це зменшує кількість зв’язків з іноземними суб’єктами, спрощуючи процедуру співпраці, дає впевненість у повному збуті виготовленої продукції.
В сфері даного товарного виробництва працює ще декілька фірм – конкурентів. Проте фабрика має ряд конкурентних переваг, а саме:
- великий досвід роботи по схемі давальницької сировини;
- високо – кваліфіковані кадри;
- оновлена технологічна база підприємства.
Це ставить підприємство на вищий конкурентний щабель ринку.
Управління Швейної фабрики здійснює Голова правління. Йому безпосередньо підпорядковуються:
- інженер по техніці безпеки;
- начальник відділу технічного контролю, до якого належить відділ технічного контролю;
- замісник Голови правління по економіці і загальних питаннях (сюди відносять планово – економічний відділ і бухгалтерія);
- замісник Голови правління по виробництву (бригади, швейні цехи, розкрійні підготовчі дільниці);
- замісник Голови правління по зовнішньоекономічних зв’язках (відділ збуту і постачання);
- відділ кадрів.
Усі працівники управлінського персоналу мають певні знання, освіту та досвід. У кожного із них є вища або середньо – технічна освіта. Згідно схеми всі підрозділи між собою пов’язані. Економічний відділ пов’язаний з виробничим й зовнішньоекономічним відділами, так як економічний відділ розраховує випуск продукції по бригадах і дільницях на основі даних, і по контрактах, які дає зовнішньоекономічний відділ, в який входить відділ праці і заробітної плати. Відділ праці й заробітної плати встановлює розцінки за виконання виробничих завдань протягом певного періоду, коефіцієнт нарахування премії при якісній роботі. Бухгалтерія нараховує заробітну плату робітникам підприємства.
Відділ технічного контролю дає дані про якість пошитої продукції бригадами та дільницями.
На основі даних зовнішньоекономічний відділ по контрактах з іноземними фірмами кожен місяць розраховує обсяг виконаних робіт і згідно з датою відвантаження відправляє продукцію до місця призначення.
Кожний місяць економічний відділ звітується по формах: N1 – П (термінова) місячна, яка подається першого числа кожного місяця, N1 – ПВ (термінова) – місячна форма відділу праці і заробітної плати, вона подається сьомого числа кожного місяця, N1 – Д – квартальна, що подається до четвертого числа кожного кварталу за звітній період, а також пишеться звіт про використання робочого часу, який подається сьомого числа кожного місяця.
Голова правління здійснює:
1) керівництво підприємством;
2) презентує підприємство у будь-яких організаціях;
3) розпоряджається майном підприємства;
4) укладає договори;
5) відкриває розрахункові рахунки у банку.
Організаційна структура Коломийської швейної фабрики наведено на рис.3
Рис.3. Схема організаційної структури ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”.
Основні показники господарської діяльності підприємства подано в таблиці 1.
Основні показники господарської діяльності Коломийської швейної фабрики за 2004 – 2005 рр.
Таблиця 1
№ п\п | Показники | Одиниці вимірювання | 2004 рік | 2005 рік
1 | Чисельність працюючих
з них:
- основні робітники
- керівники
- спеціалісти
- майстри
- непромислова група | чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол. | 108
85
4
10
5
4 | 115
90
4
10
7
4
2 | Реалізована продукція | тис.грн. | 2525,5 | 2600,2
3 | Витрати на виробництво реалізованої продукції | тис. грн. | 2118,6 | 2186,5
4 | Прибуток від реалізації | тис. грн. | 406,9 | 413,7
Провівши аналіз основних показників господарської діяльності Коломийської швейної фабрики за 2004 та 2005 роки, можна зробити висновок, що ефективність її діяльності зросла. Підтвердженням цього є збільшення обсягу реалізованої продукції в порівнянні з 2004 роком на 74,7 тис. грн. Це сприяло збільшенню прибутку від реалізації на 6,8 тис. грн. Крім того, фабрика знайшла можливість додатково створити нові робочі місця, що дозволило збільшити чисельність працівників основного виробництва на 7 чоловік.
3. Аналіз ефективності впливу менеджменту персоналу в управлінні Коломийською швейною фабрикою
Те що на працюючих можна здійснювати вплив для реалізації задумів, відомо давно. Так званий метод позитивного стимулювання за успішну, продуктивну працю та застосування штрафних санкцій і покарань за здійснення перешкод або незадовільну роботу, був найпоширенішим і найдієвіших протягом багатьох століть.
Оплата праці на ЗАТ Коломийській швейній фабриці здійснюється по тарифній системі, де діють дві форми оплати праці працівників – відрядна і почасова
При відрядній формі величина заробітної плати визначається кількістю виготовленої продукції. Основою розрахунків виступає розцінка, тобто величина заробітної плати за одиницю виготовленої продукції. Відрядна форма оплати праці добре стимулює ріст обсягів виробництва, але не зацікавлює працівників у виготовленні якісної продукції. Застосовується при наявності норм часу чи виробітку, необхідності та можливості збільшення продуктивності праці.
На швейній фабриці для оплати праці основних робітників використовують такі системи відрядної форми оплати праці:
- проста відрядна;
- відрядно – преміальна;
- непряма відрядна.
За простої відрядної системи оплати праці використовують таку формулу:
Dпвс = p0 * х (1)
де:
х - кількість одиниць виробленої продукції;
p0 - розцінка за одиницю продукції.
Відрядно – преміальна система оплати праці розраховується за такою формулою:
Dвпс = p0х + m (2)
де:
Dвпс – заробіток працівника;
P0х - відрядний заробіток;
m – премія за досягнення певних результатів.
Непряма відрядна система оплати праці застосовується для допоміжних робітників, наладчиків – ставиться в залежність від виробітку основних робітників, яких вони обслуговують.
Непряма відрядна система оплати праці визначається за формулою:
Dнвс = S * t* kвн (3)
де:
S – погодинна тарифна ставка;
t – відпрацьована кількість годин цим працівником;
kвн – середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.
Почасова форма оплати праці ставить в залежність величину заробітної плати від кількості відпрацьованого часу. Вона в більшій мірі спрямована на стимулювання якісної роботи, але практично не зацікавлює працівників у збільшенні обсягів виробництва. Використовується в таких випадках, коли важко на роботі установити норми часу чи виробітку, а також коли немає необхідності або можливості напрацювати обсяг виробництва.
До систем почасової оплати праці, які використовуються на підприємстві відносяться:
- проста почасова;
- почасово – преміальна.
Проста почасова оплата праці вираховується за