Потреба змін у технічній базі управлінської діяльності через впровадження сучасних інформаційних технологій зумовлює потребу в якісних змінах у формах і методах управління. Практика свідчить, що багаті та сильні ті держави, де розвиток науки і техніки визначається як провідний виробничий засіб. Отже, слід враховувати фактор, що інформатизація в управлінні поступово утворює передумови якісної зміни характеру здійснення управлінської діяльності, структур і функції органів управління.

У цьому зв'язку важко погодитися з тими, хто стверджує, що сьогодні соціальна кібернетика та інформатика повинні розв'язати три головні завдання: заміну фізичної праці машинами, заміну застарілої техніки новою та підготовку кадрів, здатних ефективно використовувати сучасну техніку та технології для забезпечення інформаційних потреб управління.

Проблеми інформатизації органів управління соціальними системами вивчаються і юридичною наукою у різних країнах. На межі інформатики і права виникла така наукова дисципліна, як правова інформатика та інформаційне право.

Правова інформатика — це міждисциплінарна галузь знань про закономірності та особливості інформаційних процесів у сфері юридичної діяльності, про їх комп'ютеризацію, інформатизацію, принципи побудови і використання інформаційних систем, створення експертних і консультаційних систем на основі інформаційних технологій, методів формалізації і моделювання.

Як продукт науково-технічного прогресу, соціальної кібернетики правова кібернетика — наука про процеси організації та управління публічно-правовими соціальними системами на основі сучасних засобів комп'ютерної техніки та технологій, електронних засобів телекомунікації (електронних мереж зв'язку).

Так як і соціальна кібернетика й інформатика, правова кібернетика та правова інформатика умовно поділяється на теоретичну і прикладну частини, які тісно взаємопов'язані.

Теоретична правова кібернетика та інформатика досліджують суспільно-правову практику, визначають проблеми та рекомендації щодо їх розв'язання.

Прикладна правова кібернетика та інформатика зосереджують свою увагу на застосуванні різних інформаційних технологій для вирішення практичних завдань. Нерідко прикладна правова кібернетика та інформатика адаптують різні інформаційні технології, які розроблені для інших соціальних потреб, до практики юридичної та управлінської діяльності.

Від інформатики треба відрізняти теорію соціальної інформації, яка на сучасному етапі досліджує в основному властивості інформації в соціальних системах математичними засобами і методами.

У межах правової кібернетики та інформатики здійснюється синтез знань із юридичних і суспільних, технічних, математичних, управлінських та інших наук.

Зв'язок правової кібернетики та інформатики з технічними та математичними науками реалізується через активне використання для потреб юридичних наук і практики соціального управління сучасних інформаційних технологій. Використання комп'ютерних технологій спирається, у свою чергу, на залучення у сферу потреб правової кібернетики та інформатики можливостей усвідомлення права як регулятора суспільних відносин (через велику кількість нормативно-правових актів). Для систематизації права широко використовуються методи формальної логіки і математики, без чого нині стає неможливою формалізація правових норм та іншої соціальної інформації перед введенням їх у пам'ять електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), для створення автоматизованих баз правової інформації.

Якщо у суспільстві з'являється усвідомлення щодо новацій у техніці, то це спонукає просувати науку вперед більше, ніж заклики науковців - "пророків". Потреби практики — це і є тим організуючим поштовхом, який стимулює і "єднає", пов'язує науково-технічний прогрес із діяльністю широкого кола людей і, зрештою, з управлінською діяльністю. Але до всього повинне бути усвідомлення і мотивація досягнення мети, а також установка конкретної особи на підвищення особистого матеріального добробуту, добробуту своєї сім'ї, соціальної організації, суспільства, держави.

Без такої установки у минулому ми маємо жалюгідний стан науки і техніки. Зокрема, втратили передові позиції у сфері індустрії інформатизації.

Це пов'язано і з тим, що у вітчизняних технічних вищих навчальних закладах фахівців вчили бути спеціалістами — робітниками ("рабами"), у тому числі науковців, а не господарями-підприємцями. До речі, такий підхід зберігся майже в усіх державних технічних вищих навчальних закладах і нині. Зазначена проблема заслуговує на окреме ґрунтовне дослідження.

Зазначене, в свою чергу, потребує предметної адаптації для застосування кібернетико-математичних методів до вимог конкретної структури управління соціальними системами. Серед цих методів є такі:*

прикладний системний аналіз і дослідження операцій;*

методи аналізу масового обслуговування;*

комп'ютерне прогнозування — вираховування за допомогою математичних розрахунків на ЕОМ можливих наслідків реалізації конкретних рішень.

7.2. Застосування комп'ютерних геоінформаційних систем в управлінській діяльності

Удосконалення та підвищення ефективності управлінської діяльності, зокрема у правоохоронних органах, можливе на основі впровадження таких сучасних комп'ютерних інформаційних технологій, які набули умовної назви — геоінформаційні системи. Вони реалізовані на принципі формування програмної оболонки електронно-цифрової картосхеми та баз даних користувача з можливістю постійно здійснювати роботи щодо оновлення і доповнення інформаційних ресурсів системи.

Всі дані комп'ютерної системи можна умовно поділити на дві основні групи. Перша група об'єднує дані, що створюють власне картосхему, тобто фон, на якому відображаються об'єкти другої групи даних у вигляді інформаційних прошарків різнопорядкових баз даних, які можуть накладатися один на одного.

Перша група має лише геометричні дані, тоді як об'єкти прошарків другої групи, крім геометричних властивостей, мають також і абетково-цифрові. Якщо дані першої групи можна розглядати лише у вигляді картосхеми, то відносно даних другої групи можна здійснювати їх пошук за різними умовами, які накладаються як на геометричні, так і на абетково-цифрові показники. Фон картосхеми формується з прошарків, які можна згрупувати відповідно до таких розділів: гідрографія, міська забудова, мережа шляхів, рослинність, адміністративно-територіальний розподіл і тексти на картосхемі.

Розглянемо можливості геоінформаційних комп'ютерних систем на