Реферат на тему:

Інформатизація управління соціальними системами як провідна складова сучасного науково-технічного прогресу

Забезпеченість удосконалення управління перебуває у прямій залежності від того, наскільки воно буде побудоване на науковій основі, як повно сприйме і застосує досягнення науки й техніки.

Інформатизацію можна розглядати як складову більш широкої категорії — "науково-технічний прогрес (НТП)", що, в свою чергу, є складовою соціального прогресу.

Стосовно цього розглядається застосування (впровадження) невикористаних наукових знань, інформації у виробництві нових суспільних ресурсів, у тому числі таких, як інформація (інформаційні ресурси) та управління ними.

У глобальному масштабі, за даними дослідників, протягом останніх 100 років продуктивність праці у промисловості зросла в 15 разів, а в управлінській діяльності — лише у 2 рази.

Цього досить, щоб пояснити ту обставину, що сфера управління за будь-якої раціоналізації не дає бажаного ефекту порівняно з матеріальним виробництвом.

Цей ефект досягається поступово, він непомітний як самостійна величина, оскільки важко визначити конкретний причинний зв'язок між якістю управлінського рішення та результатом діяльності об'єкта управління.

Щодо соціальних відносин науково-технічний прогрес — це процес забезпечення відповідності розвитку виробництва у системі суспільних цілей, структурі та змісту інтересів окремих складових суспільства (громадян, їхніх об'єднань, націй, держави).

НТП щодо суспільних відносин, у тому числі організації управління соціальними системами, характеризується використанням нових техніко-технологічних та організаційних можливостей для задоволення потреб членів суспільства. Тобто результатами НТП виступають не зміни техніко-економічних характеристик виробничих сил (продуктивність праці, технічна озброєність, склад, обсяг і структура засобів виробництва та продукції), а зміна умов існування та розвитку людей, умов їхньої праці, побуту, дозвілля, усього стилю життя й засобів життєдіяльності.

Тенденцією НТП є те, що він складається із взаємно обумовлених стадій, які постійно розвиваються і послідовно змінюються і суть яких становить безперервне пізнання матеріального світу з метою реалізації його закономірностей в інтересах людини, суспільства, держави, світового співтовариства.

Сутність НТП визначається як безперервний, поступальний, взаємообумовлений процес, який постійно вдосконалюється через пізнання закономірностей буття, якостей матеріального світу, їх перетворення та використання в діяльності людини. При такому підході НТП виглядає як явище, підпорядковане управлінській діяльності людей. Однак треба враховувати, що НТП є не тільки об'єктивним, а й суб'єктивним явищем (інтелектуальним здобутком): наслідком взаємопов'язаного розвитку інтелекту у сфері науки й техніки та уміння суб'єктів управління впроваджувати досягнення науки і техніки в життя. Тобто потреба удосконалення виробничих процесів, організації праці й управлінської діяльності формує потребу в швидкому та ефективному розвитку науки і техніки, впровадженні їх досягнень у практику.

Циклічність руху НТП обумовлена циклічністю вивчення законів природознавства і техніки. Під науково-технічним циклом інформатизації слід розуміти період між народженням нової науково-технічної ідеї (теорії, наукового напряму) та її матеріалізацією в новому поколінні чи напрямі.

Щодо підвищення наукоємкості соціального управління зазначимо, що обсяги управлінських операцій, виконаних за одиницю часу, здійснюють прямий вплив на усе життя суспільства. Витрати на соціальне управління можуть зростати із збільшенням обсягу виконуваних функцій, а можуть і зменшуватися з підвищенням продуктивності управлінської праці за рахунок її автоматизації за допомогою комп'ютерних технологій. У цьому полягає одна з найважливіших причин об'єктивної

необхідності використання у сфері управління досягнень науки, зокрема інформатики.

У сучасних умовах інформатизація виступає як глобальний процес, що викликано об'єктивними потребами науково-технічного прогресу. У світовій практиці упродовж останніх років інформатизація із поняття вузькоспеціального переросла в поняття економічне, соціальне, політичне.

З'явилася наука інформатика, яка вивчає структуру і загальні якості інформації, а також питання, пов'язані з її вибором, зберіганням, пошуком, опрацюванням, перетворенням, поширенням і використанням в різних сферах людської діяльності.

Інформатика — міжгалузева (міждисциплінарна, комплексна) наука, у фундамент якої закладено два початки: гуманітарний і природно-технічний (інженерно-технічний).

Інформатизація у сфері соціального управління як продукт інформатики не тільки ставить перед апаратом управління нові, все складніші проблеми, а й потребує наукового обґрунтування невідкладного їх розв'язання. При цьому вона озброює органи управління відповідними засобами, в першу чергу забезпечення інформаційно-аналітичних потреб, розширення їх всеосяжності.

Без використання нових досягнень науки і техніки в галузі інформатики у сфері управління, його раціоналізація, удосконалення й приведення у відповідність із складними завданнями суспільного розвитку нині стало просто неможливим. На жаль, за останні роки тенденція до відставання в цьому напрямі в нашій країні є досить стійкою.

Давно відомо, що рух науки й техніки, зокрема у галузі інформатики, в сучасних умовах відбувається у невідривній єдності з усвідомленням суспільством нових здобутків інформатизації у вигляді науково-технічних циклів, а також періоду, за який технічний прогрес породжує матеріалізацію у широкій практиці нових наукових ідей. Це зумовлено тим, що розвиток науки спирається на досягнення техніки, тобто наука розвивається на конкретній технічній базі, яка є її безпосередньою виробничою силою. Отже, кожному великому технічному досягненню, впровадженню нового покоління техніки, яким передують наукові дослідження, властиве взаємне проникнення науки у виробництво, а звідси і в соціальне управління цими явищами.

Стосовно соціальної кібернетики це означає, що для того щоб система управління відповідала вимогам часу, в умовах інформатизації потрібне постійне, безперервне, системне, своєчасне і поступове опанування новими досягненнями науково-технічного прогресу.

Якщо обґрунтовано говорити про удосконалення організації системи соціального управління як про соціальну функцію, то, безсумнівно, складовим елементом цієї функції повинно бути всебічне забезпечення використання досягнень науки і техніки для забезпечення потреб та інтересів складових суспільства, і в першу чергу людини, громадянина.

Дослідження потреб управлінської практики свідчить про причини, що лежать в основі взаємозв'язку управління соціальними системами та інформатизації. Під впливом соціальних процесів