уміння організувати свою особисту роботу: планувати час, дотримуватись режиму, не піддаватися текучці.

Реалізація даної групи умінь має на увазі наявність наступних індивідуальних якостей в особистості антикризового керівника:

демократичність;

цілеспрямованість;

швидкість прийняття рішень;

компетентність;

організованість;

відповідальність;

вимогливість;

комунікабельність і харизм;

енергійність;

перспективність;

інформованість;

стійкість до стресів;

фізична витривалість.

Як видно з наведеного, вимоги, пропоновані до ситуаційного менеджера, набагато серйозніші і більш тверді, ніж до звичайного керівника.

Друга група включає в себе уміння, пов'язані з реалізацією педагогічної функції. Вона має неабияке значення на тлі основної діяльності менеджера з АКУ.

Для ефективної реалізації даної функції антикризовий менеджер повинен мати високий рівень власних професійних і морально-естетичних якостей, володіти основами соціальної психології і конфліктології.

Важливою вимогою й умовою ефективної реалізації рішень є наявність авторитету і престижу керівника взагалі, а в менеджера АКУ особливо. Ці характеристики визначаються не особистісними рисами, а суспільними відносинами до нього. Авторитет і престиж можна мати тільки в інших людей. Вони виступають функцією загальної ситуації. Наприклад, менеджер може мати набір особистісних якостей для високого авторитету й у той же самий час мати дуже низький фактичний авторитет у співробітників і підлеглих, якщо останні мають ті ж самі риси на такому ж чи більш високому рівні.

Авторитет і престиж можуть знизитися не тільки через помилки, некоректну поведінку, допущене зниження особистих якостей менеджера, але й у випадку, коли підвищилася кваліфікація підлеглих чи темпи її росту обганяють темпи росту його рівня кваліфікації.

Авторитет – міра того, наскільки підлеглі (співробітники) рахуються з думкою керівника, його порадами, вказівками, розпорядженнями, прагнуть виконати його накази.

Престиж – це міра визнання здібностей, переваги знань, заслуг, успіхів керівника і рівень впливу цих факторів на ретельність підлеглих.

Отже, високий авторитет і престиж стають інструментами ефективного управління. Авторитет забезпечує менеджеру з АКУ додаткові можливості впливу на підлеглих у досягненні екстремальних завдань. Престиж також виступає важелем впливу, особливо в інтелектуальних і творчих колективах.

Індивідуальні якості з даної групи, в основному відносяться до моральних:

коректність;

витриманість;

культурність;

уважність до співрозмовника і його проблем;

порядність;

людяність;

тактовність;

справедливість;

доброзичливість;

інтелігентність та ін.

Третя група умінь пов’язана з комунікативною функцією менеджера. Комунікаційна мережа має два контури – особистісний та інформаційний. Потреба оптимізації комунікаційної мережі, необхідність побудови її з погляду економічності і економічності і якості жадають від антикризового менеджера уміння спілкуватися з людьми, налагоджувати контакти зі співробітниками, партнерами, представниками зовнішніх організацій і державних структур. До цієї групи відносяться уміння слухати співрозмовника, входити в його становище й інтереси, володіти письмовим й усним мовленням, контролювати власні емоції.

До індивідуальних якостей, що сприяють реалізації цієї функції з обліком перерахованих вище, можна додати:

чарівність;

життєрадісність;

стриманість;

вихованість і т.д.

Професійні уміння можна згрупувати і за фазами життєвого циклу організації. Так, на етапі латентного плину кризи важливі такі професійні якості, як:

уміння сформулювати проблему, зрозуміти її зміст, вивчити „глибше”;

сформувати комплекс ідей для оперативного вирішення проблеми;

дослідницьку програму: робітник, план, розклад, бюджет;

обґрунтувати концепції надійності і законності;

передбачити різні шляхи проведення контролю;

інтерпретувати відсутність адекватної відповіді.

Ці уміння неможливо реалізувати, не володіючи здатністю дослідницького, інноваційного бачення проблеми. Наступною важливою складовою моделі менеджера є психологія особистості. Її визначають три характеристики: тип особистості, темперамент і рівень інтелекту.

За типом особистості можливі два варіанти: екстраверт (спрямований на зовнішній світ) й інтроверт (спрямований на внутрішній світ). Екстраверт – товариський, легко приймає все нове, але часто кидає почате, не завершивши. Представники даного типу особистості схильні до різкої зміни мотивів і стимулів діяльності, залежні від думки оточуючих людей, мають альтруїстичні нахили. Інтроверт – замкнутий, у вчинках керується внутрішніми міркуваннями, тому для навколишніх найчастіше виглядає „білою вороною”. У нього добре розвинута інтуїція, здатна точно прорахувати ситуацію, тому його рішення перспективні. Абсолютні екстра- та інтроверти зустрічаються рідко. Проте в особистості антикризового менеджера в більшій мірі повинні бути присутні риси інтроверта.

За темпераментом існують чотири основних типи:

сангвінік – спокійний, врівноважений, рухливий, адекватна самооцінка, працьовитий;

флегматик – емоційно стійкий, темп мислення уповільнений, самооцінка занижена, інертний, для входження в нове середовище потрібен період адаптації;

холерик – емоційно хиткий, відрізняється рухливою мімікою, прискореним темпом мислення, високо комунікабельний, активний; пізнавальні процеси надзвичайно швидкі; самооцінка завищена;

меланхолік – емоційно чуттєвий, хиткий, відрізняється високим ступенем тривожності, в умовах, що змінюються, піддається стресам; добре адаптується до соціальних ситуацій; мислення уповільнене; рівень домагань, як правило, нижчий реальних можливостей.

У дійсності переважають змішані типи темпераментів. Тому оцінка особистості за даною характеристикою може бути умовною: говорять про схильність до того чи іншого типу чи темпераменту, про перевагу рис. Очевидно, що людина з вираженими меланхолійними рисами навряд чи зможе ефективно управляти кризовою ситуацією.

Рівень інтелекту має три оцінки: низький, середній і високий. Очевидно, що вирішення проблем комплексного характеру, „наскрізних”, а також виникаючих на стику декількох галузей знань, допускає наявність високого рівня інтелекту в антикризового керівника.

Антикризовий керівник є особою, що персоніфікує функції управління. Крім класичних функцій менеджменту основу його діяльності складають наступні функції:

стратегічна – полягає в постановці їх на основі аналізу ситуації і прогнозів цілей організації, координації процесу розробки стратегії і складання плану;

адміністративна – контроль і оцінка результатів, здійснення корекції діяльності, координація її за термінами, часом, ресурсами, встановлення системи заходів заохочень і покарань.

експертно-інноваційна – жадає від антикризового керівника постійного, цілеспрямованого знайомства з новинками у різних сферах економіки, їхньої кваліфікованої оцінки і селекції, створення умов для невідкладного впровадження в практику;

виховна – допускає створення в колективі сприятливого морально-психологічного клімату, підтримка традицій, запобігання і розв'язок виникаючих конфліктів, формування стандартної поведінки;

лідируюча – у цій функції антикризовий керівник виступає ініціатором і інтегратором діяльності, який