4. Формулювання принципів, котрі мають стати основою системи управління організацією, у категоріях, зрозумілих всім її членам.

5. Доведення принципів управління до всіх членів організації.

6. Постійне вдосконалення і оновлення принципів управління відповідно до вимог часу.

Для енергетичного підприємства чи компанії, яка планує розширювати свою діяльність до меж національного ринку ключовими можуть бути такі принципи:

- високі стандарти діяльності;

- орієнтація на перспективу розвитку (підвищення стандартів діяльності);

- загострена відповідальність кожного за результати справи енергетичного підприємства;

- опора на реальність ринкових ситуацій;

- децентралізація управління фірмою і зростання числа співробітників, що залучаються до розробки управлінських рішень;

- розширення і поглиблення зв’язків фірми із зовнішнім оточенням;

- орієнтація на лідерів;

- підвищення готовності кожного до інновацій;

- застосування новітніх способів стимулювання праці, в тому числі через задоволення потреб у визнанні та успіхові;

- створення корпоративної організаційної культури менеджменту, що ґрунтується на спільних інтересах і загальнолюдських цінностях, партнерстві, співробітництві і взаємній вигоді;

- соціальна відповідальність перед суспільством за результати своєї діяльності.

Для енергетичних компаній, що прагнуть вийти на зовнішній ринок, крім вище означених, важливими будуть такі принципи:

- концентрація зусиль на ключових напрямках діяльності;

- ретельне обґрунтування кожного кроку вперед з врахуванням особливостей міжнародного ринку;

- не тільки вивчення, але і формування споживацьких преференцій;

- орієнтація діяльності фірми на загальнолюдські інтереси;

- дотримання етики бізнесу.

Як бачимо, актуальність тих чи інших принципів може змінюватися в залежності від цілей організації та стану навколишнього середовища, але вони мають у своїй сукупності створювати струнку систему правил, яка дозволяє менеджменту організації бути ефективним.

3. Методи управління в енергетичному менеджменті

Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу уп-равління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити Їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття «методи управління» витікає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

Формування цілеспрямованого впливу на трудові ко-лективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визна-чають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою моти-ваційну характеристику, що визначає напрям дії їх. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведін-ку людей і на які орієнтована відповідна група методів.

Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів управління виділяють три групи:

економічні;

організаційно-розпорядчі;

соціальні.

Економічні методи управління об'єднують усі мето-ди, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їхніх членів. Цей вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих пра-цівників і колективів у цілому.

Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на ви-користання таких мотивів трудової діяльності, як почут-тя обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністра-тивної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний який підлягає. обов'язковому виконанню.

Соціальні методи грунтуються невикористанні со-ціального механізму, що діє у колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби та ін.).

Ефективність застосування методів управління в ос-новному залежить від рівня кваліфікації керівних кад-рів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямова-ної підготовки та повсякденного використання всіх заз-начених напрямів впливу на колектив і окремих людей.

Економічні методи управління посідають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих під-приємств і організацій і визначається такий режим ро-боти і такі стимули, які об'єктивно спонукають і заці-кавлюють колективи і окремих працівників в ефективній праці.

Реалізація економічних методів управління здійсню-ється в рамках системи виробничих відносин між людь-ми, що входять до складу трудового колективу. Ця сис-тема взаємовідносин надзвичайно складна і включає в себе економічні, соціальні, психологічні та організаційні відносини. Останні знаходять своє вираження у верти-кальних та горизонтальних зв'язках, що виявляються у формі зацікавленості працівників в організації спільної праці. Для виконання будь-яких робіт виробничого ха-рактеру кожен працівник має свої обов'язки, права, від-повідальність, які формуються у процесі здійснення функції менеджменту «Організація».

Реалізація орга-нізаційних відносин у системі відбувається застосуван-ням організаційно-розпорядчих методів управління, які ще називаються адміністративними. Однак поняття «ор-ганізаційно-розпорядчі методи управління» більш ши-роке, оскільки адміністративні методи грунтуються на застосуванні нормативних актів (постанов, наказів, ін-струкцій органів влади і управління), а організаційно-розпорядчі методи охоплюють усю суть організаційної складової механізму управління.

Організаційно-розпорядчі методи тісно пов'язані з і економічними методами управління, оскільки вони спря-мовані на вирішення єдиних завдань з досягнення цілей господарської діяльності.

Застосування організаційно-розпорядчих методів уп-равління передує економічним методам, оскільки для то-го, щоб використати останні, потрібно організаційно сформувати об'єкт управління та структуру управління. В процесі функціонування господарської системи еко-номічні методи управління реалізуються у формі орга-нізаційно-розпорядчого впливу суб'єкта управління на об'єкт (постанови, накази, розпорядження та ін.). Тіс-ний зв'язок цих двох груп методів синтезує ефективний вплив управляючої підсистеми на підсистему, якою уп-равляють. Разом з тим організаційно-розпорядчі методи управ-ління відрізняються від економічних. Основою їх роз-межування є механізм дії та форма прояву цих мето-дів у процесі управління. Економічні методи управління грунтуються на врахуванні економічних інтересів людей, поєднанні цих інтересів за схемою: людина — колектив — суспільство. Формою прояву економічних методів управ-ління є певні плани, завдання, програми, виражені еко-номічними параметрами, чи ступінь задоволення індиві-дуальних, групових, колективних інтересів, виражений стимулами індивідуальної і колективної праці. Органі-заційно-розпорядчі методи управління грунтуються на таких індивідуальних і групових властивостях людей, як почуття обов'язку, відповідальності, дисципліни та розу-міння можливості адміністративного покарання.

Організаційно-розпорядчі методи управління слід за-стосовувати з врахуванням вимог економічних законів.

Тільки у цьому випадку вони є науково обгрунтованими.