Реферат на тему:

Функції цивільного права у сфері інформатизації

Відомо, що управлінська діяльність є функцією ієрархічної адміністративно організованої системи. Але при організації управління соціальними системами не можна обходитися тільки адміністративно-організаційними засобами без використання можливостей практично всіх галузей публічного і приватного права.

При розвитку суспільних відносин щодо впровадження досягнень науки і техніки відбувається розширення об'єктів правового регулювання, що відзначається появою нових суспільних стосунків у процесі інформатизації. До них належать стосунки, що виникають на умовах юридичної рівності і незалежності сторін замовників і виконавців окремих програм інформатизації у рамках Національної програми.

Рекомендується у ході інформатизації державного управління широко використовувати можливості цивільного, господарського, трудового та іншого законодавства. Це конче потрібно у зв'язку зі створенням і функціонуванням автоматизованих інформаційно-аналітичних систем.

Розвиток ринкових відносин, які базуються на законах розумної економічної конкуренції, зумовлює потребу визначення специфіки щодо інформатизації у межах таких міжгалузевих комплексних інститутів права, як договірного та зобов'язального.

У сфері інформатизації зростатиме роль таких інститутів права, як: авторське право, право інтелектуальної власності, патентно-ліцензійне право на результати інтелектуальної власності, тендерне (конкурсне), господарське, підприємницьке, комерційне, інвестиційне та інших міжгалузевих інститутів.

Особливо це відчувається щодо входження у цивільно-правовий оборот комп'ютерних програмних продуктів: комп'ютерних програм, автоматизованих баз даних і знань, топологій (топографій) інтегральних мікросхем, закупівлі нової комп'ютерної техніки, у тому числі органами державної влади.

Нерідко вітчизняні науково-виробничі структури ремствують на недосконалість публічного права щодо проведення тендерів на участь в інформатизації органів державного управління. Але якщо проаналізувати їхні зауваження, то на поверхню випливають висновки такого змісту:

а) часто проявляється звичайна правова безграмотність і нігілістичне ставлення до права як комплексного соціального інструменту розв'язання проблем;

б) маючи високі знання у сфері інформатики, техніки, керівники та окремі фахівці з технічною освітою не володіють методами маркетингу, вмінням просувати свої наукові напрацювання як товар, пропонувати його на ринку;

в) відсутність у керівників окремих структур знань щодо конкурентної боротьби у відповідному сегменті ринку;

г) економічною безграмотністю перших керівників підприємницьких структур, зокрема щодо потреби витрат коштів на агресивну рекламу (у доброму розумінні цього слова) тощо.

Звичайно, одна людина всієї премудрості права осягнути не може. Але лідери індустрії у сфері інформатизації добре знають прописну істину, що економити на юристах і менеджерах не можна і шкідливо. Наприклад, провідні світові лідери у сфері індустрії інформатики витрачають на юридичну і організаційну підтримку своєї діяльності до ЗО % прибутку. Вони розуміють, що уціліти серед "акул" бізнесу можна тільки тоді, коли добре знаєш закони бізнесу, підприємництва, комерції, конкуренції.

Автоматизація опрацювання інформації шляхом комп'ютеризації з метою отримання потрібних даних вимагає їх пошуку у великому обсязі та змінних вхідних даних. Це можливо здійснювати за допомогою засобів складного математичного забезпечення, а для цього потрібна організація відповідної електронної обчислювальної техніки, алгоритмів і відповідних комп'ютерних програм. Ці засоби математичного забезпечення є результатом особливого виду творчості та водночас набувають характеру промислової, товарної продукції високої вартості. А це зумовлює потребу визначення їх як промислової власності в межах такого міжгалузевого інституту права, як інтелектуальна власність. Тобто інформаційні відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням алгоритмів, автоматизованих баз даних і комп'ютерних прог-

рам, потребують правового врегулювання не тільки в аспекті авторського права, а й права промислової власності як складової права інтелектуальної власності.

Однак існуючи нормативно-правові акти не завжди готові регулювати зазначені відносини, що виникають у зв'язку з інформатизацією. Авторське право та право інтелектуальної власності України нечітко регламентують відносини, пов'язані з утворенням алгоритмів і комп'ютерних програм та автоматизованих баз даних. А якщо взяти до уваги потребу охорони прав власників алгоритмів і комп'ютерних програм, то стає очевидною потреба обґрунтування проблем розширення меж правового регулювання в умовах інформатизації, тобто введення публічно-правового захисту комп'ютерних програмних продуктів правом промислової власності як складової права інтелектуальної власності.

Удосконалення процесу використання науково-технічних досягнень працівниками в органах управління соціальними системами повинно здійснюватися не лише шляхом оптимізації організаційно-правової структури діяльності суб'єктів конкретних відносин. Ефективним шляхом є розвиток морального та матеріального стимулювання досягнень у галузі інформатизації і їх впровадження в практику, тобто шляхом підвищення ролі так званих заохочувальних правових норм. Цей шлях характерний для трудового права. Відображаючи процес трансформації форм правового регулювання інформаційних відносин, вони все ширше включають до сфери своєї діяльності не тільки окремих учених, інженерно-технічних працівників, а й трудові колективи, що дає змогу підвищити колективну зацікавленість у прискоренні інформатизації.

Список використаної літератури:

Цимбалюк В. С, Гавловський В. Д., Корочанський О.І. Проблеми юридичної деліктології в інформаційних відносинах // Бізнес і безпека. — 1998. — № 6.

Цимбалюк В. С, Гавловський В. Д. Інформаційне право. Навч.-метод. комплекс для підготовки фахівців за спеціальністю правознавство. — К.: ІЕУГП, 1999.

Цимбалюк В. С Правове регулювання відносин власності: Метод, комплекс навч. дисципліни. — К.: Інститут економіки, управління та господарського права, 1999.

Цимбалюк В. С Проблеми латентності комп'ютерної злочинності // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. — К.: НТУУ "КПІ", 2000.

Чумаченко Н. Г., Заботина Р. И. Теория управленческих решений. — К., 1983.

Швец Н.Я. Автоматизированные системы управления органами внутренних дел. — К., 1983.

Шеннон К. Э. Работы по теории информации и кибернетике. —М., 1963.

Эшби У. Р. Система и информация // Вопр. философии. — 1964. — №3.