В умовах нормальної (не кризової) економіки ,що розвивається, реорганізація направлена найчастіше на те, щоб шляхом вдосконалення системи управління підвищити ефективність роботи організації при цьому головними факторами поліпшення є зростання продуктивності праці, прискорення технічного розвитку. Кооперація в прийнятті і реалізації управлінських рішень і т. п. В кризовий період зміни в структурах управління спрямовані на створення умов для виживання організації за рахунок більш раціонального використання ресурсів, зниження витрат і більш глибокого пристосування до умов зовнішнього середовища. В незалежності від причин, що викликають перебудову, вона обов'язково має на меті розширення повноважень на нижчих рівнях ієрархії управління і підвищення виробничо - господарської самостійності підрозділів, що входять у склад організації. Практично це означає залучення все більшої кількості працівників до процесу виявлення і вирішення проблем організації. Тому разом з цими можливостями, які нова структура управління створює для покращення економічних і соціальних параметрів, її оцінка здійснюється за такими напрямками, як швидкість обробки і отримання інформації, необхідної для прийняття рішень; використання інформаційної технології, що спрощує не тільки вирішення проблем, але і всю систему взаємодій, які необхідні в процесі розробки і реалізації управлінських рішень.

2. Влада.

Влада може набувати різноманітних форм. У співпраці четверо американських дослідників - Джон Френч, Бертрам Рейвен, Пол Херсі та В.І.Натемайєр розробили зручну класифікацію підстав 'влади. Згідно з їх висновками існує сім основних форм влади:

Сила примусу: в її основі лежать побоювання підлеглих, різні за походженням (страх втратити роботу, потрапити у "чорний список", бути покараним). Керівник намагається подавляти, знешкоджувати тих співробітників, які від нього залежать, але в майбутньому можуть набирати вагомості і статусу, тим самим послаблюючи його позицію.

Сила винагороди буде тим відчутнішою, чим чіткіше простежується зв'язок між стараннями, наполегливістю, самовід-даністю і досягненням результатів з однієї сторони, та позитивною реакцією лідера (визнання, преміювання, ставлення у приклад, службова кар'єра) - з іншої.

Влада спеціаліста (експертна) передбачає унікальний досвід, високу кваліфікацію, спеціальні глибокі знання та фахові практичні навички. Дії та вчинки такого керівника сприймаються підлеглими як "істина в останній інстанції", на віру, без перевірки, як закон, обов'язковий до виконання. Його слово не підлягає сумніву, він вирішує спори, вказує правильний шлях.

Референтна (еталонна) влада базується на власних магнетичних якостях лідера, які прагнуть копіювати його послідов-ники. Керівник, що володіє харизматичним впливом сприймається підлеглими як взірець, людина, яка уособлює ті риси і якості, котрими прагнуть володіти решта членів колективу. Кожний з них прагне завоювати його симпатію, звернути на себе увагу, виконати свою роботу максимально якісно.

Легітимна (законна) влада випливає із статусу керівника в організації. Керівна посада передбачає здійснення більшості управ-лінських функцій, а підлеглий вважає цілком природнім підкорятися наказам і вказівкам. Законна влада - це невід'ємний атрибут формального лідера. Він володіє нею завжди, навіть при наявності більш впливової особи, статус якої не підтверджено офіційною посадою.

Сила взаємодії з підлеглими вимагає таланту перекладати частину своїх функцій на плечі підлеглих, помічників. Визначити цю частину, тобто скласти перелік обов'язків, які вимагають особистого виконання, і таких, що можуть виконуватися іншими, досить складно. Проте це дозволить зосередитися на головному, почати дійсно керува-ти, а не метушитися, прагнучи встигнути зробити все самостійно.

Інформаційна влада випливає із знання керівником усіх найдрібніших аспектів діяльності підрозділу чи організації. Така цілісна картина дає змогу управляти колективом, бачити хибні дії підлеглих та їх досягнення. Ті працівники, яким потрібна конкретна додаткова інформація, змушені звертатися по неї до лідера як до першоджерела, виконувати його доручення в обмін на володіння знаннями про предмет, що їх цікавить.

Таблиця1. Порівняння різних методів впливу

МЕТОД | НА ЩО ВПЛИВАЄ | ПЛЮСИ | МІНУСИ

Методи, що використовуються при особистому спілкуванні

Використання влади, що грунтується на обов'язках |

Поведінка в межах зони, яку підлеглий визнає законною у світлі своїх обов'язків | Швидкість; не потре-бує витрат ресурсів | Якщо прохання зна-ходиться за межами зони - воно не діє, якщо заходить надто далеко - його вважа-тимуть незаконним

Використання влади, заснованої на компетенції | Стосунки і пове-дінка в межах зони компетенції | -//- | -//-

Використання впади, заснованої на ототожненні з керівником | Стосунки і пове-дінка, які не супере-чать ідеалам, що лежать в основі ототожнення | -//- | Обмежений впливом, що не протирічить ідеалам, які закладено при ототожненні

Використання влади, заснованої на уявлен-нях про залежність | Широке розмаїття видів поведінки, якою можна керувати | Швидкість та дієвість | Деяка влада підлеглого над лідером

Використання влади, заснованої на примусі | Широке розмаїття видів поведінки, якою можна керувати | Швидкість та дієвість | Можливий активний опір, дуже ризиковане

Використання переконання | Широкий діапазон стосунків і видів поведінки | Викликає внутрішню мотивацію | Вимагає багато часу, потрібен слухач

Поєднання різних методів | Залежить від інтуїції, точності у комбінуванні | Результати більш вагоміші, менше ризику | Надто складно і вимагає зайвих зусиль

Опосередковані методи

Маніпулювання оточенням іншої людини, використо-вуючи при цьому один чи всі прямі методи | Широкий діапазон стосунків та видів поведінки | Може призвести до результату в ситуації, коли не спрацьовують прямі методи | Вимагається багато часу, складний для використання: ризикований, якщо використовується надто