Розробка стратегії управління ризиком повинна базуватися на пе-вних принципах.

Першим принципом розробки стратегії управління ризиком є принцип системності, який передбачає необхідність системного (комплексного) підходу до вивчення, оцінки та впровадження заходів з контролю за ризиком, а також необхідність врахування фактора ри-зику при розробці інших функціональних стратегій управління під-приємством.

Другим найважливішим принципом розробки стратегії управління ризиком є принцип обгрунтованості. Він передбачає необхідність до-сконалого обгрунтування заходів та дій, які проводяться щодо управ-ління ризиком.

Третім принципом розробки стратегії управління ризиком є принцип економічності. Він передбачає необхідність оцінки кошто-рису витрат на управління ризиком та їх порівняння з можливими втратами підприємства у разі ризикових подій.

Четвертим принципом розробки стратегії управління ризиком є принцип послідовності. Він обумовлює необхідність дотримання ризик-менеджером при розробці та реалізації стратегії управління ризиком певної послідовності дії для найефективнішого її прове-дення.

П'ятим принципом є гнучкість стратегії управління ризиком. Цей принцип передбачає можливість та необхідність постійного опе-ративного коригування розробленої раніше стратегії та тактики ри-зик -менеджменту у зв'язку з постійною зміною факторів, що обумов-люють ризики діяльності підприємства. Тому стратегія управління ризиком повинна розроблятися так, щоб при потребі можна було вне-сти необхідні корективи.

Розробка стратегії управління ризиком передбачає таку послідов-ність дій.

На першому етапі розробки стратегії управління ризиком підпри-ємства необхідно провести ідентифікацію ризиків, які притаманнідіяльності конкретного підприємства або його окремих господарських операцій, тобто визначити перелік систематичних та специфічних ри-зиків, з якими зустрічається підприємство. Ця робота повинна прово-дитися спеціалістами підприємства за допомогою виявлення можли-вих втрат та перешкод, які можуть мати місце у процесі проведення кожного виду господарських операцій підприємства або діяльності підприємства в цілому.

На другому етапі розробки стратегії управління ризиком прово-диться збір інформації про виявлені види ризику та характер їх про-яву на певному підприємстві або на аналогічних підприємствах. Якість інформаційного забезпечення процесу управління ризиком має дуже велике значення, оскільки дає змогу вірно оцінити рівень ризи-ку та його фінансові наслідки. Необхідна інформація отримується як з внутрішніх, так і з зовнішніх джерел.

Джерелами внутрішньої іі інформації про рівень ризику діяльності торговельного підприємства та проведення його певних господарських операцій є:

- форми бухгалтерської та статистичної звітності;

- первинні документи, безпосередньо пов'язані з проведенням певних господарських операцій - акти прийомки товарно-мате-ріальних цінностей, договори та угоди, що укладалися, акти інвента-ризації, позови та претензії, що виставлялися, товаро-транспортні до-кументи тощо;

- документи первинного бухгалтерського обліку, журнали-ордери та оборотні відомості з окремих бухгалтерських рахунків.

Зовнішня інформація, необхідна для вивчення ризику торговель-ного підприємства, охоплює:

- документи законодавчого, інструктивного та нормативного ха-рактеру, які регламентують діяльність торговельного підприємства та його контрагентів;

- офіційну інформацію про рівень інфляції, розміри зміни цін на товари та послуги, рівень облікової ставки Національного банку України;

- результати моніторингу ринків, на яких працює підприємство, споживчого, фінансового, фондового, валютного ринку праці, засобів виробництва, тощо;

- інформацію про ефективність діяльності торговельної галузі в цілому та окремих підприємств-аналогів та підприємств-конкурентів,

інформацію про рівень збитковості та стабільності діяльності підприємств (кількість банкрутств);

інформацію про умови зовнішнього страхування ризиків та розвиток страхового ринку в цілому;

- інформацію про арбітражну практику з питань розв'язання го-сподарських спорів тощо.

Конкретний перелік відомостей, що мають бути зібрані, залежить
від виду ризику, який досліджується.

На третьому етапі розробки стратегії управління ризиком під-приємства повинна бути проведена оцінка рівня окремих видів ризи-ку та ризикованості діяльності підприємства (чи господарської угоди) в цілому. Оцінка рівня ризику може бути проведена різними метода-ми: статистичним, експертним, розрахунково-аналітичним (методом чутливості або комп'ютерного моделювання) тощо. Вибір методу оцінки, який можливо та доцільно використовувати, залежить від характеру ризику, інформаційного забезпечення дослідження, важли-вості точної оцінки вірогідності виникнення ризикової події.

На четвертому етапі розробки стратегії управління ризиком повинна бути проведена оцінка можливих фінансових втрат підпри-ємства в разі ризикової події, яка є проявом конкретного виду ризи-ку. Фінансові втрати, які ймовірно очікуються, можуть бути оцінені в абсолютному вимірі (грошовому або натуральному) або відносно до якогось показника господарської діяльності підприємства (доходів, прибутку, витрат, активів чи капіталу). Оцінка фінансових витрат може бути проведена статистичним методом або експертно.

На п'ятому етапі розробки стратегії управління ризиком прово-диться експертиза доцільності ризику. Під час її проведення необхід-но порівняти між собою:

по-перше, рівень ризику та рівень доходності, який очікується, та порівняти його зі співвідношенням між ризиком та доходністю діяль-ності, яке фактично склалося або є середньоринковим показником;

по-друге, розмір фінансових втрат, можливих внаслідок ризикових подій, з наявними фінансовими можливостями підприємства.

Результатом цієї роботи має бути відповідь про доцільність такого рівня ризику для підприємства.

Можливі три варіанти оцінки доцільності ризику.

1. При визнанні ризику абсолютно доцільним операція чи діяль-ність підприємства, якій він притаманний, проводиться за сценарієм, який фактично склався або проектувався. При цьому повинні прово-дитися звичайні (типові для цього підприємства) заходи щодо кон-тролю та фінансування ризику.

2. При визнанні ризику абсолютно недоцільним діяльність під-приємства, що пов'язана з цим ризиком, припиняється (проект про-ведення певної господарської операції відхиляється).

3. При неможливості остаточної оцінки доцільності ризику (сумнівна доцільність) переходять до наступного шостого етапу ро-боти щодо розробки стратегії управління ризиком - розробки заходів з контролю та фінансування ризику. Практика ризик-менеджменту охоплює різноманітні підходи до мінімізації наслідків ризику для діяльності підприємства. В загальному вигляді вони поділяються на дві великі групи:

- організаційні або методи контролю рівня ризику;

- економічні або методи фінансування ризику.

Визначивши певний перелік заходів,