і рефлексивно-тренінгових навчальних ситуацій. Реалізація подібних інноваційних форм навчання здійснюється завдяки створенню навчально-методичного комплексу, який має складатися з навчальних програм та навчально-методичних посібників. Їх зміст повинен відображати методи рефлексики, сценарії тренінгів та методичні рекомендації щодо організації тренінгових груп та методики і сценарії проведення психолого-педагогічних тренінгів з метою розвитку професійного мислення майбутніх фахівців.
Створення тренінгових програм ґрунтується на принципі поетапності розвитку групи і наступності у самопізнанні та самовдосконаленні. Програма може складатися з певної кількості занять, кожне з яких має своє призначення і процедурне забезпечення. Кожне наступне заняття є логічним продовженням попереднього і у змістовому плані підґрунтям для наступного.
Обов'язковою для кожного заняття є індивідуальна і групова рефлексія на початку і в кінці заняття, яка сприяє осмисленню процесів професійного становлення, способів і результатів спільної групової діяльності:
створення психолого-педагогічних ситуацій з релаксаційним ефектом;
ведення щоденника учасниками групи;
аналітична робота тренера щодо осмислення групових процесів, змін в позиції учасників (ставлень, потреби у досягненнях, інтересу до спілкування та професійної діяльності).
Типовим прикладом може бути програма, запропонована Н.В.Клюєвою (1) і модифікована нами для ознайомлення з цією формою професійного виховання широкого кола педагогічних працівників:
І етап (організаційний):
орієнтація у специфіці тренінгу як методі самопізнання і професійного самовдосконалення;
діагностика професійних якостей учасників та їх проблем із спілкуванням;
виявлення і корекція мотивації учасників.
ІІ етап (1 і 2 заняття):
самовизначення членів групи і визначення групою мети своєї діяльності;
створення в групі продуктивної атмосфери взаєморозуміння, взаємоповаги і доброзичливості;
дестабілізація стереотипних уявлень про власні професійні якості, рівні їх розвитку;
актуалізація феноменологічних уявлень про себе і мотиви власної поведінки.
ІІІ етап (3 і 4 заняття):
переосмислення уявлень про себе на основі зворотного зв'язку, аналізу того, що відбувається в групі і рефлексії;
розширення сфери усвідомлюваного у розумінні позицій іншого;
формування чуттєвості до невербальних засобів спілкування;
вироблення ефективних засобів спілкування.
IV етап (5, 6 і 7 заняття):
проектування і конструювання кожним з учасників ефективних засобів спілкування (емпатійне розуміння, вміння коректно реагувати на прояви інших під час спілкування, вміння встановлювати зворотній зв'язок тощо);
вироблення індивідуального стилю, стратегії і тактики ефективного спілкування.
V етап (8 заняття):
рефлексія змін, що відбуваються у свідомості учасників і в групі за час проведення тренінгу;
прогнозування майбутніх професійних і життєвих планів учасниками групи.
1. Клюева Н.Л. Технология работы психолога с учителем. – М.: ТЦ «Сфера», 2000. – С.108; 2. О'Коннор Дж., Сеймур Дж. НЛП тренінг /высшая ступень. – М.: Центр НЛП-тренинг, 1999. – С. 18; 3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1972. – с.189; 201; 4. Пехота Е.Н. Индивидуализация профессионально-педагогической подготовки учителя: Монография. –Под общ. ред. И.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – С. 176; 5. Сидоренко Е.В. Мотивационный тренинг. – СПб.: Речь,2000. – С. 171; 6. Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. – М.: Просвещение, 1969. – 317 с.
