Характерними особливостями організаційно-розпо-рядчих методів управління є:

прямий вплив на об'єкт управління;

обов'язковий характер виконання вказівок, розпо-ряджень, постанов та інших адміністративних рішень вищих органів управління для підпорядкованих об'єк-тів;

суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок та розпоряджень.

Організаційно-розпорядчі методи управління класи-фікують за різними ознаками. Найважливіше значення для них має класифікація, побудована на врахуванні специфіки засобів важелів організаційного впливу/ Та-кими важелями є регламент, норма, інструкція, дисцип-лінарні вимоги, відповідальність, повноваження та ін. Групуючи ці засоби впливу за роллю в процесі управлін-ня, можна виділити дві групи організаційно-розпорядчих методів управління: організаційно-стабілізуючі та роз-порядчі. Центральне місце серед них посідає перша гру-па — організаційно-стабілізуючі методи впливу.

Основний зміст методів організаційно-стабілізуючого впливу полягає у встановленні складу елементів систе-ми і стійких організаційних зв'язків між ними закріп-ленням певних обов'язків як за системою в цілому, так і за окремими її ланками.

Другою групою організаційно-розпорядчих .методів управління є методи розпорядчого впливу, які відобра-жають поточне використання встановлених організацій-них зв’язків і їх часткове коригування в разі зміни умов роботи. В основу розпорядчих методів покладено повно-важення та обов’язки.

Обидві групи методів управління використовуються спільно, оскільки вони доповнюють одна одну. Разом з тим ці методи взаємозамінні, що і визначає особливості вибраного в управлінні того чи іншого типу організації або основні аспекти організаційної діяльності в процесі управління.

Організаційно-розпорядчі методи управління можна класифікувати також за джерелами впливу. Тоді виділяють способи організаційного впливу першого, друго-го та наступних рівнів управління, практика свідчить, що кожний рівень системи управління має свої особли-вості організаційного впливу і виділяє ті з них, які найбільш ефективні для цього рівня. На вищих рівнях системи управління переважають регламентаційні та нормативні способи організаційного впливу. На низово-му щаблі управління на передній план виходять розпо-рядчі методи, покликані регулювати та підтримувати повсякденну виробничо-господарську діяльність. Дифе-ренціація способів організаційного впливу за рівнями системи управління закономірна, оскільки вона відоб-ражає обсяг повноважень, якими володіють керівники певного рангу, юридичне становище певного рівня управ-ління, специфіку управління, його функціональний зміст на певному щаблі управління.

Обгрунтована диференціація організаційно-розпоряд-чих методів управління за рівнями системи управління відіграє важливу роль у теорії управління, сприяє най-більш повному врахуванню організаційних відносин у со-ціально-економічній системі. І навпаки, застосування ор-ганізаційно-розпорядчих методів управління, що не від-повідають положенню щабля управління в ієрархії управ-лінської структури, призводить до зривів, порушення ритму виробничо-господарських процесів. Яскравим при-кладом цього може бути намагання сконцентрувати на вищих щаблях управління в роки панування адміністра-тивно-командної системи розпорядницьку діяльність з по-точного регулювання функціонування організацій і під-приємств.

Організаційно-розпорядчі методи класифікують також за їх спрямованістю. Виділяють методи управління спрямовані на суб'єкт і об’єкт управління. Специфіка, тієї чи іншої підсистеми визначає специфіку організаційного впливу на кожну з них. Організація інтелектуальної праці (діяльності суб'єкта управління) має свої особливості. В цьому процесі основну роль відіграють: регламентуючі акти, відповідно до яких діють працівники апарату управління, використовуючи права, повно важення та виконуючи певні обов'язки в загальній системі управління.

Трудова діяльність людей, які є об’єктом управлінського впливу містить дещо менше інтелектуального елемента і потребує застосування розпорядчих актів у форм економічного, соціального та інших видів впливу.

Отже, організаційно-розпорядчі методи витікають і суті управління, особливостей і властивих йому взаємовідносин, є стрижнем управлінського впливу, специфічно управлінським явищем. Звідси потреба застосування організаційно-розпорядчих методів управління за будь-якої системи господарювання. В цих методах управлінський вплив набуває предметної форми і спонукає виконавців до конкретних дій. Особливе значення мають організаційно-розпорядчі методи в період зародження ринкової економіки в Україні. На цьому етапі потрібно сформувати нові структури управління, регламентувати їх діяльність, визначити раціональне співвідношення між всіма групами методі управління та напрями цілеспрямованої зміни цього співвідношення до стану, рекомендованого сучасним науковим та практичним менеджментом. Організаційно-розпорядчі методи управління можуть бути ефективним засобом активізації працівників на перехідному етап оскільки для цього потрібна як перебудова психолог! людей, так і поступове створення системи економічного регулювання господарських процесів.

Серед організаційно-розпорядчих методів управління основну роль відіграють методи організаційно-стабілізуючого впливу, спрямовані на встановлення, підтримку та поліпшення організаційних структур і порядку діяльності суб'єктів та об'єктів управління. Так, на тривали період за допомогою цих методів визначають структур управління, способи взаємодії елементів системи управління, функції, повноваження і форми відповідальності суб'єкта і об'єкта управління.

Під соціальними методами управління розуміють систему засобів і .важелів впливу на соціально-психоло-гічний клімат у колективі, на трудову і соціальну актив-ність колективу і його окремих працівників. Методи со-ціального управління спрямовані на гармонізацію соці-альних відносин у колективі задоволенням соціальних потреб працівників — розвитку особистості, соціального захисту та ін.

До методів соціального управління належать соці-альне прогнозування, соціальне нормування, соціальне регулювання та соціальне планування.

Соціальне прогнозування використовується для ство-рення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу у конкретному трудовому колективі. Параметри соці-ального прогнозу включають такі показники: вікові і ста-теві зміни в колективі; зміни загальноосвітнього та квалі-фікаційного рівня працівників; зміни в матеріальному забезпеченні та в побутових умовах працівників; дина-міку-співвідношення фізичної і розумової праці та ін.

Соціальне нормування як метод управління полягає у наявності таких соціальних норм, які встановлюють по-рядок поведінки окремих осіб і їхніх груп у колективі. Під нормою звичайно розуміють певний, .визнаний обо-в'язковим, порядок, правило. Відповідно до цього соці-альні норми регулюють різні сторони господарського. і соціального життя колективу і підпорядковують їх єдиним цілям та завданням, які визначені характером