Скажімо, парадоксальною є ухвала Верховною Радою України концепції через закон. Практика свідчить, що такого змісту нормативні акти (за природою — юридично-технічні) доцільніше ухвалювати через постанову.

З погляду техніки правотворення, концепції, доктрини стратегії повинні набувати юридичної форми через постанови, укази, але не через закони.

Очевидно, що зазначена проблема має дискусійний характер, але ж так можна поставити під сумнів усю юридичну науку, добрі традиції правотворення. А від цього недалеко до формування ментальності правового нігілізму. Дивно буде, коли, наприклад, президент якоїсь

фірми захоче ухвалювати свої керівні рішення під назвою закони чи укази. Конституція України чітко визначає, з якою назвою повинні виходити нормативно-правові акти відповідних органів державної влади.

Проблемою, яка стримує розвиток інформатизації в Україні, є практика окремих державних органів виконавчої влади перетворювати у товар свої нормативні акти, призначені для регулювання суспільних відносин у сфері інформатизації (зокрема, державні стандарти, нормативні акти щодо технічного захисту інформації тощо). Звичайно, можна апелювати до економічної кризи, недостатності фінансування з державного та місцевих бюджетів. Але в такому разі порушуються конституційно визначені права суб'єктів суспільних відносин на правову інформацію.

Виробничий характер діяльності більшості ланок, пов'язаних із забезпеченням різних стадій інформатизації, обумовлює необхідність виділення у системі державного управління напряму державної політики. З проголошенням незалежності України такий напрям було визначено. Для реалізації державної політики у сфері інформатизації було створено державний орган при Президентові України — Національне агентство з питань інформатизації. У подальшому цей орган був трансформований у орган виконавчої влади — Державне агентство інформатизації. У ході здійснення адміністративної реформи цей орган увійшов до структури Державного комітету зв'язку та інформатизації України.

Таким чином, у державі був сформований механізм реалізації управління інформатизацією як галуззю суспільних відносин на рівні центрального органу державної виконавчої влади. Державний комітет зв'язку та інформатизації є провідним органом і повністю відповідає за координацію, контроль стану, реалізацію і розвиток державної політики у сфері інформатизації в державі.

Це відомство має забезпечити силами підвідомчих організацій тендери на розробку типових проектів інформаційних систем державного управління. Воно також повинне координувати формування загальнодержавної комп'ютерної мережі країни як бази загальнодержавної системи збору й опрацювання інформації.

Організація єдиного державного органу щодо керівництва розвитком інформатизації також має створити сприятливі умови для найліпшого розв'язання завдань щодо інформатизації сфери державного управління.

З метою підготовки кадрів апарату державного управління до роботи в умовах інформатизації треба розробити та ухвалити ряд нормативно-правових актів:

а) регламентація порядку інформатизаціїщодо:*

визначення основних напрямів удосконалення управління у сфері інформатизації на галузевому рівні;*

інструктивно-методичних матеріалів для удосконалення чинних автоматизованих інформаційних систем;*

інформатизації конкретної підсистеми галузевої системи управління, її структури, подальшого розвитку, фінансування, включення цих робіт до планів відповідних організацій;*

порядку затвердження проектної документації, її складу, порядку реалізації визначених завдань;

б) статус автоматизованих комп'ютерних інформаційних систем управлінського призначення щодо:*

компетенції організаційної структури з питань створення і введення новацій до чинних інформаційних систем;*

завдань і функцій конкретних інформаційних систем;

в) локальні акти з питань визначення організаційної структури і компетенції ланок інформаційної системи щодо:*

положення про відділи (управління), які займаються питаннями інформатизації;*

зміни до положення про підрозділи у зв'язку з їх новими функціями за умов інформатизації;*

інструктивних матеріалів, які регламентують порядок внесення таких змін.

г) регламентації порядку функціонування інформаційних систем управління.*

які визначають структуру інформаційних систем управління, перелік функціональних і забезпечуючих підсистем;*

з питань уніфікації документів, їх класифікації і кодування відповідно до вимог машинного опрацювання;*

які встановлюють порядок формування автоматизованих баз даних, умови доступу і використання інформації, що міститься в них;

ґ) визначення умов юридичної сили документів, які опрацьовуються засобами електронно-обчислювальної техніки щодо:*

встановлення порядку розробки, затвердження та використання нових форм документів;*

регламентації питань захисту інформації на різноманітних носіях від несанкціонованого доступу, від випадкових пошкоджень, фальсифікації тощо;*

встановлення правил контролю за достовірністю інформації;*

встановлення відповідальності за повноту, достовірність і своєчасність інформації, яка міститься в документах, що опрацьовуються засобами електронно-обчислювальної техніки і використовуються у межах цієї системи чи поза нею.

На виконання названих робіт повинна бути визначена функція для конкретної структури (служби): або ця функція покладається на юридичні служби організацій, в рамках яких створюються інформаційні системи, або на спеціалізовану групу відповідно підготовлених юристів, які входитимуть до складу розробників програм інформатизації.

Методичне керівництво правовою роботою мають здійснювати державні органи юстиції, в тому числі і його місцеві ланки.

Одним із аспектів адміністративного права є деліктні правовідносини — адміністративні провини, адміністративні правопорушення.

Через методи адміністративного права можуть бути реалізовані засоби забезпечення інформатизації адміністративного процесу в частині адміністративної юстиції.

У зв'язку з цим заслуговує на підтримку пропозиція про розробку уніфікованого протоколу про адміністративне правопорушення, пристосованого до опрацювання в комп'ютерних системах, у тому числі розв'язання проблеми автоматизації обліку адміністративних проступків. Протокол про адміністративні правопорушення повинен включати не лише звичайну, описову інформацію, а й кодування, що нині нерідко розташовується на окремій "обліковій карточці" на особу, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Для цього при автоматизованому опрацюванні облікової інформації додатковими вимогами, що дають змогу кваліфікувати носій як обліковий документ, повинні бути: можливість тривалого та багаторазового використання інформації протягом терміну дії документа; забезпеченість санкціонованого доступу працівників до машинних документів; можливість санкціонованого виправлення помилкових записів.

Це далеко не повний перелік проблематики щодо функцій права, правового забезпечення інформатизації. Безапеляційно можна прогнозувати, що