Курсова робота
на тему
Керівництво в організації
Зміст:
Вступ…………………………………………………………………………..3
Поняття та загальна характеристика керівництва………………………….4
Блейк, Моутон, Терещенко та інші про керівництво………………………6
Лідерство, вплив, влада………………………………………………………7
Форми влади…………………………………………………………………..8
Законодавча, виконавча, судова форма влади……………………………...9
Влада примусу……………………………………………………………….13
Влада винагород……………………………………………………………..13
Експертна влада……………………………………………………………..14
Еталонна влада………………………………………………………………14
Законна влада………………………………………………………………..15
Вплив через переконання та залучення працівників до управління……..15
Теорії лідерства……………………………………………………………...16
Підхід і позиції особистих якостей………………………………………...16
Підхід і позиції поведінки…………………………………………………..17
Ситуаційний підхід………………………………………………………….17
Види керівництва: автократичний, демократичний (у тому числі ліберальний)…………………………………………………………………17
Керівництво, яке зосереджується на роботу й людину…………………..18
Стиль керівництва…………………………………………………………..19
Чотири системи Лайкерта…………………………………………………..20
Система керівництва через структуру й увагу до підлеглих……………..21
Управлінська „гратка” Блейка та Моутона………………………………..21
Ситуаційна модель керівництва Фідлера………………………………….23
Підхід „шлях - ціль” Мітчела та Хауса…………………………………….24
Теорія життєвого циклу Хорсі та Бланшара………………………………24
Модель прийняття рішень керівником Врума і Йєттона…………………25
Адаптивне керівництво……………………………………………………..25
Особливості японської системи керівництва, система Кадзума Татеїсі……………....26
Німецька система „смертних гріхів” Вольфганга Холера………………..27
Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка….28
Висновки……………………………………………………………………..29
Використана література……………………………………………………..30
1. Вступ.
В другій половині минулого століття після перемоги промислової революції на Заході ринкові відносини оволоділи всіма сферами життя суспільства. Як гриби після дощу росли великі фірми, що вимагали великого числа керівників вищого і середнього рівнів, здатних приймати грамотні раціональні рішення, працювати з великими масами людей. о У результаті з'являється людей, яка спеціально займається управлінською діяльністю. Цим керівникам вже не потрібно тримати своїх підлеглих у покорі владною рукою. Головним завданням стає кропітка організація, і щоденне керування виробництвом з метою забезпечення найбільшого прибутку власникам фірми. Ці люди стали називатися менеджерами.
Будь-який менеджер, який прагне працювати якомого ефективніше, повиннен прагнути стати лідером. Навіщо? Чому? Що значить - бути лідером? Відповіді на ці питання дають ряд наук: соціальна психологія, філософія, педагогіка, економіка.
У США раніш усіх зрозуміли зв'язок між лідерством і результатами економічної діяльності, і за 50 років розробили значну кількість теорій і підходів до даної проблеми, видавши значну кількість як загальнотеоретичних праць (наприклад: робота У. Д. Дункана), так і вузькоспеціальних робіт (Д.Френсис, Б.Карлоф, Блейк). Для США ідея лідерства є національною й отут би хотілося процитувати американського економіста Ральфа Стогдилла: "Джаз - не єдиний споконвіку американський внесок у світову культуру. Лідерство, як зміст теорії і наукових досліджень є результат винятково американської творчості".
Отже, виходячи з вищевикладеного тема даної реферативної роботи є надзвичайно актуальною в Україні – країні що розвивається.
2. Поняття та загальна характеристика керівництва.
Дуже важливими для успішної роботи колективу є не лише сформовані у ньому стосунки, що забезпечують ефективну взаємодію людей у процесі спільної роботи, але і те, яким чином спрямовується їх діяльність, які форми впливу використовуються для того, щоб спонукати людей до продуктивної праці. Ці питання відносяться до компетенції керівника – людини, яка очолює колектив і використовує надану їй владу для впливу на поведінку людей, що у ньому працюють. Керівництво може опиратися на формальні важелі впливу (у цьому разі поняття “керівник” ототожнюється із поняттям “менеджер”, “керуючий”) і на неформальні. У другому випадку поняття “керівник” ближче до поняття “лідер”.
Різниця між керуванням і лідерством полягає в наступному. Керування (управління) визначається, як розумовий та фізичний процес, який приводить до того, що підлеглі виконують визначені їм офіційно доручення і вирішують певні задачі. Лідерство є процесом, за допомогою якого одна особа впливає на поведінку інших членів групи. Отже, лідерство є дещо вужчим поняттям, ніж керування (обмежується лише впливом), хоча діапазон його застосування є ширшим (вплив використовується для вирішення різних задач, в тому числі і управління). Надалі, для чіткішого розмежування статусу осіб, що можуть впливати на поведінку інших людей керівником (менеджером) називатимемо людину, що має офіційно делеговані їй права і повноваження для впливу на поведінку підлеглих їй людей, а лідером – людину, що здобула це право завдяки особистим якостям.
Керівник у своєму впливі на роботу підлеглих і в побудові стосунків із ними перш за все використовує і покладається на посадову основу влади та джерела, що її живлять. Лідерство ґрунтується більше на процесі соціальної взаємодії у групі людей, що є набагато складнішим – віднайти ті важелі, за допомогою яких можна впливати на поведінку інших людей, не маючи для цього формальних (законних) підстав і стати лідером групи вдається далеко не кожному.
Лідерські стосунки відрізняє те, що послідовники визнають лідера лише тоді, коли він довів свою компетентність і цінність для групи. Отже, лідер отримує свою владу від послідовників. Для підтримання своєї позиції він повинен надавати їм можливість задовольняти їхні потреби. У відповідь послідовники задовольняють лідерську потребу у владі і надають йому необхідну підтримку у досягненні організаційних цілей.
І керівництво, і лідерство для впливу на поведінку інших людей використовують владу. Вплив – це будь-яка поведінка однієї людини, яка вносить зміни у поведінку, відношення, відчуття іншої людини. Влада – це можливість впливати на поведінку інших.
Керівника, який досяг влади лише завдяки своєму місцю у посадовій ієрархії, і керує людьми винятково з цих позицій, називають формальним лідером. Його влада поширюється в основному на робочі стосунки і здійснюється за схемою “начальник-підлеглий” (він має владу над підлеглими тому, що вони залежать від нього у питаннях розподілу робочих завдань, нарахування і видачі заробітної плати, просування по службі тощо). Соціальна взаємодія його із членами колективу, яким він керує, є досить бідною. Підлеглі такого керівника мають багато підстав для того, щоб не визнавати і оскаржувати його права на керування, особливо якщо він у роботі показує недостатній професіоналізм.
Владні позиції керівника зміцнюються, якщо він, окрім формальних підстав керувати, отримає визнання своїх