Важливим регулятором господарської діяльності є кредит. Кредитування господарюючих суб'єктів всіх форм власності і сфер діяльності здійснюється нині системою комерційних банків. Вони визначають розміри процентів за кредит, виходячи з заплаченої Національному банку процентної ставки, швидкості обороту кредитних ресурсів, видів кредитів та ін., здійснюючи, таким чином, цілеспрямований вплив на господарську діяльність підприємств та організацій, на їх ефективність.

Держава може також використовувати такий важіль економічного впливу на господарську діяльність, як регульовані ціни. Регулювання цін може здійснюватися шляхом встановлення верхніх меж цін на окремі товари, фіксованих (твердих) цін, граничних норм рентабельності виробництва та розмірів торгової націнки для ланок товаропросування. Отже, ціни на деякі товари формуються не під впливом попиту і пропозиції, а залежно від способу і величини обмежень, накладених державою на складові елементи цін. Цей важіль застосовується державою для соціального захисту окремих категорій населення (ціни на товари повсякденного вжитку), стимулювання чи дестимулювання виробництва деяких товарів (товари розкоші). Аналогічний підхід застосовується державою при встановленні тарифів на послуги.

Досить ефективними регуляторами господарської діяльності є також економічні пільги, які встановлюються державою по сплаті податків, порядку розрахунків між бюджетом і підприємствами, між підприємствами різних галузей народного господарства та ін.

На господарську діяльність впливають також

місцезнаходження виробничих, торговельних та інших підприємств та ступінь розвитку інфраструктури в місцях їх діяльності. Місцеві органи влади використовують в якості економічного регулятора рентні платежі для того, щоб підприємства, які знаходяться у більш вигідних умовах у порівнянні з іншими, одержані надприбутки перераховували в місцеві бюджети.

Крім того, місцеві органи влади мають право встановлювати ряд місцевих податків, зборів і платежів.

Таким чином, регулювання господарської діяльності підприємств та організацій здійснюється державою через уповноважені нею органи влади загальнодержавного та місцевого рівнів.

Регулювання діяльності конкретного суб'єкту господарювання здійснюється також системою більш високого рівня по відношенню до нього. Такими регуляторами господарської діяльності виступає централізоване створення фондів капітальних вкладень, підготовки кадрів, резервних фондів, фондів страхування, розвитку науки і техніки та внутрішньогосподарські відрахування.

Система економічних регуляторів господарської діяльності повинна бути гнучкою, негайно реагувати на зміну економічної ситуації. Нині застосовується досить широкий арсенал цих регуляторів. Надалі, в умовах розвинутого ринку, кількість таких регуляторів зменшиться, однак ринок не передбачає повної відмови від економічного регулювання господарських процесів.

Реалізація економічних методів управління здійснюється в рамках системи виробничих відносин між людьми, що входять до складу трудового колективу. Ця система взаємовідносин надзвичайно складна і включає в себе економічні, соціальні, психологічні та організаційні відносини. Останні знаходять своє вираження у вертикальних та горизонтальних зв'язках, що проявляються у формі зацікавленості працівників в організації спільної праці.

2. Організаційно-розпорядчі методи

Для виконання будь-яких робіт виробничого характеру кожен працівник має свої обов'язки, права, відповільність, які формуються у процесі здійснення функції менеджменту "Організація". Реалізація організаційних відносин в системі відбувається шляхом застосування в менеджменті організаційно-розпорядчих методів, які ще називають адміністративними. Однак поняття "організаційно-розпорядчі методи" більш широке, оскільки адміністративні методи базуються на застосуванні нормативних актів (постанов, наказів, інструкцій органів влади і управління), а організаційно-розпорядчі - охоплюють весь зміст організаційної складової механізму управління.

Організаційно-розпорядчі методи тісно пов'язані з економічними методами, адже як перші, так і другі спрямовані на вирішення єдиних завдань по досягненню цілей господарської діяльності.

Застосування організаційно-розпорядчих методів передує застосуванню економічних, тому, що перш ніж застосувати останні, потрібно організаційно сформувати об'єкт управління та структуру управління. В процесі функціонування господарської системи економічні методи

управління реалізуються у формі організаційно-розпорядчого впливу суб'єкту управління на об'єкт (постанови, накази, розпорядження і т.п.). Тісний зв'язок цих двох груп методів синтезує ефективний вплив керуючої підсистеми на керовану.

Разом з тим, організаційно-розпорядчі методи менеджменту відрізняються від економічних методів. Основою їх розмежування є механізм дії та форма прояву цих методів у процесі управління. Економічні методи базуються на врахуванні економічних інтересів людей і на їх поєднанні за схемою: людина - колектив - суспільство. Формою прояву економічних методів менеджменту є певні плани, завдання, програми, виражені економічними параметрами чи ступінь задоволення індивідуальних, групових, колективних інтересів, виражений стимулами індивідуальної і колективної праці.

Організаційно-розпорядчі методи базуються на таких індивідуальних і групових властивостях людей, як почуття обов'язку, відповідальності, дисципліни та розуміння можливості адміністративного покарання.

Організаційно-розпорядчі методи витікають із суті менеджменту, особливостей і властивих йому взаємовідносин, вони є стрижнем управлінського впливу, специфічним управлінським явищем. Необхідність застосування організаційно-розпорядчих методів управління існує за будь-якої системи господарювання. В цих методах управлінський вплив одержує предметну форму і спонукає до конкретних дій виконавців. Особливе значення мають організаційно-розпорядчі методи в період зародження ринкової економіки в Україні. На нинішньому етапі потрібно сформувати нові структури управління, регламентувати їх діяльність, визначити раціональне співвідношення між всіма групами методів управління та напрями цілеспрямованої зміни цього співвідношення до стану, рекомендованого сучасним науковим та практичним менежментом. Організаційно-розпорядчі методи управління можуть бути ефективним засобом активізації працівників на перехідному етапі, оскільки для цього потрібні як перебудова психології людей, так і поступове створення системи економічного регулювання господарських процесів.

Характерними особливостями організаційно-розпорядчих методів є:

- прямий вплив на об'єкт управління;

- обов'язковий характер виконання вказівок,

- розпоряджень, постанов та інших адміністративних рішень вищих органів управління для підпорядкованих об'єктів;

- суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок та розпоряджень.

Акти управління, які здійснюються управлінськими працівниками, поділяються на два види: нормативні та