції в "зовнішні умови", тобто найбільш вигідні вкладення своїх вільних грошей у сто-ронні виробничі й інші структури, і інвестиції у власну діяльність, тоб-то найбільш вигідне вкладення засобів у підвищення конкурентного статусу підприємства як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел фінансування. Інвестиційна діяльність підприємства повинна бути спрямована, з одного боку, на посилення позитивного впливу зовнішніх умов на діяльність підприємства, з іншого боку – на вдосконалення виробничого потенціалу підприємства [9,87].
Інвестиції внутрішнього характеру мають на меті розвиток стра-тегічного потенціалу підприємства за рахунок збільшення тих чи інших ресурсів (технічних, технологічних, просторових і т.п.) і ство-рення необхідних товарно-матеріальних запасів.
З огляду на досить широке коло учасників господарської, інвес-тиційної зокрема, діяльності підприємства термін ''інвестиції" має як фінансове, так і економічне визначення.
За фінансовим визначенням, інвестиції – це всі види активів (за-собів), вкладених у господарську діяльність з метою одержання до-ходу. За економічним визначенням – це витрати на створення, роз-ширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіта-лу, а також на пов'язані з цим зміни оборотного капіталу, що зале-жать від руху витрат на основний капітал.
Фінансування інноваційної програми повинно здійснюватися при дотриманні наступних умов:
динаміка інвестиції повинна забезпечувати реалізацію програми
відповідно до тимчасових і фінансових обмежень;
зниження витрат фінансових засобів і ризику програми повинно
забезпечуватися за рахунок відповідної структури і джерел фінан-сування і визначених організаційних заходів, у тому числі: подат-кових пільг, гарантій, різноманітних форм участі.
Фінансування програми включає наступні основні стадії:
попереднє вивчення життєздатності інноваційної програми (виз-начення доцільності програми з витрат і запланованого прибутку);
розробка плану реалізації програми (оцінка ризиків, ресурсне забезпечення й ін.);
організація фінансування, у тому числі; І
оцінка можливих форм фінансування і вибір конкретної форми;
визначення організацій, що фінансують;
визначення структури джерел фінансування;
контроль виконання плану й умов фінансування.
Фінансування інноваційних програм може здійснюватися такими способами:
а) самофінансування, тобто використання як джерела фінансування
власних засобів інвестора (із засобів бюджету і позабюджетних
фондів – для держави, із власних засобів – для організації);
б) використання позикових і залучених засобів.
Система фінансування інноваційних програм включає:
джерела фінансування;
організаційні форми фінансування.
Класифікація джерел фінансування інновацій поділяється за наступними ознаками:
за відносинами власності;
за видами власності;
за рівнями власників;
За відносинами до власності джерела є:
власні;
залучені;
позикові.
За видами власності джерела фінансування поділяються на:
державні інвестиційні ресурси (бюджетні засоби і засоби позабю-джетних фондів, державні запозичення, пакети акцій та інші ос-новні й оборотні фонди і майно державної власності й ін.);
інвестиційні, у тому числі фінансові ресурси господарських
суб'єктів комерційного і некомерційного характеру, суспільних об'єднань, фізичних осіб, у тому числі іноземних інвесторів. Ці ін-вестиційні ресурси включають власні і залучені засоби підпри-ємств, а також колективних інвесторів, у тому числі інвестиційних фондів і компаній, пайових інвестиційних фондів, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній та ін.;
інвестиційні ресурси іноземних інвесторів (іноземні держави,
міжнародні фінансові й інвестиційні інститути, окремі організа-ції, інституціональні інвестори, банки і кредитні установи).
За рівнями власників джерела фінансування поділяються на на-ступні:
1. На рівні держави і регіонів джерелами фінансування інновацій-них програм:
власні засоби бюджетів і позабюджетних фондів;
залучені засоби державної кредитно-банківської і страхової систем;
позикові засоби у вигляді державних міжнародних запозичень
(зовнішній борг держави), державних облігаційних, боргових, то-варних та інших позик (внутрішній борг держави).
2. На рівні організації джерелами фінансування інноваційних про-грам є:
власні засоби (прибуток, амортизаційні відрахування, страхові су-
ми відшкодування збитків, іммобілізовані надлишки основних і
оборотних коштів, нематеріальних активів та ін.);
залучені засоби, у тому числі внески і пожертвування, засоби, от-римані від продажу акцій та ін.;
позикові засоби у вигляді бюджетних, банківських і комерційних
кредитів (на процентній і безпроцентній, поворотній І безоплатній основі).
3. На рівні інноваційної програми джерела фінансування поділяють-ся на:
засоби бюджетів держави і регіонів, позабюджетних фондів;
засоби суб'єктів господарювання – вітчизняних підприємств і
організацій, колективних інституціональних інвесторів.
іноземні інвестиції в різних формах.
Використання бюджетів усіх рівнів для фінансування інвести-ційних програм є дуже проблематичним. З огляду на ріст державного боргу, навряд чи можна розраховувати на виділення з бюд-жетів значних асигнувань на інвестиційні програми в даний час.
Реального нагромадження власних ресурсів підприємств, власне кажучи, не відбувається. Однією з головних причин є рівень інфляції, що обумовив знецінення амортизаційних фондів і оборотних коштів підприємств. У багатьох підприємств не вистачає фінансових ре-сурсів навіть на