Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Інновації та інноваційний процес. Складові інноваційного процесу. Інноваційний бізнес в мережі Інтернет

1. Інновації та інноваційний процес.

Складові інноваційного процесу

Під інноваційним процесом розуміють сукупність неперервно здійснюваних у просторі і часі якісно нових прогресивних змін, які носять назву процесів впровадження нової техніки.

Інноваційна діяльність підприємства — це такий вид діяльності, який сприяє перетворенню досягнень науково-технічного прогресу в реальні нові технології, товари, послуги, методи організації та управління ви-робничими процесами підприємств.

Нова техніка – це результати наукових досліджень, що реалізуються вперше, результати прикладних розробок, які вміщують винаходи та інші наукові досягнення, нові або вдосконалені процеси в-ва, способи організації в-ва і праці, що забезпечують підвищення техніко-економічних показників в-ва або вирішення соціальних та інших завдань його розвитку.

Науково-технічні розробки виступають як проміжний результат нау-ково-виробничого циклу та через практичне застосування перетворюються в науково-технічні інновації — кінцевий результат. Отже, науково-технічні інновації підприємства повинні:

1) нести в собі новизну;

2) задовольняти ринковий попит;

3) приносити прибуток виробнику.

Розрізняють три логічні форми інноваційних процесів підприємства: прості внутрішні, прості міжорганізаційні та розширені міжорганізаційні.

Простий внутрішній процес передбачає створення та використання інновацій всередині одного і того ж підприємства. Інновація в цьому ви-падку не набуває безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Тут відбувається розподіл функції виробництва та функції споживання нововведення.

Розширений міжорганізаційний інноваційний процес проявляється в порушенні монополії першого винахідника нововведення та в утворенні нових його виробництв, що сприяє конкуренції та вдосконаленню якості винайденого товару, технології чи послуги.

Простий інноваційний процес переходить в товарний через дві фази:

перша — створення нововведення, друга — його розповсюдження.

Перша фаза – це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організації дослідного виробництва і збуту інно-ваційного продукту.

До першої фази відносять також розповсюдження інформації про новий продукт через інформаційно-комунікаційні канали.

На другому етапі проходить розповсюдження інновації в нових умовах та в нових місцях використання. В результаті другого етапу зростає кіль-кість як виробників інноваційного продукту, так і його споживачів. Для швидкого розповсюдження інновації необхідна розвинена інфраструктура.

Інновації можна класифікувати за рядом ознак. Залежно від техноло-гічних параметрів інновації поділяють на продуктові і процесові. Продук-тові інновації включають використання нових матеріалів, нових напівфа-брикатів і комплектуючих, отримання принципово нових продуктів.

Процесові інновації означають нові методи організації виробництва, нові технології, нові методи управління виробництвом. Процесові інновації можуть бути пов'язані з створенням нових орга-нізаційних структур в складі підприємства.

За типом ринкової новизни інновації поділяються на: нові для світо-вих ринків, нові для національних ринків, нові для конкретного підпри-ємства або групи підприємств.

За місцем у виробничому процесі підприємства розрізняють такі інно-вації:*

інновації на вході виробничого процесу підприємства (зміни у виборі і використанні виробничих ресурсів підприємства);*

інновації на виході виробничої діяльності підприємства (нові виро-би, нові види послуг, методів управління та організації виробництва, що є предметом реалізації на зовнішній ринок);*

інновації системної структури підприємства (управлінської, вироб-ничої, технологічної).

Відповідно до ступеня внесених змін розрізняють інновації ради-кальні, покращуючі, модифікаційні.

Американський досвід організації пошукових науково-дослідних роз-робок породив своєрідну форму підприємництва — венчурний (ризиковий) бізнес.

Венчурне підприємництво — це невеликі самостійні підприємства, які спеціалізуються на дослідженні, розробці та впровадженні інновацій-них продуктів.

Венчурні фірми працюють на етапах зростання та насичення ринку результатами наукових розробок. В цей час ще зберігається, але вже на стадії спадання активність наукових досліджень.

Створення венчурних фірм передбачає наявність таких компонентів:*

ідеї інновації;*

готовності ринку до споживання інноваційного продукту та наявності підприємця, який на основі запропонованої ідеї може організувати фірму;*

ризикового капіталу для фінансування.

Венчурний капітал може мати різноманітне походження: кошти великих компаній, банків, держави, страхових, пенсійних та інших фондів. Величина прибутку як результат вкладеного капіталу визначається різницею між курсовою вартістю акцій, що належать ризиковому інвестору в сумі акцій фірми-новатора та сумою коштів, вкладених ним у проект.

Результати інноваційної діяльності виражаються в інноваційній про-дукції, яка може бути у вигляді речової форми або без неї (наприклад „ноу-хау") та підлягає юридичному захисту.

Основне завдання правового захисту результатів Інтелектуальної дія-льності — це надання авторам технічних рішень, вченим, винахідникам на певний термін як винагороду за свою працю виключного права розпо-ряджатися своїм винаходом. Законодавчий захист винаходів гарантує ав-тору, що результати його творчої діяльності не будуть безкоштовно вико-ристовуватись третіми особами. В цьому випадку виникає таке юридичне поняття як інтелектуальна власність. Основними вважаються три типи інтелектуальної власності:*

патенти, які закріпляють за автором право на винахід;*

авторське право, яке поширюється на інтелектуальний продукту сфері науки, літератури і мистецтва;*

товарний знак, який дає змогу віднести конкретний вид виготовле-ного товару до його виробника.

Патент — це документ, який видається компетентним державним орга-ном, підтверджує визнання науково-технічного винаходу та засвідчує право патентовласника виготовляти та реалізувати продукцію, яка вті-лила винахід або використовувати технологічні процеси, які є винахо-дом, на монопольній основі.

Таке право власності на винахід дозволяє власнику патенту у випадку порушення його прав звернуться в суд та вимагати компенсації своїх збитків.

Товарні знаки дозволяють ідентифікувати продукцію окремого ви-робника. Вони служить орієнтиром під час вибору товару. При тому і ви-робник і продавці можуть мати свої окремі товарні знаки.

Товарний знак виконує такі функції:*

служить орієнтиром при виборі товару;*

вказує на відповідність певному рівню якості товарів;*

рекламує товар, ним забезпечує виробнику популярність.

Товарний знак входить в склад нематеріальних активів та на рівні з патентом є предметом ліцензійних угод.

Результатом ліцензійної угоди є ліцензія, яка є дозволом власника тех-нології чи прав промислової власності на використання особою чи органі-зацією винаходу, науково-технічного досягнення, технічних знань та виро-бничого


Сторінки: 1 2 3 4