3. Планова робота на підприємстві

Головною особливістю сучасних умов господарювання є перехід на ринкову економіку. За таких обставин істотних змін зазнають всі елементи економічного механізму – планування, система стимулювання, ціноутворення, фінансово-кредитний механізм, система матеріально-технічного забезпечення.

На рівні Коломийської дослідної станції в умовах переходах на ринкову економіку, роль планування не тільки не знижується, а навпаки зростає.

Основним із принципів планування сільськогосподарського виробництва Коломийської дослідної станції є принцип поєднання поточних та перспективних планів, який полягає в постійному дотриманні їх взаємозв’язку. В перспективних планах цього підприємства розробляють основні показники розвитку його виробництва, а в поточних – конкретизують їх, враховуючи досягнення науки і техніки, умови і стан виробництва. Поточні плани конкретизують і доповнюють показниками, не передбачуваними в перспективних.

Бізнес-план на наступний рік економічного і соціального розвитку Коломийської дослідної станції – це колективна праця спеціалістів, керівників, всього колективу працівників, що виконується під керівництвом управління. За розробку планів розвитку окремих відділів і сфер діяльності відповідають головні спеціалісти і керівники відповідних відділів. Головний економіст є консультантом усіх працівників, які приймають участь у складанні бізнес-плану, поряд з методичним керівництвом процесом планування, він спільно з іншими спеціалістами відділу економіки Коломийської дослідної станції здійснює ув’язку показників усіх розділів плану і організує підготовчу роботу до складання бізнес-плану.

Підготовча робота до складання бізнес-плану включає в себе:

аналіз виробничо-фінансової діяльності господарства і всіх його відділів за останні 3–5 років;

вивчення кон’юнктури ринку – попиту на конкретні види продукції, каналів та умов її реалізації, прогнозу цін і т. п.;

уточнення норм виробітку, розрахункових і планово-облікових цін, норм витрат кормів, насіння, пального, палива, запасних частин, внутрішньогосподарських стандартів якості продукції та робіт;

визначення кількості і складу первинних трудових колективів і визначення форм організації та оплати праці, що будуть застосовуватися в плановому періоді;

на основі документів по інвентаризації основних та оборотних виробничих фондів визначення стану засобів виробництва, виявлення залишків продуктів і матеріалів на початок планового року і обґрунтування заходів по раціональному застосуванню і залученню в господарський обіг невикористаних цінностей.

На слідуючи етапах розробляють план з праці і соціального розвитку колективу, визначають собівартість продукції, обґрунтовують показники фінансового плану і плану капітальних вкладень.

Особливої уваги тут приділяють забезпеченню планових показників матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами, взаємній ув’язці показників плану.

Розробку бізнес-плану починають після складання бухгалтерського балансу за третій квартал і обчислення очікуваних (провізорних) результатів четвертого кварталу. З метою скорочення сроків розробки і підвищення якості бізнес-плану підготовчу роботу завершують до грудня. До цього ж часу складають госпрозрахункові плани відділів, план по будівництву, а також переглядають і уточнюють нормативні технологічні карти на 1, 10 чи 100 га.

Розроблений бізнес-план підприємства обговорюють і затверджують на зборах трудового колективу. Затверджений бізнес-план Коломийська дослідна станція подає в Івано-Франківський інститут АПВ та УААН.

Формуляр бізнес-плану єдиний для всіх видів (типів) сільськогосподарських підприємств. Для додаткових розрахунків при заповненні показників бізнес-плану використовують відповідні форми, які надаються підприємству разом з формуляром.

Методика розрахунку основних показників бізнес-плану наступна:

Загальна посівна площа всіх сільськогосподарських культур складається із площ окремих груп культур: зернових, технічних (включаючи олійні, ефіроолійні і лікарські), картоплі, овоче-баштанних культур (включаючи площі насінних посівів) та кормових. До загальної посівної площі відносять посіви попередніх культур на розораних луках і пасовищах та посіви в міжряддях садів.

У посівну площу не включають посіви багаторічних трав на луках і пасовищах, які проводять у порядку їх залуження чи поверхневого поліпшення, посіви на зелене добриво, пожнивні, повторні, підпокривні посіви багаторічних трав. Якщо на площі озимих культур посіву минулого року після використання їх на зелений корм планують вирощувати ярі культури, то площі їх показують по відповідній ярій культурі і включають у загальну посівну площу. В цьому випадку озимі посіви є проміжними і в посівну площу не включаються.

Площа землі в обробітку складається із всієї посівної площі та площі парів (чорні пари, підняті восени попереднього року, сидеральні і чисті пари, підняті весною планового року). Вона, як правило, повинна перевищувати або дорівнювати площі ріллі, яка рахується в земельному балансі в складі сільськогосподарських угідь.

У плані необхідно передбачити максимально можливе збільшення повторних (пожнивних), проміжних, ущільнених (змішаних) посівів, які дозволяють найефективніше використовувати земельні ресурси та одержувати без особливих вкладень значну кількість додаткової продукції.

Урожайність планують на основі матеріалів економічної оцінки земель, аналізу досягнутого рівня за останні 3 роки і намічених на плановий рік матеріально-технічних ресурсів, капітальних вкладень, а також впровадження у виробництво прогресивних заходів.

З урахуванням планової врожайності і розмірів посівних площ розраховують обсяги виробництва кожної сільськогосподарської культури. При розробці плану по виробництву окремих культур особлива увага приділяється збільшенню виробництва зерна за рахунок підвищення врожайності, вишукування додаткових резервів розширення площ та удосконалення структури посівних площ. Розрахунок здійснюють по кожній зерновій культурі, виходячи з обсягу реалізації.

Продуктивність праці визначається шляхом ділення виробленої продукції у спів ставних цінах 2000 року на середньорічну кількість працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві.

Матеріаломісткість продукції – це вартість матеріалів затрачених на основне виробництво (насіння та посадковий матеріал, мінеральні та органічні добрива, засоби захисту рослин, нафтопродукти, електроенергія, паливозапасні