Основну кількість матеріалів у 2002 році було отримано з підприємства «Полтавагазпром», а також з Полтавського НСК.

Забезпечення основними матеріалами, дизпаливом, котельним паливом, талевими канатами проводилось задовільно. Були затримки в забезпеченні бурових хімреагентами, долотами.

Робота працівників матеріально-технічного забезпечення була направлена на забезпечення бурових, цехів і служб ВБР необхідними матеріалами, обладнанням, приладами, запасними частинами, кабельнопровідниковою продукцією та раціональне їх використання.

Полтавське ВБР в районі Затуринського промвузла м. Полтави побудувало та ввело в експлуатацію базу виробничого обслуговування, також база виробничого обслуговування діє в с.Сенча Лохвицького району для обслуговування буріння на Яблунівському газоконденсатному родовищі.

1.4 Виробнича структура ПВБР

Під виробничою структурою розуміють сукупність внутрішньовиробничих підрозділів і служб підприємства, співвідношення і взаємозв’язок між ними. У бурінні структурною одиницею підприємства є цех – виробничий адміністративно відособлений підрозділ, в задачу якого входить виконання певного виду робіт або виготовлення продукції.

На кожному підприємстві у відповідності з виконуваними функціями виділяють основне і допоміжне виробництво. Основне виробництво охоплює процеси, безпосередньо зв’язані з виготовленням основної продукції (виконанням робіт). Допоміжне виробництво забезпечує нормальні умови для безперебійної діяльності основного виробництва.

У Полтавському ВБР (рис.1.1) до основного виробництва відносять будівництво і монтаж бурової, проходка і кріплення стовбура свердловини, її випробування. У відповідності з цим до підрозділів основного виробництва відносять вежомонтажний цех і бурові бригади. Кінцевим результатом робіт, що проводить вежомонтажний цех (ВМЦ) є споруджена бурова, яка передається для буріння стовбура свердловини. Буріння, кріплення і випробування свердловин здійснюється буровими бригадами. Керівництво буровими бригадами здійснює центральна інженерно-технічна служба (ЦІТС) через районні інженерно-технічні служби (РІТС). Лохвицька РІТС знаходиться у смт. Сенча Лохвицького району, в склад якої входить 5 бригад, Гадяцька РІТС розташована в м. Гадяч Полтавської області, в її склад входить 4 бригади, Опішнянська РІТС має в своєму підпорядкуванні 5 бригад і розташована в м. Опішня Полтавської області.

Допоміжне господарство ПВБР представлене прокатно-ремонтним цехом бурового обладнання (ПРЦБО), прокатно-ремонтним цехом труб і турбобурів (ПРЦТіТ), цехом енерго-, паро-, водопостачання. Ці цехи входять до складу бази виробничого обслуговування , що знаходиться в с. Затуріно Полтавського району. Крім того до допоміжного господарства входить відділ соціального розвитку, що включає цех торгівлі і громадського харчування (ЦТіТХ), гуртожиток і базу відпочинку.

Діюча виробнича структура Полтавського ВБР повністю забезпечує виконання необхідного обсягу робіт, які необхідні для спорудження свердловин.

Рисунок 1.1 - Організаційна структура Полтавського ВБР БУ „Укрбургаз”.

2 Теоретичні та методологічні основи мотивації трудової діяльності

2.1 Теоретичні основи мотивування

З самого початку треба відповісти на питання: що ж таке мотивація?

Мотивація - це процес спонукування кожного співробітника і всіх членів його колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб і для досягнення цілей організації.

Основні задачі мотивації:

Однак, для рішення цих задач необхідний аналіз наступних явищ:

Для рішення зазначених задач застосовуються різні методи мотивації, сутність яких розглянемо нижче.

Найпершим і найбільше поширеним методом був метод покарання і заохочення, так називана політика «батога і пряника». Цей метод використовувався для досягнення бажаних результатів і проіснував досить довго в умовах адміністративно-командної системи. Поступово він трансформувався в систему адміністративних і економічних санкцій і стимулів.

Такий метод був ефективний при повторюваних рутинних операціях. незначної змістовної частини роботи, неможливості поміняти місце роботи ( по різних причинах), а також в умовах бригадних і колективних підрядів, де діяли регламентовані надвишки й утримання.

З підвищенням ролі людського чинника з'явилися психологічні методи мотивації. У основі цих методів лежить твердження, що основним чинником, що модифікує, є не тільки матеріальні стимули, але і нематеріальні мотиви, такі, як самоповага, визнання з боку навколишніх членів колективу, моральне задоволення роботою і гордість своєю фірмою. Такі методи мотивації базуються на вивченні потреб людини, тобто усвідомленого відчуття нестачі в чим-небудь. Відчуття нестачі в чим-небудь має цілком визначену ціль, що і служить засобом задоволення потреб.

Вивчення потреб людини привело до появи двох глобальних теорій мотивації: змістовної теорії і процесуальної, що описані нижче.

Мотивація, розглянута як процес, теоретично може бути подана у виді шести наступних одна за іншою стадій.

Природно, такий розгляд процесу носить досить умовний характер, тому що в реальному житті немає настільки чіткого розмежування стадій і немає відособлених процесів мотивації. Однак для з'ясування того, як розвертається процес мотивації, яка його логіка і складові частини, може бути прийнятна і корисна нижче приведена модель.

Перша стадія - виникнення потреб. Потреба виявляється у виді того, що людина починає відчувати, що їй чогось не вистачає. Виявляється вона в конкретний час і починає “вимагати” від людини, щоб вона знайшла можливість і почала якісь кроки для її усунення. Потреби можуть бути самими різними. Умовно можна розбити на три групи:

Друга стадія - пошук шляхів усунення потреби.

Разом потреба виникнула і створює проблеми для людини, то вона починає шукати можливості усунути її: задовольнити, придушити, не зауважувати. Виникає необхідність щось зробити, щось почати.

Третя стадія - визначення цілей (напрямки) дії - Людина фіксує, що і якими засобами вона повинна робити,